1. Учёные насчитывают около 130 тысяч видов моллюсков. 2. Около 100 тысяч видов. 3. Приблизительно 20 тысяч видов. 4. Около 700 видов. 5. Голова, туловище, нога. 6. Состоит всего из двух отделов: туловище и нога. 7. Виноградная улитка, слизень, прудовик. 8. Мидии, беззубки, жемчужницы, тридакны, морские гребешки. 9. Наутилус,каракатица,осьминог,кальмар и аммонит. 10. Тело брюхоногих моллюсков ассиметрично. 11. Слизни, каракатицы, прудовики. 12. Головоногие моллюски. 14. Незамкнутая кровеносная система. 15. Брюхоногие: 2-х камерное; двустворчатые: 3-х камерное; головоногие - 3-х камерное. 16. Раковина состоит из трёх слоёв. 18. У всех моллюсков мягкое, слизистое тело, поэтому их называют еще мягкотелыми. 19. Двустворчатые моллюски - природные фильтраторы. Они участвуют в биологической очистке вод. 20. Мантия - кожная складка, покрывающая тело. 21. Образуется жемчужина. 22. Мантийная полость - это полость, ограниченная снаружи мантией у моллюсков, а изнутри - телом животного. 23. Выделительная система стоит из почек, каналы которых открываются в мантийную полость. 24. Тёрка находится в области глотке. При тёрки моллюски соскабливают пишу с растений, схватывают добычу. 25. Печень. 26. Чернильная железа характерна для головоногих. 27. Кишечник двустворчатых моллюсков заканчивается анальным отверстием. 28. Как половым, так и бесполым путём. 29. Хитиновые челюсти в виде клюва попугая наблюдаются у головоногих моллюсков. 30. Жемчужина появляется внутри раковины после проникновения в домик моллюска посторонней частицы – песчинки, паразита, даже пузырька воздуха или капли жидкости 31. Ахатины. 32. У головоногих моллюсков. 33. Неравная система моллюсков тетраневрального типа. 34. У головоногих наблюдается почти замкнутая кровеносная система. 3. Жабры, расположены под мантией. 37. Вода и непереваренные остатки пищи выходят через верхний сифон.
У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі рослин споріднені із лізосомами тварин і містять велику кількість гідролітичних ферментів, проте їхні функції не обмежені тільки перетравленням біополімерів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Також вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями[1].
Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Наприклад, у випадку зростання кислотності навколишнього середовища надмірне надходження протонів у цитолазму принаймні деякою мірою компенсується їх транспортом всередину вакуоль. Схожим чином підтримується і тургор, частково завдяки контрольованому розщепленню та синтезу полімерів, таких як поліфосфати, у вакуолях, а частково, завдяки зміні швидкості транспроту амінокислот, цукрів та інших малих молекул через плазмалему та тонопласт (мембрану вакуолі)[1].
У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюстках для приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин[1].
Клітинний сік Вакуолі – водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, нітрати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітинного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.
2. Около 100 тысяч видов.
3. Приблизительно 20 тысяч видов.
4. Около 700 видов.
5. Голова, туловище, нога.
6. Состоит всего из двух отделов: туловище и нога.
7. Виноградная улитка, слизень, прудовик.
8. Мидии, беззубки, жемчужницы, тридакны, морские гребешки.
9. Наутилус,каракатица,осьминог,кальмар и аммонит.
10. Тело брюхоногих моллюсков ассиметрично.
11. Слизни, каракатицы, прудовики.
12. Головоногие моллюски.
14. Незамкнутая кровеносная система.
15. Брюхоногие: 2-х камерное; двустворчатые: 3-х камерное; головоногие - 3-х камерное.
16. Раковина состоит из трёх слоёв.
18. У всех моллюсков мягкое, слизистое тело, поэтому их называют еще мягкотелыми.
19. Двустворчатые моллюски - природные фильтраторы. Они участвуют в биологической очистке вод.
20. Мантия - кожная складка, покрывающая тело.
21. Образуется жемчужина.
22. Мантийная полость - это полость, ограниченная снаружи мантией у моллюсков, а изнутри - телом животного.
23. Выделительная система стоит из почек, каналы которых открываются в мантийную полость.
24. Тёрка находится в области глотке. При тёрки моллюски соскабливают пишу с растений, схватывают добычу.
25. Печень.
26. Чернильная железа характерна для головоногих.
27. Кишечник двустворчатых моллюсков заканчивается анальным отверстием.
28. Как половым, так и бесполым путём.
29. Хитиновые челюсти в виде клюва попугая наблюдаются у головоногих моллюсков.
30. Жемчужина появляется внутри раковины после проникновения в домик моллюска посторонней частицы – песчинки, паразита, даже пузырька воздуха или капли жидкости
31. Ахатины.
32. У головоногих моллюсков.
33. Неравная система моллюсков тетраневрального типа.
34. У головоногих наблюдается почти замкнутая кровеносная система.
3. Жабры, расположены под мантией.
37. Вода и непереваренные остатки пищи выходят через верхний сифон.
Відповідь:
У рослинних клітинах вакуолі переважно займають більше 30 % об'єму, а в окремих випадках навіть до 90 %. Вакуолі рослин споріднені із лізосомами тварин і містять велику кількість гідролітичних ферментів, проте їхні функції не обмежені тільки перетравленням біополімерів. Зокрема цей компартмент може використовуватись для зберігання, як поживних речовин так і відходів метаболізму. Також вакуолі дають можливість економно і швидко збільшувати розмір клітини не збільшуючи об'єму цитоплазми. Не рідко одна клітина може містити кілька вакуоль з різними функціями[1].
Вакуолі рослин необхідні для регулювання тургорного тиску та pH цитоплазми. Наприклад, у випадку зростання кислотності навколишнього середовища надмірне надходження протонів у цитолазму принаймні деякою мірою компенсується їх транспортом всередину вакуоль. Схожим чином підтримується і тургор, частково завдяки контрольованому розщепленню та синтезу полімерів, таких як поліфосфати, у вакуолях, а частково, завдяки зміні швидкості транспроту амінокислот, цукрів та інших малих молекул через плазмалему та тонопласт (мембрану вакуолі)[1].
У вакуолях зберігаються найрізноманітніші речовини, деякі із яких можуть мати поживну цінність. Так у насінні квасолі і гороху вакуолі містять велику кількість білків. Коли насіння проростає білки розщеплюються гідролітичними ферментами, а амінокислоти транспортуються через тонопласт у циптоплазму. Також вакуолі можуть накопичувати пігменти, такі як антоціанін, зокрема у пелюстках для приваблення запилювачів. З іншого боку, ці органели також можуть містити речовини із відлякувальною функцією для захисту від рослиноїдних тварин[1].
Клітинний сік Вакуолі – водяниста рідина, що містить різноманітні неорганічні (фосфати, нітрати, хлориди) та органічні сполуки, які виділяє протопласт. У різних видів рослин і навіть у різних органах однієї рослини хімічний склад клітинного соку неоднаковий і може змінюватися з віком клітини.