органы головы пресмыкающихся и млекопитающих
2.покровы пресмыкающихся и млекопитающих
3. железы пресмыкающихся и млекопитающих
4. расположение конечностей у пресмыкающихся и млекопитающих​

Будова ока

Око має три оболонки:

зовнішня (білкова),

середня (судинна)

внутрішня (сітківка).

Зовнішня оболонка

Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера, — найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку.

Рогівка — це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс, який проявляється кліпанням.

Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла.

Середня оболонка

За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужної оболонки або райдужки, циліарного тіла і, власне, судинної оболонки (хоріоідеа).

Райдужна оболонка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення — від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині  — зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, в темряві вона розширюється.

Діаметр змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву — звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, парасимпатичного відділу (після стресу) — звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.

У середині судинної оболонки міститься циліарне тіло (війчасте тіло), що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.

Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.

Внутрішня оболонка

Внутрішня оболонка — сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.

Объяснение:

Ело у сазана высокое, довольно толстое, умеренной длины. Рыба имеет крупную, гладкую чешую, золотисто-коричневого цвета. На большой голове находится нижний рот с мясистыми, сильными губами. На верхней губе имеются две пары коротких усиков. На боках окраска золотистого цвета, спина окрашена в темный золотисто-оливковый цвет. В анальном и спинном плавниках имеется жесткий, зазубренный луч.    Сазан распространен на юге России практически во всех реках и озерах. Особенно часто он встречается в низовьях рек, впадающих в Черное и Азовское моря. В уловах рыболовов преобладают сазаны весом от 3 до 8 килограммов. Довольно редко встречаются экземпляры длиной более метра и живой массой свыше 40 килограмм. Сазан это типичная пресноводная рыба, обитающая в реках и озерах. Однако сазан, обитающий в нижних течениях рек Черноморско-Азовского бассейна, в период нагула довольно часто заходит в солоноватые и даже соленые воды. В прибрежных водах Азовского моря его особенно много.    Когда вода в водоеме остывает до 5-6 градусов, сазан залегает в глубокие ямы и впадает в оцепенение, покрываясь при этом густым слоем слизи. Летом для своих стоянок эта рыба выбирает глубокие места, предпочтительно с ямами и несильным обратным течением с илистым или закоряженным дном. При этом сазан любит места с резкими перепадами глубины. В водоемах со слабым течением, заливах, водохранилищах он часто обитает в зарослях камыша, кувшинки, тростника на глубинах, превышающих 2-3 метра.    Сазан ведет стайный образ жизни, причем характерно, что чем моложе особи, тем стая многочисленнее. В одиночку держатся только старые и крупные особи, поймать такого великана – большая удача и радость для рыбака. В теплое время сазан часто выбрасывается из воды с громким характерным плесканием, как бы играя. Делает он это, как правило, не на путях миграции, а в тех местах, где он обитает постоянно.    Нерест у сазана начинается, когда вода в водоеме прогреется до 17-18 градусов, обычно это приходится на вторую половину-конец мая. При этом, у нерестилищ он собирается заранее, уже при прогреве воды до 12-15 градусов. При нересте сазаны обычно выходят на мелководье, на разливы и икру мечут на растительность и залитые водой небольшие кустарники. Нерест несколько растянут по времени потому, что сначала икру мечут 3-5 летние особи, затем средний возраст и позже всех самые крупные и старые. Метание икры стайное. Только самые крупные особи мечут икру парами.    Питается в основном сазан различными растительными кормами. И только когда растительной пищи не хватает, он поедает червей, моллюсков, ракообразных, личинок насекомых и изредка рыбью молодь. Поэтому и прикармливать его следует различными кашами, макухой, картофелем. Жор сазана в различных водоемах не совпадает по времени. Как правило, до нереста он не кормится, но в некоторых местах отмечен хороший преднерестовый жор в апреле – начале мая.