по биологии сделать таблицу Заполнить таблицу: Слои стебля, Ткани, Строени и функции каждого слоя стебля. (Пробка, луб, лубяные волокна, камбий, древесина, сердцевина)
Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).
Дотик Редагувати
Докладніше: Дотик
Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.
Нюх Редагувати
Докладніше: Нюх
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.
Смак Редагувати
Докладніше: Смак
Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.
Слух Редагувати
Докладніше: Слух
Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:
зовнішнього вуха,
середнього вуха,
внутрішнього вуха.
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Рівновага Редагувати
Докладніше: Органи рівноваги
Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Зір Редагувати
Докладніше: Зір
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;
середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.
ответ:МЕТА: навчитися визначати акомодаційну здатність ока та вміти пояснити її. Виявити узгоджений зіничний рефлекс на світло.
ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: аркуш білого паперу з отвором посередині (2-3 мм) та літерами різних розмірів навколо нього, шкільна дошка.
ХІД РОБОТИ
Робота виконується в парі
1. Один учень (експериментатор) чітко пише слово, наприклад «акомодація», на дошці, на відстані 3-3,5м від досліджуваного.
2. Експериментатор підносить досліджуваному аркуш паперу з літерами та отвором на відстані 12-15 см від його очей. Він розміщує аркуш так, щоб літери на папері було чітко видно, а через отвір можна було читати текст, написаний на дошці.
3. Досліджуваний через отвір у папері одним оком (друге прикриває) читає напис на дошці. Як при цьому він бачить літери на папері?
4. Поверніть досліджуваного обличчям до світла й зверніть увагу на ширину його зіниць і на те, що в них однаковий діаметр.
5. На 10-15 с прикрийте рукою одне око досліджуваного, який стоїть обличчям до світла, та за розширенням зіниці не тільки закритого, а й незакритого ока (синхронність реакції).
6. Швидко відведіть руку від ока й знову визначте ширину зіниць. При цьому буде помітне швидке одночасне звуження обох зіниць.
ВИСНОВОК
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Око людини — своєрідна оптична система, у якій є світлочутливий екран: сітківка та світлозаломлювальні утворення, головним чином — рогівка й кришталик.
Оптична система ока має забезпечувати чітке зображення предмета на сітківці. Після заломлення світлових променів у кришталику утворюється зменшене зворотне зображення предмета на сітківці. У зоровому центрі головного мозку відбувається аналіз зображення, унаслідок чого воно «перевертається», тобто сприймається таким, яким є насправді. Для чіткого бачення предмета необхідно, щоб промені, які відходять від нього, сфокусувалися на сітківці. Коли людина дивиться на далекі предмети, їх зображення фокусуються на сітківці і їх видно чітко. Водночас близькі предмети людина бачить нечітко, оскільки промені від них фокусуються за сітківкою. Саме через це одночасно й однаково чітко бачити предмети, які віддалені від очей на різну відстань, неможливо. Пристосування ока до чіткого бачення предметів, віддалених на різну відстань, називається акомодацією. Під час цього процесу змінюється кривизна кришталика, а отже — його заломлювальна здатність. Коли людина розглядає близькі предмети, кришталик стає опуклішим, завдяки чому промені, які розходяться від світлової точки, сходяться на сітківці. Дія механізму акомодації ока виражається у скороченні війчастих м’язів, які здатні змінювати опуклість кришталика, що регулюється парасимпатичними нервовими волокнами.
Синхронність реакції зіниць обумовлює вегетативна іннервація зіничних реакцій. Симпатична частина вегетативної нервової системи обумовлює звуження зіниць, а парасимпатична частина — розширення їх. Узгодженість реакцій зіниць на світло обумовлена двобічним контролем з боку півкуль головного мозку.
Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір, слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у пропріоцепцію).
Дотик Редагувати
Докладніше: Дотик
Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. Користуючись дотиком, людина може визначити фізичні властивості предметів, такі як форма, твердість, м'якість, характер поверхні, тепло або холод, орієнтуватися в темряві, блискавично реагувати на загрозливу небезпеку.
Нюх Редагувати
Докладніше: Нюх
Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.
Смак Редагувати
Докладніше: Смак
Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки і м'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі, сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому.
Слух Редагувати
Докладніше: Слух
Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки довкілля. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Слух є одним із чуттів людини, які сприяють психічному розвитку повноцінної особистості. Зі слухом пов'язані звукові, мовні спілкування. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів:
зовнішнього вуха,
середнього вуха,
внутрішнього вуха.
Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат.
Рівновага Редагувати
Докладніше: Органи рівноваги
Функція регуляції положення тіла в рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Вони проходять по нервових шляхах у середній мозок, мозочок і кору великих півкуль. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння.
Зір Редагувати
Докладніше: Зір
Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок:
зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око;
середньої — судинної (пронизаної густою сіткою кровоносних судин, що постачають кров очному яблуку);
внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока — палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.
ответ:МЕТА: навчитися визначати акомодаційну здатність ока та вміти пояснити її. Виявити узгоджений зіничний рефлекс на світло.
ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: аркуш білого паперу з отвором посередині (2-3 мм) та літерами різних розмірів навколо нього, шкільна дошка.
ХІД РОБОТИ
Робота виконується в парі
1. Один учень (експериментатор) чітко пише слово, наприклад «акомодація», на дошці, на відстані 3-3,5м від досліджуваного.
2. Експериментатор підносить досліджуваному аркуш паперу з літерами та отвором на відстані 12-15 см від його очей. Він розміщує аркуш так, щоб літери на папері було чітко видно, а через отвір можна було читати текст, написаний на дошці.
3. Досліджуваний через отвір у папері одним оком (друге прикриває) читає напис на дошці. Як при цьому він бачить літери на папері?
4. Поверніть досліджуваного обличчям до світла й зверніть увагу на ширину його зіниць і на те, що в них однаковий діаметр.
5. На 10-15 с прикрийте рукою одне око досліджуваного, який стоїть обличчям до світла, та за розширенням зіниці не тільки закритого, а й незакритого ока (синхронність реакції).
6. Швидко відведіть руку від ока й знову визначте ширину зіниць. При цьому буде помітне швидке одночасне звуження обох зіниць.
ВИСНОВОК
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Око людини — своєрідна оптична система, у якій є світлочутливий екран: сітківка та світлозаломлювальні утворення, головним чином — рогівка й кришталик.
Оптична система ока має забезпечувати чітке зображення предмета на сітківці. Після заломлення світлових променів у кришталику утворюється зменшене зворотне зображення предмета на сітківці. У зоровому центрі головного мозку відбувається аналіз зображення, унаслідок чого воно «перевертається», тобто сприймається таким, яким є насправді. Для чіткого бачення предмета необхідно, щоб промені, які відходять від нього, сфокусувалися на сітківці. Коли людина дивиться на далекі предмети, їх зображення фокусуються на сітківці і їх видно чітко. Водночас близькі предмети людина бачить нечітко, оскільки промені від них фокусуються за сітківкою. Саме через це одночасно й однаково чітко бачити предмети, які віддалені від очей на різну відстань, неможливо. Пристосування ока до чіткого бачення предметів, віддалених на різну відстань, називається акомодацією. Під час цього процесу змінюється кривизна кришталика, а отже — його заломлювальна здатність. Коли людина розглядає близькі предмети, кришталик стає опуклішим, завдяки чому промені, які розходяться від світлової точки, сходяться на сітківці. Дія механізму акомодації ока виражається у скороченні війчастих м’язів, які здатні змінювати опуклість кришталика, що регулюється парасимпатичними нервовими волокнами.
Синхронність реакції зіниць обумовлює вегетативна іннервація зіничних реакцій. Симпатична частина вегетативної нервової системи обумовлює звуження зіниць, а парасимпатична частина — розширення їх. Узгодженість реакцій зіниць на світло обумовлена двобічним контролем з боку півкуль головного мозку.