Живі системи стосовно навколишнього середовища є відкритими системами, тобто їм властивий обмін речовин і енергії.Єдність хімічного складу. До складу живих організмів входять ті самі хімічні елементи, що й до об’єктів неживої природи. Однак співвідношення елементів у живому та неживому не є однаковим. У цьому і полягає єдність хімічного складу живих не живих об’єктів. У живих організмах переважають чотири органогенні макроелементи: оксисен, нітроген, гідроген і карбон.Всі живи організми за елементарну одиницю життя мають клітину.Складність і високий ступінь організації живої матерії.Підтримування життя пов’язане із само відтворюванням, тобто розмноженням.Спадковість – це здатність передавати свої ознаки наступним поколінням.Мінливість – здатність змінюватися в процесі індивідуального розвитку, також притаманне тільки живому.Ріст і розвиток – кількісні та якісні зміни відповідно. Розвиток може бути індивідуальним та історичним. Протягом індивідуального розвитку поступово і послідовно проявляються всі властивості даного організму. Історичний розвиток супроводжується утворенням нових видів і прогресивним ускладненням живих систем.Подразливість. Реакції організмів на дію подразника, які ускладнюються з підвищенням рівня організації життя. Наприклад, навіть організми позбавлені нервової системи можуть реагувати на зміну концентрації поживних речовин, або дію світла.Дискретність – важлива загальна властивість матерії. Дискретність означає роздільність форм існування.Авторегуляція – здатність підтримувати стабільність зовнішнього та внутрішнього середовища.Ритмічність. Періодичні зміни у навколишньому середовищі значно впливають на живу природу, формуючи власні ритми живих організмів, що залежать від Сонця, Землі, Місяця. Ритмічність спрямована на узгодження функцій організмів із навколишнім середовищем.Еволюційні зміни.
