Відповідь: Подра́знення — у біології та фізіології, стан, що супроводжується запальною або болісною реакцією організму на дію зовнішнього або внутрішнього подразника. Подразники можуть бути хімічними, механічними, термальними, променевими.
Подразнення за перебігом може бути гострим та хронічним. Хронічне подразнення найчастіше зачіпає тканини шкіри, очей, легенів, слизові органів травлення та видільної системи.
Зміст
1. Подразники
2. Дивіться також
3. Джерела
4. Посилання
5. Примітки
Подразники
Подразники — це різноманітні фактори, які викликають відповідь організму.
За природою подразники розрізняють:
фізичні (температура, тиск, світло, звук, дотик, електричний струм та інші);
хімічні (речовини їжі, ліки, гормони, вітаміни, продукти обміну речовин, кислоти, луги тощо);
змішаної природи (зміна осмотичного тиску, зміна рН середовища).
За біологічною ознакою їх поділяють на:
адекватні — до дії яких орган пристосований, оскільки вони діють в природних умовах його існування (світло для ока, звук для вуха[1]);
неадекватні — до дії яких орган не пристосований, проте в природних умовах існування організму викликають реакцію-відповідь збудливих тканин при достатній силі і тривалості дії.
Наприклад, сильне слиновиділення відбувається у відповідь на подразнення кислотою смакових рецепторів ротової порожнини. Тут кислота є адекватним подразником рецептора. Натомість сітківка ока реагує на дотик, тиск, електричні подразники, які є неадекватними для цього рецептора.
За силою подразники можуть бути:
1. Пороговий — подразник мінімальної сили, який здатний викликати збудження.
2. Підпороговий — подразник сили, меншої за порогову, який обумовлює виникнення фізико-хімічних змін в збудливих тканинах, що є недостатніми для виникнення збудження, яке поширюється.
3. Надпороговий — подразник, сила якого більша за порогову.
Поріг подразнення є мірою збудливості тканин. Чим вищий поріг подразнення, тим збудливість нижча і навпаки.
Виды вирусных заболеваний Виды вирусных заболеваний человека ,животных и растений.Вирусы очень малы – их размеры колеблются в пределах от десятков до тысяч нанометров. Вирусы представляют собой минимальную форму жизни (впрочем, о том, насколько можно относить вирусы к формам жизни, до сих пор ведутся споры), являясь неклеточными организмами.Вирус Герпеса Герпесвирусы -это большое семейство ДНК-содержащих вирусов, вызывающее разнообразные болезни не только у человека и других млекопитающих, но и у птиц , рептилий, амфибий, рыб. Герпесвирусами заражено большинство населения нашей планеты. При ухудшении состояния организма (простуда, стресс, утомление) вирус даёт о себе знать болезнью. Примером может служить герпетические высыпания на губах при «простуде». Развитию заболевания переохлаждение, снижение сопротивляемости организма. Возможен герпес и в жаркое время при перегревании организма.Наиболее часто вирус поражает: кожу, глаза, слизистые оболочки лица, центральную нервную систему (энцефалит, менингит).Вирус гриппа. Грипп— острое инфекционное заболевание дыхательных путей, вызываемое вирусом гриппа. Входит в группу острых респираторных вирусных инфекций (ОРВИ). Периодически распространяется в виде эпидемии. В настоящее время выявлено более 2000 вариантов вируса гриппа. Вирус гриппа.Вирусные болезни растений. Заболевания растений, вызываемые вирусами. Поражают представителей различных семейств цветковых растений, хвойных, папоротников, водорослей и грибов. Часто резко снижают урожай и его качество. Такие болезни как :мозаики и желтухи.Основной симптом мозаик — мозаичная (неравномерная) окраска листьев, обусловленная нарушениями в пластидном аппарате клеток. Из болезней этой группы наиболее вредоносны: мозаика табака, мозаика и стрик томата, морщинистая и полосчатая мозаики картофеля, мозаика свёклы и др. Вирус табачной мозайки .
Відповідь: Подра́знення — у біології та фізіології, стан, що супроводжується запальною або болісною реакцією організму на дію зовнішнього або внутрішнього подразника. Подразники можуть бути хімічними, механічними, термальними, променевими.
Подразнення за перебігом може бути гострим та хронічним. Хронічне подразнення найчастіше зачіпає тканини шкіри, очей, легенів, слизові органів травлення та видільної системи.
Зміст
1. Подразники
2. Дивіться також
3. Джерела
4. Посилання
5. Примітки
Подразники
Подразники — це різноманітні фактори, які викликають відповідь організму.
За природою подразники розрізняють:
фізичні (температура, тиск, світло, звук, дотик, електричний струм та інші);
хімічні (речовини їжі, ліки, гормони, вітаміни, продукти обміну речовин, кислоти, луги тощо);
змішаної природи (зміна осмотичного тиску, зміна рН середовища).
За біологічною ознакою їх поділяють на:
адекватні — до дії яких орган пристосований, оскільки вони діють в природних умовах його існування (світло для ока, звук для вуха[1]);
неадекватні — до дії яких орган не пристосований, проте в природних умовах існування організму викликають реакцію-відповідь збудливих тканин при достатній силі і тривалості дії.
Наприклад, сильне слиновиділення відбувається у відповідь на подразнення кислотою смакових рецепторів ротової порожнини. Тут кислота є адекватним подразником рецептора. Натомість сітківка ока реагує на дотик, тиск, електричні подразники, які є неадекватними для цього рецептора.
За силою подразники можуть бути:
1. Пороговий — подразник мінімальної сили, який здатний викликати збудження.
2. Підпороговий — подразник сили, меншої за порогову, який обумовлює виникнення фізико-хімічних змін в збудливих тканинах, що є недостатніми для виникнення збудження, яке поширюється.
3. Надпороговий — подразник, сила якого більша за порогову.
Поріг подразнення є мірою збудливості тканин. Чим вищий поріг подразнення, тим збудливість нижча і навпаки.