полового размножения у водорослей, в ходе которого сливаются две вегетативных клетки различных особей называется ... 1)конъюгация 2)конкуренция 3)конгломерация 4)конвергенция
•Проблема мусора и отходов различных видов является достаточно серьезной проблемой современности. Еще не так давно по историческим меркам люди и вовсе не задумывались о мусоре – практически весь мусор можно было переделать. Сегодня же ситуация несколько изменилась, поскольку появились новые виды материала, которые не подлежат быстрой переработке.
Кроме того, человечество стало более трепетно относиться к окружающей среде, и это правильно, ведь очень сложно предсказать, как ответит нам природа на наши постоянные попытки ее эксплуатировать.
На сегодняшний день обстоятельства складываются так, что богатые люди этого мира все еще не стремятся заниматься рискованными, но все же общественно важными проблемами, например, той же переработкой мусора. При этом думается, что при желании действительно состоятельного инвестора путь для того, чтобы перерабатывать мусор эффективно для людей и безопасно для экологии, мог бы быть довольно быстро найден. Думается, что первым шагом для решения проблемы с мусором должно быть стимулирование инвестирования в переработку мусора, а для этого государство должно проводить эффективную пропаганду, показывая, какие блага нашему обществу обещает инвестирования именно в это дело.
К сожалению, усилий обычных людей для решения проблемы с мусором сегодня уже недостаточно. Обычные граждане могут решать проблему с мусором только путем недопущения увеличения его количества. При этом решение проблемы с мусором на свалках зависит от воли государств и привлекательности этого дела для бизнесменов.
Впрочем, хотелось бы высказать и оптимизм – человечество не раз справлялся с аналогичными проблемами в своей истории, должен справиться и с этим.
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині не достатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за до мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності [2, 155].
Мислення – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду [5, 12].
Виділять наступні види мислення:
наочно-дійове;- теоретичне;
наочно-образне;- практичне;
словесно-логічне. - творче.
Перехід від наочно-дійового через наочно-образне до словесно-логічного мислення виявляє його онтогенез, тоді як інша класифікація за основу бере характер задач.
Наочно-дійове мислення – це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій. Цей вид мислення виявляють деякі тварини. Так, змінюючи співвідношення елементів ситуації, в якій перебуває, дістає потрібний їй предмет [1, 307].
У дитини наочно-дійове мислення є першим кроком до опосередкованого пізнання свого оточення.
Наочно-образне (образне, просторове) мислення – це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов. Дитина чотирьох-шести років, не маючи можливість діяти практично, здатна оперувати образом об’єкта, що викликав інтерес. Проте він ще не виходить за межі її сприйняття.
Словесно-логічне мислення – це провідний засіб теоретичного освоєння дійсності, що інтенсивно формується під час оволодіння дітьми науковими поняттями в процесі навчання. Воно має вигляд міркування, і здійснюється шляхом таких мислительних дій, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, абстрагування, порівняння.
Теоретичне мислення можна вважати різновидом словесно-логічного. Це засіб цілеспрямованого теоретичного освоєння дійсності, відтворення її у поняттях. Теоретичне мислення спрямоване, як правило, на побудову узагальненого і значною мірою усвідомленого образу світу. Двома його формами є дискурсивне (від лат. discursus – міркування, досвід, аргумент) та інтуїтивне мислення.
Дискурсивне мислення – це розгорнуте в часі міркування за до умовиводів ів логічного зв’язку суджень. Останні складаються із засновків та висновку. Умовивід здійснюється шляхом індукції (від лат. inductio – наведення) – від менш загальних до більш загальних суджень або ж дедукції (лат. deductio від deduco – виводжу) – застосування вже відомого до нових випадків.
Проте і дискурсивне мислення має неусвідомлені компоненти. Коли ж такі компоненти домінують, воно набуває вигляду інтуїції (лат. intueor – пильно дивлюся) – нібито безпосереднього і майже раптового акту пізнання, що здійснюється без достатньо логічних підстав.
Практичне мислення генетично пов’язане з наочно-дійовим, але за механізмами здійснення нагадує теоретичне, тобто також може бути як дискурсивним, так і інтуїтивним. Проте, на відміну від теоретичного, воно є засобом розв’язання конкретних задач та передбачає внесення якихось дій у дійсність.
Практичне мислення може мати вигляд технічного (обслуговує процес створення і вдосконалення людиною технічних об’єктів) чи оперативного (розв’язання задач, що виникають під час управління технічними об’єктами) мислення.
Творче (продуктивне) мислення може бути наочно-образним або словесно-логічним, дискурсивним або інтуїтивним, теоретичним або практичним. Це головне знаряддя творчост іб розв’язання оригінальних і складних задач. Зрештою, це мислення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ того чи іншого аспекту дійсності.
Кожен вид мислення реалізується за до певних психологічних механізмів – складників процесу мислення.
ПЕРЕФРАЗИРУЙ, И НОРМ
•Проблема мусора и отходов различных видов является достаточно серьезной проблемой современности. Еще не так давно по историческим меркам люди и вовсе не задумывались о мусоре – практически весь мусор можно было переделать. Сегодня же ситуация несколько изменилась, поскольку появились новые виды материала, которые не подлежат быстрой переработке.
Кроме того, человечество стало более трепетно относиться к окружающей среде, и это правильно, ведь очень сложно предсказать, как ответит нам природа на наши постоянные попытки ее эксплуатировать.
На сегодняшний день обстоятельства складываются так, что богатые люди этого мира все еще не стремятся заниматься рискованными, но все же общественно важными проблемами, например, той же переработкой мусора. При этом думается, что при желании действительно состоятельного инвестора путь для того, чтобы перерабатывать мусор эффективно для людей и безопасно для экологии, мог бы быть довольно быстро найден. Думается, что первым шагом для решения проблемы с мусором должно быть стимулирование инвестирования в переработку мусора, а для этого государство должно проводить эффективную пропаганду, показывая, какие блага нашему обществу обещает инвестирования именно в это дело.
К сожалению, усилий обычных людей для решения проблемы с мусором сегодня уже недостаточно. Обычные граждане могут решать проблему с мусором только путем недопущения увеличения его количества. При этом решение проблемы с мусором на свалках зависит от воли государств и привлекательности этого дела для бизнесменов.
Впрочем, хотелось бы высказать и оптимизм – человечество не раз справлялся с аналогичными проблемами в своей истории, должен справиться и с этим.
Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині не достатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за до мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності [2, 155].
Мислення – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду [5, 12].
Виділять наступні види мислення:
наочно-дійове;- теоретичне;
наочно-образне;- практичне;
словесно-логічне. - творче.
Перехід від наочно-дійового через наочно-образне до словесно-логічного мислення виявляє його онтогенез, тоді як інша класифікація за основу бере характер задач.
Наочно-дійове мислення – це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій. Цей вид мислення виявляють деякі тварини. Так, змінюючи співвідношення елементів ситуації, в якій перебуває, дістає потрібний їй предмет [1, 307].
У дитини наочно-дійове мислення є першим кроком до опосередкованого пізнання свого оточення.
Наочно-образне (образне, просторове) мислення – це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов. Дитина чотирьох-шести років, не маючи можливість діяти практично, здатна оперувати образом об’єкта, що викликав інтерес. Проте він ще не виходить за межі її сприйняття.
Словесно-логічне мислення – це провідний засіб теоретичного освоєння дійсності, що інтенсивно формується під час оволодіння дітьми науковими поняттями в процесі навчання. Воно має вигляд міркування, і здійснюється шляхом таких мислительних дій, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, абстрагування, порівняння.
Теоретичне мислення можна вважати різновидом словесно-логічного. Це засіб цілеспрямованого теоретичного освоєння дійсності, відтворення її у поняттях. Теоретичне мислення спрямоване, як правило, на побудову узагальненого і значною мірою усвідомленого образу світу. Двома його формами є дискурсивне (від лат. discursus – міркування, досвід, аргумент) та інтуїтивне мислення.
Дискурсивне мислення – це розгорнуте в часі міркування за до умовиводів ів логічного зв’язку суджень. Останні складаються із засновків та висновку. Умовивід здійснюється шляхом індукції (від лат. inductio – наведення) – від менш загальних до більш загальних суджень або ж дедукції (лат. deductio від deduco – виводжу) – застосування вже відомого до нових випадків.
Проте і дискурсивне мислення має неусвідомлені компоненти. Коли ж такі компоненти домінують, воно набуває вигляду інтуїції (лат. intueor – пильно дивлюся) – нібито безпосереднього і майже раптового акту пізнання, що здійснюється без достатньо логічних підстав.
Практичне мислення генетично пов’язане з наочно-дійовим, але за механізмами здійснення нагадує теоретичне, тобто також може бути як дискурсивним, так і інтуїтивним. Проте, на відміну від теоретичного, воно є засобом розв’язання конкретних задач та передбачає внесення якихось дій у дійсність.
Практичне мислення може мати вигляд технічного (обслуговує процес створення і вдосконалення людиною технічних об’єктів) чи оперативного (розв’язання задач, що виникають під час управління технічними об’єктами) мислення.
Творче (продуктивне) мислення може бути наочно-образним або словесно-логічним, дискурсивним або інтуїтивним, теоретичним або практичним. Це головне знаряддя творчост іб розв’язання оригінальних і складних задач. Зрештою, це мислення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ того чи іншого аспекту дійсності.
Кожен вид мислення реалізується за до певних психологічних механізмів – складників процесу мислення.
Объяснение: