Почему под влиянием разных факторов ферменты теряют свою активность а изменяется их состав б изменяется структура их молекул в уменьшается растворимость в воде г в них изменяется число аминокислотных остатков
Підручник, який ви тримаєте в руках, ознайомить вас з надзвичайно різноманітним, вражаючим, повчальним світом тварин. Ви дізнаєтесь про їхні особливості життєдіяльності, будови, поведінки, про їхню різноманітність, взаємозв’язки між собою та іншими організмами, про вплив природи на них і про їхні можливості у зміні самої природи. Цей підручник дасть вам не лише нові знання, але й до сформувати власн діяльності і творити власні освітні продукти.
Матеріал підручника поділено на теми й окремі параграфи. Кожен параграф складається з таких основних частин.
Вступна частина містить цитату або вираз, рубрики «Основне поняття і ключові терміни», «Пригадайте», «Знайомтеся», «У світі цікавого», «Новини науки», «Поміркуйте» та ілюстративні завдання, ввідні вправи, класичні експерименти для формування мотивації навчання. У цій частині є завдання, кольорові ілюстрації, відомості про тварин, рекорди тваринного світу, кросворди тощо. І все це для вашого зацікавлення і стимулювання діяльності.
«ЗМІСТ» - включає матеріал, спрямований на організацію засвоєння й формування знань, умінь, навичок ів діяльності та ваших ставлень і переконань. Вчитель пояснює, демонструє, ілюструє, навчає називати, наводити приклади, розпізнавати, характеризувати, описувати тощо, але робить все це обов’язково з вами. У змісті великими буквами синього кольору виділені ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ що організовують найважливішу інформацію, а малими синіми буквами - ключові терміни, що узагальнюють якусь частину інформації. Основні поняття й ключові терміни є обов’язковими для запам’ятовування, на відміну від понять, поданих курсивом. З їхньою до виділяються визначення, назви видів тварин, поняття, що будуть вивчатися пізніше. Матеріал змісту поділений на розділи, до яких подаються запитання, а в кінці - узагальнюючий висновок. Велика увага у підручнику приділена ілюстративному апарату, який містить малюнки, рисунки, світлини, таблиці, схеми тощо та допомагає задіювати різні види пам’яті.
«ДІЯЛЬНІСТЬ» - містить матеріал для формування ів продуктивної діяльності, розвитку творчої активності й дослідницьких умінь, здійснення міжпредметного поєднання знань тощо. Метою цієї частини параграфа є зміцнення, поглиблення, розширення знань шляхом самостійного виконання завдань та створення власних освітніх продуктів, якими є: міні-проекти, описи тварин, малюнки, рисунки, висновки, дослідження, здобута інформація, презентація, власні рекомендації тощо. Ця частина містить теми міні-проектів, творчі завдання, міжпредметні завдання «Біологія+...» тощо. Для формування практичних й дослідницьких умінь у рубриці «Навчаємось пізнавати» подані інструктивні картки практичних робіт і лабораторних досліджень.
«РЕЗУЛЬТАТ» - містить завдання для закріплення, контролю й корекції знань та самооцінки навчальної діяльності. Ці завдання подаються з поступовим ускладненням та із зазначенням рівня їхньої складності й оцінки в балах.
Після кожної теми є блок найважливішої інформації, що містить цитату, таблицю чи схему, загальний тематичний висновок. Все це подається під рубрикою «Узагальнення знань теми». Для перевірки якості засвоєння матеріалу теми у рубриці «Самоконтроль знань» пропонуються нові й цікаві для вас види тестів: тести-конструювання, тести-зіставлення, тести-застосування, тести-узагальнення, тести-оцінювання.
У додатках підручника сформульовані правила формування практичних умінь: правила виконання рисунків у біології, роботи з ручною лупою, роботи з мікроскопом та визначення назв тварин. З метою розвитку пізнавальних умінь і навичок учнів у додатку сформульовані правила-орієнтири використання емпіричних методів дослідження, якими є науковий опис , вимірювання, порівняння, проектування та експерименту.
Сподіваємося, що підручник дозволить вам краще зрозуміти складний світ організмів і життєвих явищ та до сформувати багатий арсенал діяльнісних можливостей для пізнання нового, красивого, корисного й повчального, тобто того, без чого життя людини є сірим й нецікавим
Для термина «Эпидермис» см. также другие значения.
Микрофотография верхней поверхности листа табака крылатого (Nicotiana alata). Видны волоски (трихомы) и устьица.
Эпиде́рма (эпиде́рмис, ко́жица) — внешняя первичная покровная ткань растений, обычно однослойная[1], покрывающая молодые стебли и остальные наземные органы (листья, лепестки, плоды и др.). Представляет собой наружный слой клеток, образующийся из протодермы конуса нарастания[2].
Эпидерма — многофункциональная ткань, но её основными функциями являются защита внутренних тканей растения, а также осуществление газообмена и транспирации[2]. Эти процессы осуществляются через устьица.
Продолжительность существования эпидермы у различных растений и их органов неодинакова. На листьях и стеблях травянистых растений эпидерма сохраняется до конца их жизни, а в стеблях древесных растений, характеризующихся вторичным утолщением, эпидерма заменяется вторичной покровной тканью — пробкой (феллемой). Эпидерма при этом отмирает и слущивается, и вместо устьиц газообмен осуществляют чечевички[3].
Содержание
1 Клеточное строение
1.1 Основные клетки
1.2 Устьица
1.3 Волоски
2 Функции эпидермы
3 Примечания
4 Литература
Клеточное строение
Мультифункциональность эпидермы обусловлена морфофизиологической дифференциацией её клеток. В эпидерме выделяют:
основные клетки — являются относительно неспециализированными и слагают массу кожицы. Размеры и очертания клеток кожицы формируются в большой зависимости от соотношения скорости роста органа в целом и его поверхности. Поэтому в удлинённых частях растения (стебли, черешки, жилки листа, листья большинства однодольных) эпидермальные клетки вытянуты в направлении длинной оси органа. В листьях, длина которых равна ширине или немного превышает её, а также в лепестках, завязях, семяпочках эпидермальные клетки часто имеют волнистые боковые стенки, что повышает прочность эпидермы.
замыкающие клетки устьиц;
клетки волосков (трихом).
В эпидерме злаков и осок выделяют несколько иные типы клеток:
длинные;
короткие, или вставочные;
крупные пузыревидные[2].
В некоторых случаях эпидерма состоит из нескольких рядов клеток (от 2 до 15—16). Предполагают, что основная функция такого типа кожицы — запасание воды, поэтому он встречается преимущественно у тропических растений, обитающих в условиях непостоянной обеспеченности водой, например, у фикуса Ficus elastica[1].
Наружные стенки клеток покрыты кутикулой. Кутикула иногда может вклиниваться между боковыми стенками клеток. Благодаря неравномерному отложению кутина на поверхности клеток появляется кутикулярный рисунок, специфичный для каждого вида. В сканирующий микроскоп кутикула может выглядеть бугорчатой, морщинистой, гребневидной, ячеистой и т.д[4]. Поверх кутикулы может также откладываться воск.
Строение оболочек эпидермальных клеток непрерывно меняется с возрастом и под влиянием условий жизни. Оболочки клеток эпидермы, особенно наружные, могут пропитываться соединениями кремния (хвощи). У некоторых растений оболочки эпидермальных клеток надземных органов одревесневают, утолщаются, что сокращает размеры клеточных полостей (хвойные, многие злаки, купена). При этом часто одревесневают и клетки эпидермиса и подстилающего его слоя.
Основные клетки
В наружной стенке основных клеток могут быть поры. Как правило, основные клетки живые, они содержат пластиды, обычно хлоропласты. Правда, хлоропласты эпидермы имеют слабо развитую систему внутренних мембран и, в отличие от хлоропластов хлоренхимы, фотосинтетически менее активны. Иногда основные клетки могут содержать лейкопласты (подорожник большой). Они также имеют слабо развитую систему внутренних мембран и обычно не содержат крахмала. У многих растений эпидермальные клетки лепестков и плодов содержат хромопласты, обусловливающие их окраску.
Для основных клеток эпидермы характерна крупная центральная вакуоль, накапливающая различные вещества: оксалат кальция, таннины, алкалоиды, пигменты (обычно либо антоциан, либо антохлор). Короткие клетки эпидермы злаков содержат кремниевые тельца[4].
Устьица
Основная статья: Устьице
Волоски
Основная статья: Трихомы
Функции эпидермы
Важнейшие функции — защита растений от неблагоприятных внешних факторов и регуляция газо- и парообмена. Кроме того, ткань кожицы может выделять наружу различные вещества (соли, воду, эфирные масла), принимать участие в фотосинтезе, поглощении воды и питательных веществ, синтезе различных соединений, в движении листьев, воспринимать раздражение и т. д. Полифункциональность эпидермы обусловливает его строение. Эпидерма — сложная ткань, так как состоит из морфологически разнородных элементов.
Підручник, який ви тримаєте в руках, ознайомить вас з надзвичайно різноманітним, вражаючим, повчальним світом тварин. Ви дізнаєтесь про їхні особливості життєдіяльності, будови, поведінки, про їхню різноманітність, взаємозв’язки між собою та іншими організмами, про вплив природи на них і про їхні можливості у зміні самої природи. Цей підручник дасть вам не лише нові знання, але й до сформувати власн діяльності і творити власні освітні продукти.
Матеріал підручника поділено на теми й окремі параграфи. Кожен параграф складається з таких основних частин.
Вступна частина містить цитату або вираз, рубрики «Основне поняття і ключові терміни», «Пригадайте», «Знайомтеся», «У світі цікавого», «Новини науки», «Поміркуйте» та ілюстративні завдання, ввідні вправи, класичні експерименти для формування мотивації навчання. У цій частині є завдання, кольорові ілюстрації, відомості про тварин, рекорди тваринного світу, кросворди тощо. І все це для вашого зацікавлення і стимулювання діяльності.
«ЗМІСТ» - включає матеріал, спрямований на організацію засвоєння й формування знань, умінь, навичок ів діяльності та ваших ставлень і переконань. Вчитель пояснює, демонструє, ілюструє, навчає називати, наводити приклади, розпізнавати, характеризувати, описувати тощо, але робить все це обов’язково з вами. У змісті великими буквами синього кольору виділені ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ що організовують найважливішу інформацію, а малими синіми буквами - ключові терміни, що узагальнюють якусь частину інформації. Основні поняття й ключові терміни є обов’язковими для запам’ятовування, на відміну від понять, поданих курсивом. З їхньою до виділяються визначення, назви видів тварин, поняття, що будуть вивчатися пізніше. Матеріал змісту поділений на розділи, до яких подаються запитання, а в кінці - узагальнюючий висновок. Велика увага у підручнику приділена ілюстративному апарату, який містить малюнки, рисунки, світлини, таблиці, схеми тощо та допомагає задіювати різні види пам’яті.
«ДІЯЛЬНІСТЬ» - містить матеріал для формування ів продуктивної діяльності, розвитку творчої активності й дослідницьких умінь, здійснення міжпредметного поєднання знань тощо. Метою цієї частини параграфа є зміцнення, поглиблення, розширення знань шляхом самостійного виконання завдань та створення власних освітніх продуктів, якими є: міні-проекти, описи тварин, малюнки, рисунки, висновки, дослідження, здобута інформація, презентація, власні рекомендації тощо. Ця частина містить теми міні-проектів, творчі завдання, міжпредметні завдання «Біологія+...» тощо. Для формування практичних й дослідницьких умінь у рубриці «Навчаємось пізнавати» подані інструктивні картки практичних робіт і лабораторних досліджень.
«РЕЗУЛЬТАТ» - містить завдання для закріплення, контролю й корекції знань та самооцінки навчальної діяльності. Ці завдання подаються з поступовим ускладненням та із зазначенням рівня їхньої складності й оцінки в балах.
Після кожної теми є блок найважливішої інформації, що містить цитату, таблицю чи схему, загальний тематичний висновок. Все це подається під рубрикою «Узагальнення знань теми». Для перевірки якості засвоєння матеріалу теми у рубриці «Самоконтроль знань» пропонуються нові й цікаві для вас види тестів: тести-конструювання, тести-зіставлення, тести-застосування, тести-узагальнення, тести-оцінювання.
У додатках підручника сформульовані правила формування практичних умінь: правила виконання рисунків у біології, роботи з ручною лупою, роботи з мікроскопом та визначення назв тварин. З метою розвитку пізнавальних умінь і навичок учнів у додатку сформульовані правила-орієнтири використання емпіричних методів дослідження, якими є науковий опис , вимірювання, порівняння, проектування та експерименту.
Сподіваємося, що підручник дозволить вам краще зрозуміти складний світ організмів і життєвих явищ та до сформувати багатий арсенал діяльнісних можливостей для пізнання нового, красивого, корисного й повчального, тобто того, без чого життя людини є сірим й нецікавим
Объяснение:
Для термина «Эпидермис» см. также другие значения.
Микрофотография верхней поверхности листа табака крылатого (Nicotiana alata). Видны волоски (трихомы) и устьица.
Эпиде́рма (эпиде́рмис, ко́жица) — внешняя первичная покровная ткань растений, обычно однослойная[1], покрывающая молодые стебли и остальные наземные органы (листья, лепестки, плоды и др.). Представляет собой наружный слой клеток, образующийся из протодермы конуса нарастания[2].
Эпидерма — многофункциональная ткань, но её основными функциями являются защита внутренних тканей растения, а также осуществление газообмена и транспирации[2]. Эти процессы осуществляются через устьица.
Продолжительность существования эпидермы у различных растений и их органов неодинакова. На листьях и стеблях травянистых растений эпидерма сохраняется до конца их жизни, а в стеблях древесных растений, характеризующихся вторичным утолщением, эпидерма заменяется вторичной покровной тканью — пробкой (феллемой). Эпидерма при этом отмирает и слущивается, и вместо устьиц газообмен осуществляют чечевички[3].
Содержание
1 Клеточное строение
1.1 Основные клетки
1.2 Устьица
1.3 Волоски
2 Функции эпидермы
3 Примечания
4 Литература
Клеточное строение
Мультифункциональность эпидермы обусловлена морфофизиологической дифференциацией её клеток. В эпидерме выделяют:
основные клетки — являются относительно неспециализированными и слагают массу кожицы. Размеры и очертания клеток кожицы формируются в большой зависимости от соотношения скорости роста органа в целом и его поверхности. Поэтому в удлинённых частях растения (стебли, черешки, жилки листа, листья большинства однодольных) эпидермальные клетки вытянуты в направлении длинной оси органа. В листьях, длина которых равна ширине или немного превышает её, а также в лепестках, завязях, семяпочках эпидермальные клетки часто имеют волнистые боковые стенки, что повышает прочность эпидермы.
замыкающие клетки устьиц;
клетки волосков (трихом).
В эпидерме злаков и осок выделяют несколько иные типы клеток:
длинные;
короткие, или вставочные;
крупные пузыревидные[2].
В некоторых случаях эпидерма состоит из нескольких рядов клеток (от 2 до 15—16). Предполагают, что основная функция такого типа кожицы — запасание воды, поэтому он встречается преимущественно у тропических растений, обитающих в условиях непостоянной обеспеченности водой, например, у фикуса Ficus elastica[1].
Наружные стенки клеток покрыты кутикулой. Кутикула иногда может вклиниваться между боковыми стенками клеток. Благодаря неравномерному отложению кутина на поверхности клеток появляется кутикулярный рисунок, специфичный для каждого вида. В сканирующий микроскоп кутикула может выглядеть бугорчатой, морщинистой, гребневидной, ячеистой и т.д[4]. Поверх кутикулы может также откладываться воск.
Строение оболочек эпидермальных клеток непрерывно меняется с возрастом и под влиянием условий жизни. Оболочки клеток эпидермы, особенно наружные, могут пропитываться соединениями кремния (хвощи). У некоторых растений оболочки эпидермальных клеток надземных органов одревесневают, утолщаются, что сокращает размеры клеточных полостей (хвойные, многие злаки, купена). При этом часто одревесневают и клетки эпидермиса и подстилающего его слоя.
Основные клетки
В наружной стенке основных клеток могут быть поры. Как правило, основные клетки живые, они содержат пластиды, обычно хлоропласты. Правда, хлоропласты эпидермы имеют слабо развитую систему внутренних мембран и, в отличие от хлоропластов хлоренхимы, фотосинтетически менее активны. Иногда основные клетки могут содержать лейкопласты (подорожник большой). Они также имеют слабо развитую систему внутренних мембран и обычно не содержат крахмала. У многих растений эпидермальные клетки лепестков и плодов содержат хромопласты, обусловливающие их окраску.
Для основных клеток эпидермы характерна крупная центральная вакуоль, накапливающая различные вещества: оксалат кальция, таннины, алкалоиды, пигменты (обычно либо антоциан, либо антохлор). Короткие клетки эпидермы злаков содержат кремниевые тельца[4].
Устьица
Основная статья: Устьице
Волоски
Основная статья: Трихомы
Функции эпидермы
Важнейшие функции — защита растений от неблагоприятных внешних факторов и регуляция газо- и парообмена. Кроме того, ткань кожицы может выделять наружу различные вещества (соли, воду, эфирные масла), принимать участие в фотосинтезе, поглощении воды и питательных веществ, синтезе различных соединений, в движении листьев, воспринимать раздражение и т. д. Полифункциональность эпидермы обусловливает его строение. Эпидерма — сложная ткань, так как состоит из морфологически разнородных элементов.
Объяснение: