Тип вищої нервової діяльності людини - це сплав уроджених і індивідуально набутих властивостей процесів збудження і гальмування
Тип вищої нервової діяльності людини визначає розходження в поводженні і відношенні організму до тих самих впливів зовнішнього середовища. Тип вищої нервової діяльності формується в результаті взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Заслуга у створенні наукових уявлень про типи вищої нервової діяльності і визначенні правильних шляхів їхнього подальшого вивчення належить І. П. Павлову. В основу систематизації типів він поклав головні особливості процесів збудження і гальмування, що характеризують функціональні властивості нервових кліток. Таких особливостей три: сили нервових процесів, їхня урівноваженість і рухливість.
Сила нервового процесу - це властивість нервових кліток зберігати нормальну працездатність при значній напрузі збуджувального і гальмового процесів. Вона характеризує працездатність нервових клітин кори. Урівноваженість процесів збудження і гальмування — це співвідношення їхньої сили; вони можуть бути в рівноважному стані (сила збудження відповідає силі гальмування) чи один з них може переважати над іншим. Рухливість нервових процесів характеризується швидкістю їхнього виникнення і швидкістю переходу процесу збудження в процес гальмування, і навпаки.
Клітина — структурно-функціональна
одиниця всіх живих організмів,
Для якої характерний власний
метаболізм та здатність до
самовідтворення. Від середовища,
яке її оточує, клітина відмежована
плазматичною мембраною
(плазмалемою). Розрізняють два типи
клітин: прокаріотичні, що не мають
сформованого ядра, характерні для
бактерій та архей, та еукаріотичні, в
яких наявне ядро, властиві усім іншим
клітинним формам життя, зокрема
рослинам, грибам та тваринам. До
неклітинних форм життя належать
лише віруси, але вони не мають
власного метаболізму і не можуть
розмножуватись поза межами
клітин-Живителів.
Типи вищої нервової діяльності. Реферат
Тип вищої нервової діяльності людини - це сплав уроджених і індивідуально набутих властивостей процесів збудження і гальмування
Тип вищої нервової діяльності людини визначає розходження в поводженні і відношенні організму до тих самих впливів зовнішнього середовища. Тип вищої нервової діяльності формується в результаті взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Заслуга у створенні наукових уявлень про типи вищої нервової діяльності і визначенні правильних шляхів їхнього подальшого вивчення належить І. П. Павлову. В основу систематизації типів він поклав головні особливості процесів збудження і гальмування, що характеризують функціональні властивості нервових кліток. Таких особливостей три: сили нервових процесів, їхня урівноваженість і рухливість.
Сила нервового процесу - це властивість нервових кліток зберігати нормальну працездатність при значній напрузі збуджувального і гальмового процесів. Вона характеризує працездатність нервових клітин кори. Урівноваженість процесів збудження і гальмування — це співвідношення їхньої сили; вони можуть бути в рівноважному стані (сила збудження відповідає силі гальмування) чи один з них може переважати над іншим. Рухливість нервових процесів характеризується швидкістю їхнього виникнення і швидкістю переходу процесу збудження в процес гальмування, і навпаки.