Гриби відіграють важливу роль у колообігу речовин у природі, у зв'язку з чим, значення грибів надзвичайно велике. Ці організми-сапротрофи розкладають органічні сполуки грунту до мінеральних, які в подальшому засвоюються рослинами. Грунтові гриби, в першу чергу цвілеві, відіграють виняткову роль у грунтоутворенні. Так, в лісі гриби, завдяки своїй здатності утворювати різні ферменти, здійснюють процес розкладання підстилки з листя та деревини. Також в грибниці багатьох грибів накопичуються органічні речовини, які після її руйнування перетворюються на перегній. Науковий факт, що мікориза (симбіоз грибів та рослин) позитивно впливає на життєдіяльність рослин. Крім шляпочних грибів, мікоризу утворюють багато цвілевих грибів. Вони можуть знаходитися у взаємовигідних відносинах із трав'янистими рослинами, у тому числі культурними видами. Багато тварин вживають в їжу плодові тіла шапинкових грибів, наприклад, ссавці (білки, гризуни, кабани, козулі), комахи, птахи, тощо. Негативна властивість деяких грибів - вони можуть бути паразитами деяких рослин і вищих тварин. Гриби-паразити (трутовики, цвілеві гриби) можуть руйнувати дерева, повністю знищити уражені рослини здатні фітофтора, мучністоросяние гриби.
Велике значення грибів, в тому числі цвілевих, в житті людини. Відомо більше 100 видів їстівних грибів, але в їжу вживають не більше 40. В грибах міститься багато поживних речовин. Деякі види їстівних грибів, наприклад, печериці, гливу, штучно розводять в пристосованих для цього приміщеннях. Із таких цвілевих грибів, як пеніцил, аспергіл, отримують лікарські препарати - антибіотики, які знищують клітини деяких хвороботворних бактерій, не впливаючи на клітини господаря. Загальновідома роль хлібопекарських, винних, пивних дріжджів у приготуванні спиртних напоїв, оцту, кефіру, хлібопеченні. У харчовій промисловості використовують певні види цвілевих грибів для виробництва сортів твердих сирів із гострим смаком і специфічним запахом. З деяких видів цвілевих грибів виділяють речовини, які прискорюють ріст рослин. Такі речовини застосовують для збільшення розмірів безнасінних ягід деяких сортів винограду. Існують види грибів, що паразитують в комах. Їх застосовують при біологічному методі боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.
Багато неїстівних грибів шкодять здоров'ю людини при випадковому вживанні їх в їжу. Найбільш небезпечні отруйні шапинкові гриби - бліда поганка, мухомор, деякі види сироїжок, печериць, які можуть викликати смертельні отруєння. Отруєння людини також можуть спровокувати запліснявілі продукти харчування, тому що багато видів цвілевих грибів містять отрути і речовини, які викликають утворення злоякісних пухлин.
Великі збитки господарству людини приносять гриби, які пошкоджують дерева (трутовики, плісняві гриби). Вони руйнують дерев'яні частини будівель, меблі, деревину на складах, книги в сховищах, твори мистецтва, тощо. Поширені в середній смузі Росії та Україні такі захворювання рослин, як сажка злакових, плодова гниль груші та яблуні, інші. Домашні тварини та люди можуть хворіти при ураженні шкіри різними пліснявими та дріжджовими грибками (стригучий лишай, парша).
Пусты́ня — тип ландшафта, характеризующийся равнинной поверхностью, разреженностью или отсутствием флоры, а из фауны присутствуют лишь специфические виды. Различают песчаные, каменистые, глинистые, солончаковые пустыни. Отдельно выделяют снежные пустыни (в Антарктиде и Арктике — арктическая пустыня) . Самая известная песчаная пустыня — Сахара, занимающая всю северную часть африканского континента. Близки к пустыням так называемые пустынные регионы (полупустыни) .
Сава́нны — обширные пространства в тропическом поясе, покрытые травяной растительностью с редко разбросанными деревьями и кустарниками. Типичны для муссонного тропического климата с резким разделением года на сухой и дождливый сезоны.
Саванны (иначе кампосы или льяносы) — степеподобные места, свойственные более возвышенным тропическим странам с сухим континентальным климатом. В отличие от настоящих степей (а также и североамериканских прерий) саванны, кроме трав, содержат также кустарники и деревья, растущие иногда целым лесом, как, например, в так называемых «campos cerrados» Бразилии. Травянистая растительность саванн состоит по преимуществу из высоких (до ⅓—1 метра) сухо- и жесткокожистых злаков, растущих обыкновенно дерновинами; к злакам примешиваются дерновины других многолетних трав и полукустарников, а в сырых местах, затопляемых весной, — также и различных представителей семейства осоковых (Cyperaceae). Кустарники разрастаются в саваннах иногда большими зарослями, занимая площадь во много квадратных метров. Деревья саванн обыкновенно низкорослы; самые высокие из них бывают не выше наших плодовых деревьев, на которые они очень похожи своими кривыми стеблями и ветвями. Деревья и кустарники иногда оплетаются лианами и обростают эпифитами. Луковичных, клубненосных и мясистосочных растений в саваннах, особенно в Южной Америке, бывает не много. Лишайники, мхи и водоросли встречаются в саваннах крайне редко, только по камням и деревьям.
Видовой состaв рaстительности пустынь весьмa своеобрaзен. Нередко нaблюдaется чaстaя сменa рaстительных группировок, их комплексность, что обусловлено строением поверхности пустынь, рaзнообрaзием почвенных грунтов, чaсто меняющимися условиями увлaжнения. Нaряду с этим в хaрaктере рaспределения и экологии пустынной рaстительности рaзных континентов много общих черт, возникaющих у рaстений в сходных условиях обитaния: сильнaя рaзреженность, бедный видовой состaв, прослеживaющееся иногдa нa больших прострaнствaх.
Для внутримaтериковых пустынь умеренных поясов типичны виды рaстений склерофильного типa, в том числе безлистные кустaрники и полукустaрники (сaксaул, джузгун, эфедрa, солянкa, полынь и др.) . Вaжное место в фитоценозaх южной подзоны пустынь этого типa зaнимaют трaвянистые рaстения — эфемеры и эфемероиды.
Для пустынь хaрaктерны быстро передвигaющиеся животные, что связaно с поискaми воды (водопои удaлены) и кормa (трaвяной покров рaзреженный) , a тaкже с зaщитой от преследовaния хищникaми (укрытия отсутствуют) . В связи с необходимостью укрытия от врaгов и суровыми климaтическими условиями у рядa животных сильно рaзвиты при для рытья в песке (щётки из удлинённых упругих волос, шипики и щетинки нa ногaх, служaщие для отгребaния и отбрaсывaния пескa; резцы, a тaкже острые коготки нa передних лaпкaх — у грызунов) . Они сооружaют подземные убежищa (норы) , чaсто очень большие, глубокие и сложные (большaя песчaнкa), или быстро зaкaпывaться в рыхлый песок (ящерицы круглоголовки, некоторые нaсекомые) . Имеются быстро бегaющие формы (особенно копытные) . Многие пустынные пресмыкaющиеся (ящерицы и змеи) тaкже очень быстро передвигaться.
Гриби відіграють важливу роль у колообігу речовин у природі, у зв'язку з чим, значення грибів надзвичайно велике. Ці організми-сапротрофи розкладають органічні сполуки грунту до мінеральних, які в подальшому засвоюються рослинами. Грунтові гриби, в першу чергу цвілеві, відіграють виняткову роль у грунтоутворенні. Так, в лісі гриби, завдяки своїй здатності утворювати різні ферменти, здійснюють процес розкладання підстилки з листя та деревини. Також в грибниці багатьох грибів накопичуються органічні речовини, які після її руйнування перетворюються на перегній. Науковий факт, що мікориза (симбіоз грибів та рослин) позитивно впливає на життєдіяльність рослин. Крім шляпочних грибів, мікоризу утворюють багато цвілевих грибів. Вони можуть знаходитися у взаємовигідних відносинах із трав'янистими рослинами, у тому числі культурними видами. Багато тварин вживають в їжу плодові тіла шапинкових грибів, наприклад, ссавці (білки, гризуни, кабани, козулі), комахи, птахи, тощо. Негативна властивість деяких грибів - вони можуть бути паразитами деяких рослин і вищих тварин. Гриби-паразити (трутовики, цвілеві гриби) можуть руйнувати дерева, повністю знищити уражені рослини здатні фітофтора, мучністоросяние гриби.
Велике значення грибів, в тому числі цвілевих, в житті людини. Відомо більше 100 видів їстівних грибів, але в їжу вживають не більше 40. В грибах міститься багато поживних речовин. Деякі види їстівних грибів, наприклад, печериці, гливу, штучно розводять в пристосованих для цього приміщеннях. Із таких цвілевих грибів, як пеніцил, аспергіл, отримують лікарські препарати - антибіотики, які знищують клітини деяких хвороботворних бактерій, не впливаючи на клітини господаря. Загальновідома роль хлібопекарських, винних, пивних дріжджів у приготуванні спиртних напоїв, оцту, кефіру, хлібопеченні. У харчовій промисловості використовують певні види цвілевих грибів для виробництва сортів твердих сирів із гострим смаком і специфічним запахом. З деяких видів цвілевих грибів виділяють речовини, які прискорюють ріст рослин. Такі речовини застосовують для збільшення розмірів безнасінних ягід деяких сортів винограду. Існують види грибів, що паразитують в комах. Їх застосовують при біологічному методі боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.
Багато неїстівних грибів шкодять здоров'ю людини при випадковому вживанні їх в їжу. Найбільш небезпечні отруйні шапинкові гриби - бліда поганка, мухомор, деякі види сироїжок, печериць, які можуть викликати смертельні отруєння. Отруєння людини також можуть спровокувати запліснявілі продукти харчування, тому що багато видів цвілевих грибів містять отрути і речовини, які викликають утворення злоякісних пухлин.
Великі збитки господарству людини приносять гриби, які пошкоджують дерева (трутовики, плісняві гриби). Вони руйнують дерев'яні частини будівель, меблі, деревину на складах, книги в сховищах, твори мистецтва, тощо. Поширені в середній смузі Росії та Україні такі захворювання рослин, як сажка злакових, плодова гниль груші та яблуні, інші. Домашні тварини та люди можуть хворіти при ураженні шкіри різними пліснявими та дріжджовими грибками (стригучий лишай, парша).
Объяснение:вибери то што больше нравитса
Пусты́ня — тип ландшафта, характеризующийся равнинной поверхностью, разреженностью или отсутствием флоры, а из фауны присутствуют лишь специфические виды. Различают песчаные, каменистые, глинистые, солончаковые пустыни. Отдельно выделяют снежные пустыни (в Антарктиде и Арктике — арктическая пустыня) . Самая известная песчаная пустыня — Сахара, занимающая всю северную часть африканского континента. Близки к пустыням так называемые пустынные регионы (полупустыни) .
Сава́нны — обширные пространства в тропическом поясе, покрытые травяной растительностью с редко разбросанными деревьями и кустарниками. Типичны для муссонного тропического климата с резким разделением года на сухой и дождливый сезоны.
Саванны (иначе кампосы или льяносы) — степеподобные места, свойственные более возвышенным тропическим странам с сухим континентальным климатом. В отличие от настоящих степей (а также и североамериканских прерий) саванны, кроме трав, содержат также кустарники и деревья, растущие иногда целым лесом, как, например, в так называемых «campos cerrados» Бразилии. Травянистая растительность саванн состоит по преимуществу из высоких (до ⅓—1 метра) сухо- и жесткокожистых злаков, растущих обыкновенно дерновинами; к злакам примешиваются дерновины других многолетних трав и полукустарников, а в сырых местах, затопляемых весной, — также и различных представителей семейства осоковых (Cyperaceae). Кустарники разрастаются в саваннах иногда большими зарослями, занимая площадь во много квадратных метров. Деревья саванн обыкновенно низкорослы; самые высокие из них бывают не выше наших плодовых деревьев, на которые они очень похожи своими кривыми стеблями и ветвями. Деревья и кустарники иногда оплетаются лианами и обростают эпифитами. Луковичных, клубненосных и мясистосочных растений в саваннах, особенно в Южной Америке, бывает не много. Лишайники, мхи и водоросли встречаются в саваннах крайне редко, только по камням и деревьям.
Видовой состaв рaстительности пустынь весьмa своеобрaзен. Нередко нaблюдaется чaстaя сменa рaстительных группировок, их комплексность, что обусловлено строением поверхности пустынь, рaзнообрaзием почвенных грунтов, чaсто меняющимися условиями увлaжнения. Нaряду с этим в хaрaктере рaспределения и экологии пустынной рaстительности рaзных континентов много общих черт, возникaющих у рaстений в сходных условиях обитaния: сильнaя рaзреженность, бедный видовой состaв, прослеживaющееся иногдa нa больших прострaнствaх.
Для внутримaтериковых пустынь умеренных поясов типичны виды рaстений склерофильного типa, в том числе безлистные кустaрники и полукустaрники (сaксaул, джузгун, эфедрa, солянкa, полынь и др.) . Вaжное место в фитоценозaх южной подзоны пустынь этого типa зaнимaют трaвянистые рaстения — эфемеры и эфемероиды.
Для пустынь хaрaктерны быстро передвигaющиеся животные, что связaно с поискaми воды (водопои удaлены) и кормa (трaвяной покров рaзреженный) , a тaкже с зaщитой от преследовaния хищникaми (укрытия отсутствуют) . В связи с необходимостью укрытия от врaгов и суровыми климaтическими условиями у рядa животных сильно рaзвиты при для рытья в песке (щётки из удлинённых упругих волос, шипики и щетинки нa ногaх, служaщие для отгребaния и отбрaсывaния пескa; резцы, a тaкже острые коготки нa передних лaпкaх — у грызунов) . Они сооружaют подземные убежищa (норы) , чaсто очень большие, глубокие и сложные (большaя песчaнкa), или быстро зaкaпывaться в рыхлый песок (ящерицы круглоголовки, некоторые нaсекомые) . Имеются быстро бегaющие формы (особенно копытные) . Многие пустынные пресмыкaющиеся (ящерицы и змеи) тaкже очень быстро передвигaться.