Сигнальні системи – це системи умовних подразників, які сигналізують про виникнення тієї чи іншої події. Основоположником учення про першу і другу сигнальні системи є І. П. Павлов.
Якщо сигналізація здійснюється конкретними предметними подразниками (світло, звук, запах тощо), то така система сигналів становить першу сигнальну систему, спільну в людини і тварин.
Перша сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникать у корі великого мозку при безпосередньому впливі на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, які нервовими шляхами пов'язані з органами чуттів. Перша сигнальна система – основа безпосереднього відображення об'єктивної реальності у формі відчуттів і сприйняття. Забезпечує предметне конкретне мислення.
Якщо сигналізація здійснюється подразниками, які є результатом узагальнення конкретних сигналів (словами), то така система сигналів становить другу сигнальну систему, притаманну лише людині.
Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку як реакція на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов'язаний із зоровим і слуховим аналізаторами. Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовні можливості людини. У словах та словосполученнях фіксуються зв'язки між предметами і явищами, тому слова є сигналами сигналів. Установлення зв'язку між словесними сигналами і реальними подразниками відбувається за законами утворення умовних рефлексів. Друга сигнальна система – це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять за до слів. З появою другої сигнальної системи з'являється новий принцип нервової діяльності – абстрагування і узагальнення великої кількості сигналів, які надходять у головний мозок. Цей принцип обумовлює безмежну орієнтацію людини в навколишньому світі. Друга сигнальна система є вищим регулятором різних форм поведінки людини в навколишньому середовищі. Проте вона правильно відображає об'єктивний світ лише тоді, якщо постійно зберігається її узгоджена взаємодія з першою сигнальною системою. Друга функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні поняття. Обидві сигнальні системи постійно взаємодіють і підпорядковуються загальним фізіологічним законам і механізмам.
Сигнальні системи – це системи умовних подразників, які сигналізують про виникнення тієї чи іншої події. Основоположником учення про першу і другу сигнальні системи є І. П. Павлов.
Якщо сигналізація здійснюється конкретними предметними подразниками (світло, звук, запах тощо), то така система сигналів становить першу сигнальну систему, спільну в людини і тварин.
Перша сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникать у корі великого мозку при безпосередньому впливі на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, які нервовими шляхами пов'язані з органами чуттів. Перша сигнальна система – основа безпосереднього відображення об'єктивної реальності у формі відчуттів і сприйняття. Забезпечує предметне конкретне мислення.
Якщо сигналізація здійснюється подразниками, які є результатом узагальнення конкретних сигналів (словами), то така система сигналів становить другу сигнальну систему, притаманну лише людині.
Друга сигнальна система – це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку як реакція на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов'язаний із зоровим і слуховим аналізаторами. Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовні можливості людини. У словах та словосполученнях фіксуються зв'язки між предметами і явищами, тому слова є сигналами сигналів. Установлення зв'язку між словесними сигналами і реальними подразниками відбувається за законами утворення умовних рефлексів. Друга сигнальна система – це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять за до слів. З появою другої сигнальної системи з'являється новий принцип нервової діяльності – абстрагування і узагальнення великої кількості сигналів, які надходять у головний мозок. Цей принцип обумовлює безмежну орієнтацію людини в навколишньому світі. Друга сигнальна система є вищим регулятором різних форм поведінки людини в навколишньому середовищі. Проте вона правильно відображає об'єктивний світ лише тоді, якщо постійно зберігається її узгоджена взаємодія з першою сигнальною системою. Друга функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні поняття. Обидві сигнальні системи постійно взаємодіють і підпорядковуються загальним фізіологічним законам і механізмам.
Объяснение: