В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
ta2001nja
ta2001nja
17.01.2022 03:23 •  Биология

Показаны схемы взаимодействия различных компонентов экосистемы лес река пустыня гора озеро

Показать ответ
Ответ:
ponomarevdenisow2kh1
ponomarevdenisow2kh1
30.03.2021 21:06
забарвлення квіток, листків і стебел рослин, яке визначається наявністю в них ряду пігментів (хлорофілів, каротиноїдів, фікобілінів та антоціанів). Найпоширеніше у вищих рослин зелене забарвлення, зумовлене хлорофілом, що за його участю відбувається фотосинтез. Зеленими звичайно бувають листки, стебла. Різноманітне жовте, оранжеве, червоне забарвлення квіток та плодів зумовлене каротиноїдами; фіолетове, синє - антоціанами; сніжно-біле забарвлення віночка квіток багатьох рослин - наявністю серед безбарвних клітин заповнених повітрям міжклітинників. 3. р. може змінюватись залежно від освітлення, т-ри, реакції грунту, вмісту в ньому тих чи ін. елементів тощо. Так, зелені частини рослин при слабкому освітленні стають блідішими, а в темряві й зовсім втрачають зелений колір (див. Етіоляція); знижені і-ри сприяють утворенню антоціанів, тому листки дерев восени набувають коричневого, червоного та фіолетового кольорів різноманітних відтінків. Збагачення антоціанами інод гається при порушенні мінерального живлення рослин. Яскраве забарвлення квіток і плодів сприяє приваблюванню комах, що запилюють квітки, а також птахів, що розповсюджують плоди та насіння. У суцвіттях часто зустрічається контрастне забарвлення - крайові квітки забарвлені в один колір, а середні - в інший; це робить суцвіття ще помітнішими для комах. Листки деяких вищих рослин бувають повністю або частково забарвлені в червоний, фіолетовий, сріблясто-сірий та ін. кольори (бегонія, колеус). Це пояснюється тим, що зелений колір наявного в листках хлорофілу маскується антоціанами. Маскування зеленого кольору різними додатковими пігментами особливо часто гається у водоростей. Забарвлення грибів зумовлюють пігменти рибофлавін, хризогенін та ін. Деякі рослини (переважно сапрофіти і паразити) безбарвні (напр., бактерії, гіфи грибів).
0,0(0 оценок)
Ответ:
0000101038473626261
0000101038473626261
24.02.2022 19:38

брюхоногие моллюски (характеристика, строение, процессы жизнедеятельности)

наибольшее количество видов моллюсков относится к классу брюхо­ногие (более 90 тыс. видов), поскольку они освоили не только водоемы, но и различные участки суши.

на влажных участках суши можно встретить виноградную улитку. она питается мягкими частями растений и плодовыми телами шляпочных грибов. много видов наземных моллюсков обитает в почве и подстилке, питаясь остатками организмов. в пресных водоемах можно найти различные виды катушек и прудовиков. много видов брюхоногих обитает в черном и азовском морях. напри­мер, раковина самого крупного вида нашей фауны — рапаны — достигает в длину до 12 см.

но наиболее разнообразный видовой состав брюхоногих моллюсков в тропических морях. раковины многих видов имеют пеструю окраску (например, виды родов конус, раковина которого достигает в длину до 60 см.

особенности строения и процессов жизнедеятельности брюхоногих моллюсков. у брюхоногих хорошо развиты все отделы тела: голова, ту­ловище и нога. на голове есть одна или две пары щупалец. туловище находится внутри цельной, обычно спирально закрученной, раковины. через ее отверстие — устье — втягиваются внутрь раковины голова и нога. устье многих обитателей водоемов (например, рапаны) в случае опасности закрывается плотной крышечкой из рогового вещест­ва. эта крышечка служит для защиты от врагов. у некоторых брюхоно­гих (например, голых слизней) раковина отсутствует или находится под кожей. нога имеет плоскую ползательную поверхность.

большинство брюхоногих моллюсков питается клетками бактерий или водорослей, соскребая их с подводных предметов с челюсти и терки. наземные виды часто употребляют в пищу ткани живых растений или их отмерших частей. среди брюхоногих моллюс­ков известны и хищники. у некоторых морских хищных брюхоногих, питающихся другими моллюсками, в состав слюны входят серная кис­лота, растворяющая раковину добычи, или яд, ее убивающий.

наземные и некоторые пресноводные брюхоногие моллюски дышат с легкого. у морских и части пресноводных видов органы дыхания — жабры.

у брюхоногих моллюсков хорошо развиты органы чувств. кроме пары глаз и органов осязания — щупалец, имеются органы обоняния, вкуса, равновесия и т.д.

размножение и развитие. среди брюхоногих встречаются как гер­мафродиты, так и раздельнополые виды. оплодотворение чаще всего внутреннее. у наземных и пресноводных видов развитие прямое. у большинства морских видов развитие непрямое: из яйца выходит личинка, плавающая в толще воды и обеспечивающая расселение вида.

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Биология
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота