Наиболее известными представителями политического реализма в международных отношениях являются Ганс Моргентау, Раймон Арон, Джордж Кеннан, Эдуард Карр, Фредерик Шуман, Кеннет Томпсон. Данная парадигма сформировалась в первой половине XX века, хотя её истоки можно проследить ещё в работах Фукидида, Н.Макиавелли, Т.Гоббса. Основной импульс в своём развитии политический реализм получил в результате серьёзной критики различных утопических теорий в политике, которые игнорировали силовой характер международных отношений. Рассматривая человека в качестве эгоистичного существа, представители данной парадигмы обращаются в первую очередь к исследованию вещей, которые уже существуют в международных отношениях, а не тех, которые возможно появятся в будущем.
Основные положения политического реализма:
Главными участниками международных отношений являются государства. Государства — рациональные однородные политические организмы. Только государства обладают легитимным правом объявления и ведения войн, заключения международных договоров и т. д. Существо международной политики определяют в первую очередь крупные государства, которые могут поддерживать или нарушать международную стабильность. Они делают то, что могут, в то время как слабые государства — что им позволят. Поэтому великие державы могут жертвовать интересами малых государств.
Международные отношения носят анархический характер. Каждый руководствуется только своими интересами, поэтому основной стимул государств на международной арене — национальные интересы. Так как в международных отношениях отсутствует верховная власть, то в них господствует принцип себе сам».
В международных отношениях в условиях существования интересов у каждого из государств невозможно избежать конфликтных ситуаций. Поэтому в основе международных процессов лежит межгосударственный конфликт или его крайняя форма — война. Хотя представители политического реализма не исключают существования других видов международных процессов, все они носят, по их мнению, подчинённый характер по отношению к войне, а мир — это идеальная ситуация, имеющая временный характер. Международное же сотрудничество проявляется, прежде всего, в форме военных и военно-политических союзов. Самым эффективным средством обеспечения мира, согласно политическому реализму, является баланс сил, который возникает как из столкновения национальных интересов, так и из уважения прав друг друга, общности культур[8].
Так как в международных отношениях национальные интересы государств постоянно сталкиваются, то основной целью государств является обеспечение собственной безопасности. Главный ресурс её обеспечения — власть в самом широком смысле, главным признаком которой является контролировать поведение других участников международных отношений. Другие мотивы поведения государства на международной арене — повышение престижа государства и удовлетворение экономических интересов слоёв, имеющих политический вес в государстве.
Главным средством обеспечения безопасности государства является сила или угроза применения силы, которые являются основным материальным фактором, обеспечивающим политическую мощь государства. Анархический характер международных отношений невозможно преодолеть с совершенствования норм международного права, которые наоборот должны поддерживать превосходство силы и иерархии.
Природу международных отношений нельзя изменить, можно лишь изменить конфигурацию политических сил.
Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).
Дотик Редагувати
Докладніше: Дотик
Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.
Нюх Редагувати
Докладніше: Нюх
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.
Смак Редагувати
Докладніше: Смак
Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.
Слух Редагувати
Докладніше: Слух
Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:
зовнішнього вуха,
середнього вуха,
внутрішнього вуха.
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Рівновага Редагувати
Докладніше: Органи рівноваги
Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Зір Редагувати
Докладніше: Зір
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;
середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.
Наиболее известными представителями политического реализма в международных отношениях являются Ганс Моргентау, Раймон Арон, Джордж Кеннан, Эдуард Карр, Фредерик Шуман, Кеннет Томпсон. Данная парадигма сформировалась в первой половине XX века, хотя её истоки можно проследить ещё в работах Фукидида, Н.Макиавелли, Т.Гоббса. Основной импульс в своём развитии политический реализм получил в результате серьёзной критики различных утопических теорий в политике, которые игнорировали силовой характер международных отношений. Рассматривая человека в качестве эгоистичного существа, представители данной парадигмы обращаются в первую очередь к исследованию вещей, которые уже существуют в международных отношениях, а не тех, которые возможно появятся в будущем.
Основные положения политического реализма:
Главными участниками международных отношений являются государства. Государства — рациональные однородные политические организмы. Только государства обладают легитимным правом объявления и ведения войн, заключения международных договоров и т. д. Существо международной политики определяют в первую очередь крупные государства, которые могут поддерживать или нарушать международную стабильность. Они делают то, что могут, в то время как слабые государства — что им позволят. Поэтому великие державы могут жертвовать интересами малых государств.
Международные отношения носят анархический характер. Каждый руководствуется только своими интересами, поэтому основной стимул государств на международной арене — национальные интересы. Так как в международных отношениях отсутствует верховная власть, то в них господствует принцип себе сам».
В международных отношениях в условиях существования интересов у каждого из государств невозможно избежать конфликтных ситуаций. Поэтому в основе международных процессов лежит межгосударственный конфликт или его крайняя форма — война. Хотя представители политического реализма не исключают существования других видов международных процессов, все они носят, по их мнению, подчинённый характер по отношению к войне, а мир — это идеальная ситуация, имеющая временный характер. Международное же сотрудничество проявляется, прежде всего, в форме военных и военно-политических союзов. Самым эффективным средством обеспечения мира, согласно политическому реализму, является баланс сил, который возникает как из столкновения национальных интересов, так и из уважения прав друг друга, общности культур[8].
Так как в международных отношениях национальные интересы государств постоянно сталкиваются, то основной целью государств является обеспечение собственной безопасности. Главный ресурс её обеспечения — власть в самом широком смысле, главным признаком которой является контролировать поведение других участников международных отношений. Другие мотивы поведения государства на международной арене — повышение престижа государства и удовлетворение экономических интересов слоёв, имеющих политический вес в государстве.
Главным средством обеспечения безопасности государства является сила или угроза применения силы, которые являются основным материальным фактором, обеспечивающим политическую мощь государства. Анархический характер международных отношений невозможно преодолеть с совершенствования норм международного права, которые наоборот должны поддерживать превосходство силы и иерархии.
Природу международных отношений нельзя изменить, можно лишь изменить конфигурацию политических сил.
Объяснение:
сподіваюсь до !
Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).
Дотик Редагувати
Докладніше: Дотик
Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.
Нюх Редагувати
Докладніше: Нюх
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.
Смак Редагувати
Докладніше: Смак
Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.
Слух Редагувати
Докладніше: Слух
Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:
зовнішнього вуха,
середнього вуха,
внутрішнього вуха.
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Рівновага Редагувати
Докладніше: Органи рівноваги
Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Зір Редагувати
Докладніше: Зір
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;
середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.