Осмотрите местность и выберите для обследования различные участки, на которых в большом количестве произрастает оду- ванчик лекарственный (на открытом пространстве, под пологом деревьев, вдоль дороги). Отметьте признаки сходства и различия между растениями одуванчика в разных местах произрастания. Результаты занесите в таблицу.
Реликтовые формы образовались в разные эпохи геологической истории под. Изучение реликтов даёт сведения для обоснования генезиса флоры и природных сообществ в условиях меняющейся окружающей среды. Реликтовый вид является характеристикой процесса исторического развития флоры. Реликты исторические памятники природы. Данные реликтовых форм позволяют изучить развитие эволюции растений и животных в глубоком виде. Изучение реликтовых форм растительного и животного мира позволяет проследить образование новых форм от исходного реликта, который остаётся неизменным. Реликтовый вид является отражением процесса исторического развития живого мира. Возраст реликта определяется временем образования вида. Реликтовые растения и животные при к новым условиям существования. Но, реликты находятся в противоречии с современной средой. Ценность реликтов в том, что они служат источником информации о природе ранних эпох.
Сучасна екологія — складна багатогранна дисципліна, основою якої є біогеографічні знання, але яка поєднує сьогодні всі природничі, точні, гуманітарні і соціальні науки, з метою пошуків шляхів оптимального розвитку людства на максимально далеку перспективу, вироблення нових методів збереження біосфери планети. Сьогодні її поділяють на: біоетику, біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію і космічну екологію. В структурі сучасної екології виділяють такі основні напрямки; загальну, спеціальну та прикладну екологію. Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям. Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища. Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми і спрямована на розв'язання головним чином практичних питань. агроекологія (сільськогосподарська екологія)
аутоекологія (екологія організмів)
популяційна екологія (демекологія)
синекологія (екологія угруповань)
системна екологія (екологія екосистем)
екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.
еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля. Системна екологія поділяється на розділи, які досліджують окремі види екосистем (екологія лісів, боліт тощо, а також урбоекологія, агроекологія і т. ін.). Ще одна класифікація екологічних дисциплін, за принципом теоретичності і застосування знань на практиці включає екологію теоретичну і практичну: Теоретична екологія (біоекологія) — екологія живих організмів: людини, тварин, рослин, мікроорганізмів. Цей розділ виник першим і є фундаментом екології.
Реликтовые формы образовались в разные эпохи геологической истории под. Изучение реликтов даёт сведения для обоснования генезиса флоры и природных сообществ в условиях меняющейся окружающей среды. Реликтовый вид является характеристикой процесса исторического развития флоры. Реликты исторические памятники природы. Данные реликтовых форм позволяют изучить развитие эволюции растений и животных в глубоком виде. Изучение реликтовых форм растительного и животного мира позволяет проследить образование новых форм от исходного реликта, который остаётся неизменным. Реликтовый вид является отражением процесса исторического развития живого мира. Возраст реликта определяется временем образования вида. Реликтовые растения и животные при к новым условиям существования. Но, реликты находятся в противоречии с современной средой. Ценность реликтов в том, что они служат источником информации о природе ранних эпох.
Объяснение:
В структурі сучасної екології виділяють такі основні напрямки; загальну, спеціальну та прикладну екологію.
Загальна екологія вивчає фундаментальні проблеми структурно-функціональної організації екосистем, а також досліджує взаємодію біосистем різних рівнів інтеграції між собою та довкіллям.
Спеціальна екологія досліджує закономірності функціонування конкретних екосистем або особливості пристосування популяцій різних видів організмів чи їх угруповань до умов навколишнього середовища.
Прикладна екологія з'ясовує різні аспекти дії чинників довкілля на біосистеми і спрямована на розв'язання головним чином практичних питань.
агроекологія (сільськогосподарська екологія)
аутоекологія (екологія організмів)
популяційна екологія (демекологія)
синекологія (екологія угруповань)
системна екологія (екологія екосистем)
екологія людини із такими підрозділами, як соціоекологія, антропоекологія.
еволюційна екологія — вивчає історичні зміни екосистем і біосфери у зв'язку зі змінами умов довкілля.
Системна екологія поділяється на розділи, які досліджують окремі види екосистем (екологія лісів, боліт тощо, а також урбоекологія, агроекологія і т. ін.).
Ще одна класифікація екологічних дисциплін, за принципом теоретичності і застосування знань на практиці включає екологію теоретичну і практичну:
Теоретична екологія (біоекологія) — екологія живих організмів: людини, тварин, рослин, мікроорганізмів. Цей розділ виник першим і є фундаментом екології.