Дихальна система людини – сукупність органів, що забезпечують дихання (газообмін між вдихуваним атмосферним повітрям і кров’ю). Усі клітини організму повинні отримувати кисень, щоб перетворювати в енергію поживні речовини їжі, що переносяться кров’ю, і регенерувати.
Функції дихальної системи
1. Найважливіша функція полягає в газообміні – постачанні організму кисню і виведенні вуглекислоти або вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом обміну речовин. Дихання у людини включає зовнішнє дихання і клітинне ( внутрішнє).
2. Бар’єрна – механічний і імунний захист організму від шкідливих компонентів вдихуваного повітря. У легені з довкілля поступає повітря, що містить різні домішки у вигляді неорганічних і органічних часток тваринного і рослинного походження, газоподібних речовин і аерозолів, а також інфекційних агентів: вірусів, бактерій та ін. Очищення вдихуваного повітря від сторонніх домішок здійснюється за до таких механізмів:
а) механічне очищення повітря (фільтрація повітря в порожнині носа, осадження на слизовій оболонці дихальних шляхів і виведення за до секрету; чхання і кашель);
б) дія клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (лізоцим, інтерферон, лактоферин, імуноглобуліни) чинників неспецифічного захисту. Інтерферон зменшує кількість вірусів, які колонізують клітини, лактоферин зв’язує залізо, необхідне для життєдіяльності бактерій і завдяки цьому чинить бактеріостатичну дію. Лізоцим розщеплює глікозоаміноглікани клітинної оболонки мікробів, після чого вони стають нежиттєздатними.
3. Терморегуляція організму.
4. Голосоутворення.
5. Нюх.
Легенева тканина також відіграє важливу роль в таких процесах як: синтез гормонів, водно-сольовий і ліпідний обміни. У розвиненій судинній системі легенів відбувається депонування крові.
Дихальні шляхи розділяють на два відділи: верхні повітряносні (дихальні) шляхи і нижні повітряносні (дихальні) шляхи .
Фитопланктон пресноводных экосистем характеризуется четко выраженной сезонностью. в каждый сезон в водоеме преобладает одна или несколько групп водорослей, а в периоды интенсивного развития господствует нередко всего один вид. так зимой подо льдом (особенно когда лед покрыт снегом) фитопланктон беден или почти отсутствует из-за недостатка света. вегетационное развитие водорослей планктона как сообщества начинается в марте – апреле, когда уровень солнечного света становится достаточным для фотосинтеза водорослей даже подо льдом. в это время появляются довольно многочисленные мелкие жгутиковые – евгленовые, динофитовые, золотистые, а также холоднолюбивые диатомовые. в период вскрытия льда до установления температурной стратификации, что обычно бывает при прогреве верхнего слоя воды до 10–12c°, начинается бурное развитие холодолюбивого комплекса диатомовых водорослей. летом, при температуре воды выше 15c°, наблюдается максимум продуктивности синезеленых, евгленовых и зеленых водорослей. в зависимости от трофического и лимнологического типа водоема в это время может происходить «цветение» воды, вызванное развитием синезеленых и зеленых водорослей. одной из существенных особенностей пресноводного фитопланктона является обилие в нем временно планктонных водорослей. ряд видов, которые принято считать типично планктонными, в прудах и озерах имеют донную или перифитонную (прикрепленную к какому-либо предмету) фазу в своем развитии.
Дихальна система людини – сукупність органів, що забезпечують дихання (газообмін між вдихуваним атмосферним повітрям і кров’ю). Усі клітини організму повинні отримувати кисень, щоб перетворювати в енергію поживні речовини їжі, що переносяться кров’ю, і регенерувати.
Функції дихальної системи
1. Найважливіша функція полягає в газообміні – постачанні організму кисню і виведенні вуглекислоти або вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом обміну речовин. Дихання у людини включає зовнішнє дихання і клітинне ( внутрішнє).
2. Бар’єрна – механічний і імунний захист організму від шкідливих компонентів вдихуваного повітря. У легені з довкілля поступає повітря, що містить різні домішки у вигляді неорганічних і органічних часток тваринного і рослинного походження, газоподібних речовин і аерозолів, а також інфекційних агентів: вірусів, бактерій та ін. Очищення вдихуваного повітря від сторонніх домішок здійснюється за до таких механізмів:
а) механічне очищення повітря (фільтрація повітря в порожнині носа, осадження на слизовій оболонці дихальних шляхів і виведення за до секрету; чхання і кашель);
б) дія клітинних (фагоцитоз) і гуморальних (лізоцим, інтерферон, лактоферин, імуноглобуліни) чинників неспецифічного захисту. Інтерферон зменшує кількість вірусів, які колонізують клітини, лактоферин зв’язує залізо, необхідне для життєдіяльності бактерій і завдяки цьому чинить бактеріостатичну дію. Лізоцим розщеплює глікозоаміноглікани клітинної оболонки мікробів, після чого вони стають нежиттєздатними.
3. Терморегуляція організму.
4. Голосоутворення.
5. Нюх.
Легенева тканина також відіграє важливу роль в таких процесах як: синтез гормонів, водно-сольовий і ліпідний обміни. У розвиненій судинній системі легенів відбувається депонування крові.
Дихальні шляхи розділяють на два відділи: верхні повітряносні (дихальні) шляхи і нижні повітряносні (дихальні) шляхи .
Объяснение: