Риби пристосовані до умов існування, насамперед, завдяки формі свого тіла. Тіло риб обтічне, здебільшого видовжене, що дає змогу швидко пересуватися у воді. Воно поділяється на такі відділи, як голова, тулуб, хвіст. Межа між головою й тулубом проходить по задньому краю зябрових кришок, а межею між тулубом і хвостом є вертикальна лінія через анальний отвір. На голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві щілини або зяброві кришки. На тулубі є парні (грудні та черевні) й непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. Кожний з них має певне призначення. Спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє, як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. Грудні плавці, розставлені в сторони, допомагають зберігати рівновагу й здійснювати повороти. Черевні плавці виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для здійснення та вирівнювання напряму руху. Риба із силою б’є хвостовим плавцем у різні боки, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. У риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, тунців), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. А в тих, що швидко занурюються в глибину (акули, білуга), більше розвинена верхня лопать.
Плавці – складки шкіри, усередині яких розміщені опорні промені зі сполучної тканини.
Тіло риб вкрите шкірою, яка має велику кількість одноклітинних слизових залоз і луску. Залози виділяють слиз, що захищає риб від мікроорганізмів та зменшує тертя під час руху. Луска риб – це похідні шкіри, утворені з міцної речовини. Для луски властивий ріст з утворенням річних кілець, що дозволяють визначати вік і темпи росту риб. Кількість лусок не змінюється, але розміри їх з віком риби збільшуються. Що цікаво, луска збільшується не через приріст по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. Тому луска з кожним роком стає товстішою. Вона складається зі зрослих лусок, верхня з яких найменша й найстаріша, а нижня – найбільша й наймолодша.
Луска – тверді шкірні утвори, що виконують захисну та опорно-рухову функції.
Але не тільки за до плавців риби добре плавають. Велику роль у цьому відіграє плавальний міхур, що є в багатьох риб. Він має вигляд сріблястої, витягнутої в довжину кульки, яка посередині ніби перев’язана невидимою ниткою. Відомо, що вага риби трохи більша за густину води. Це означає, що риба у воді повинна тонути. Але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді залежить від об’єму плавального міхура.
Коли він стискається, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. Під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура збільшуються.
Плавальний міхур – орган риб, який розвивається як виріст стравоходу, є гідростатичним апаратом, а також у деяких риб бере участь у диханні та утворенні звуків.
Проте є риби, які не мають плавального міхура (наприклад, скат). Відсутній міхур і в акул, які, щоб не потонути, повинні постійно рухатися.
Отже, особливостями будови риб, які є ознакою пристосування до життя у воді, можна назвати наявність обтічної форми тіла, плавців, луски й плавального міхура.
особливості будови риб
Риби пристосовані до умов існування, насамперед, завдяки формі свого тіла. Тіло риб обтічне, здебільшого видовжене, що дає змогу швидко пересуватися у воді. Воно поділяється на такі відділи, як голова, тулуб, хвіст. Межа між головою й тулубом проходить по задньому краю зябрових кришок, а межею між тулубом і хвостом є вертикальна лінія через анальний отвір. На голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві щілини або зяброві кришки. На тулубі є парні (грудні та черевні) й непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. Кожний з них має певне призначення. Спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє, як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. Грудні плавці, розставлені в сторони, допомагають зберігати рівновагу й здійснювати повороти. Черевні плавці виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для здійснення та вирівнювання напряму руху. Риба із силою б’є хвостовим плавцем у різні боки, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. У риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, тунців), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. А в тих, що швидко занурюються в глибину (акули, білуга), більше розвинена верхня лопать.
Плавці – складки шкіри, усередині яких розміщені опорні промені зі сполучної тканини.
Тіло риб вкрите шкірою, яка має велику кількість одноклітинних слизових залоз і луску. Залози виділяють слиз, що захищає риб від мікроорганізмів та зменшує тертя під час руху. Луска риб – це похідні шкіри, утворені з міцної речовини. Для луски властивий ріст з утворенням річних кілець, що дозволяють визначати вік і темпи росту риб. Кількість лусок не змінюється, але розміри їх з віком риби збільшуються. Що цікаво, луска збільшується не через приріст по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. Тому луска з кожним роком стає товстішою. Вона складається зі зрослих лусок, верхня з яких найменша й найстаріша, а нижня – найбільша й наймолодша.
Луска – тверді шкірні утвори, що виконують захисну та опорно-рухову функції.
Але не тільки за до плавців риби добре плавають. Велику роль у цьому відіграє плавальний міхур, що є в багатьох риб. Він має вигляд сріблястої, витягнутої в довжину кульки, яка посередині ніби перев’язана невидимою ниткою. Відомо, що вага риби трохи більша за густину води. Це означає, що риба у воді повинна тонути. Але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді залежить від об’єму плавального міхура.
Коли він стискається, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. Під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура збільшуються.
Плавальний міхур – орган риб, який розвивається як виріст стравоходу, є гідростатичним апаратом, а також у деяких риб бере участь у диханні та утворенні звуків.
Проте є риби, які не мають плавального міхура (наприклад, скат). Відсутній міхур і в акул, які, щоб не потонути, повинні постійно рухатися.
Отже, особливостями будови риб, які є ознакою пристосування до життя у воді, можна назвати наявність обтічної форми тіла, плавців, луски й плавального міхура.