1. Животные занимают четыре среды жизни: наземно-воздушная (там обитают птицы, насекомые), водная (рыбы, моллюски, черви), почвенная (кроты, дождевой червь, личинки насекомых) и организменная - в этом случае живые организмы сами являются средой обитания для других живых организмов (паразитические черви, например, живут внутри других) 2. Среда обитания - это то, что окружает организм (крот, червяк, - их окружает земля) , а место обитания - это конкретное место (территория) , где живёт организм (крот - земля) 3. Хищничество - тип взаимодействия, при котором один организм (к примеру, лиса), поглощает другого (зайца) к целях пропитания. Паразитизм - существование двух организмов, при котором один организм (паразитийный червяк) питается за счёт другого (к примеру, кошки). 4. Конкурентность очень нужна в природе, ведь кто-либо быстрее и сильнее борется выживание лучше, и занимает лучшую экологическую позицию. К примеру, два вида муравьёв конкурируют за пространство и пищу. Симбиоз - при нём два вила организма обитают ладно и спокойно, ничем не мешая друг другу. Это сохранению популяции 5. Биоценоз - совокупность организмов, населяющих пространство (определённый участок суши), и связанных между собой окружающей их средой. Например, ежи ходят пить к реке, а их поедают лисы. Экосистема - биологическая система, состоящая из живых организмов, среды их обитания и системы связей. Например, речка.
Запропоновані Арістотелем класифікації тварин, а Теофрастом – рослин – і сьогодні вражають своєю стрункою побудовою.
Теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин: 1) морські водні; 2) морські прибережні; 3) глибоких прісних вод; 4) прибережних мілководь озер; 5) вологих берегів потоків; 6) боліт.
Теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. Арістотелеву класифікацію тварин застосував Пліній Старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. Кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з використанням екологічних характеристик. Із натуралістичних досліджень Середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа Альберта Великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. Права громадянства здобувають натуралістичн з життя тварин. Швейцарський природознавець Конрад Геснер гав життя тварин і видав п'ятитомну "Енциклопедію тварин". Відомості про поведінку та б життя тварин, якими супроводився опис їх будови, у той час називали "історією" життя тварин. Валеріус Кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробував пов'язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним складом ґрунту. Початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника М. Бойма (1614-1659) "Флора Китаю", яка з'явилася в 1656 р. Багато натуралістичних подорожей було організовано у XXVII ст. в Росії. Особливо варто нагадати подорожі П.С. Палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і Криму. П.С. Паллас друкує свою знамениту "Зоогеографію", в якій подає детальний опис життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв'язок споріднених видів. У цей період особливо багато уваги приділялось біогеографічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці О. Гумбольдта (1807), А. Декандоля (1855), К.Ф. Рульє (1814-1858)). Ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу. Успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує М.І. Вавілову. Його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх континентів світу. Експедиція на Буковину в 1940 р
2. Среда обитания - это то, что окружает организм (крот, червяк, - их окружает земля) , а место обитания - это конкретное место (территория) , где живёт организм (крот - земля)
3. Хищничество - тип взаимодействия, при котором один организм (к примеру, лиса), поглощает другого (зайца) к целях пропитания.
Паразитизм - существование двух организмов, при котором один организм (паразитийный червяк) питается за счёт другого (к примеру, кошки).
4. Конкурентность очень нужна в природе, ведь кто-либо быстрее и сильнее борется выживание лучше, и занимает лучшую экологическую позицию. К примеру, два вида муравьёв конкурируют за пространство и пищу.
Симбиоз - при нём два вила организма обитают ладно и спокойно, ничем не мешая друг другу. Это сохранению популяции
5. Биоценоз - совокупность организмов, населяющих пространство (определённый участок суши), и связанных между собой окружающей их средой. Например, ежи ходят пить к реке, а их поедают лисы.
Экосистема - биологическая система, состоящая из живых организмов, среды их обитания и системы связей. Например, речка.
Теофраст, зокрема, виділяє такі екологічні групи рослин:
1) морські водні;
2) морські прибережні;
3) глибоких прісних вод;
4) прибережних мілководь озер;
5) вологих берегів потоків;
6) боліт.
Теофраст вивчав також вплив середовища на поширення і вибіркову здатність дерев. Арістотелеву класифікацію тварин застосував Пліній Старший, розподіливши усіх тварин на такі види: водні, земні та літаючі. Кожна із названих груп поділялася на дрібніші підрозділи з використанням екологічних характеристик.
Із натуралістичних досліджень Середньовіччя варто виділити дослідження німецького філософа Альберта Великого (1193-1280) щодо впливу умов місцезростання дерев на якість деревини. Права громадянства здобувають натуралістичн з життя тварин. Швейцарський природознавець Конрад Геснер гав життя тварин і видав п'ятитомну "Енциклопедію тварин". Відомості про поведінку та б життя тварин, якими супроводився опис їх будови, у той час називали "історією" життя тварин.
Валеріус Кордус (1515-1544) був першим з ботаніків, який спробував пов'язати поширюваність чи розселення рослин із мінеральним складом ґрунту. Початок опису флори зроблено у праці польського ботаніка і мандрівника М. Бойма (1614-1659) "Флора Китаю", яка з'явилася в 1656 р.
Багато натуралістичних подорожей було організовано у XXVII ст. в Росії. Особливо варто нагадати подорожі П.С. Палласа (1741-1811), який приділив чимало уваги вивченню таврійських степів і Криму. П.С. Паллас друкує свою знамениту "Зоогеографію", в якій подає детальний опис життя 151 виду ссавців та 425 видів птахів, а також таких біологічних явищ, як міграція, сплячки, взаємозв'язок споріднених видів.
У цей період особливо багато уваги приділялось біогеографічним дослідженням рослинного та тваринного світу (праці О. Гумбольдта (1807), А. Декандоля (1855), К.Ф. Рульє (1814-1858)). Ці роботи здійснюються і сьогодні, особливо коли йдеться про охорону видів чи пошук генетико-селекційного матеріалу.
Успіхам селекціонерів, які займаються зерновими культурами, наше сільське господарство значною мірою завдячує М.І. Вавілову. Його експедиції дали можливість зібрати різновиди пшениць з усіх континентів світу. Експедиція на Буковину в 1940 р