приготовление и рассматривание препарата кожицы чешуи лука под микроскопом.
1. рассмотрите на рисунке 18 последовательность приготовления препарата кожицы чешуи лука.
2. подготовьте предметное стекло тщательно протерев его марлей.
3. пипеткой нанесите 1-2 капли воды на предметное стекло.
4. при препаровальной иглы осторожно снимите маленький кусочек прозрачной кожицы с внутренней поверхности чешуи лука. положите кусочек кожицы в каплю воды и расправьте кончиком иглы.
5. накройте кожицу покровным стеклом, как показано на рисунке.
6. рассмотрите приготовленный препарат при малом увеличении. отметьте, какие части клетки вы видите.
7. окрасьте препарат раствором йода. для этого нанесите на предметное стекло каплю раствора йода. фильтровальной бумагой с другой стороны оттяните лишний раствор. 8. рассмотрите окрашенный препарат. какие изменения произошли?
9. рассмотрите препарат при большом увеличении. найдите на нём темную полосу, окружающую клетку,- оболочку; под ней золотистое вещество- цитоплазму (она может занимать всю клетку или находиться около стенок). в цитоплазме хорошо видно ядро. найдите вакуоль с клеточным соком (она отличается от цитоплазмы по цвету).
10. зарисуйте 2-3 клетки кожицы лука. обозначьте оболочку, цитоплазму, ядро, вакуоль с клеточным соком.
30 !
Основні фактори середовища передусім (принаймні для наземних угруповань) характеризуються зональністю в розподілі температур та опадів по земній кулі. Як відомо, результатом цього є природні зони, що змінюють одна одну в міру віддалення від екватора.
Важлива також довготна провінціальність яка, зумовлює ступінь континентальності клімату. Велике ускладнення в ідеальну картину вносять, звичайно, гірські кряжі, співвідношення площ суші і морів тощо. В горах також виражена зональність, яку звичайно називають висотною поясністю.
У південних горах у найзагальнішому вигляді іноді можна виявити аналогію висотних поясів з широтними зонами, хоч ці аналогії все таки досить обмежені принципово різною сезонністю таких факторів, як режим освітленості, температур, а іноді й вологості.
На загальному тлі зональних змін факторів середовища проявляються також так звані екстразональні та інтразональні впливи, зумовлені наявністю гірських підвищень, міжгірних улоговин, заболочених низин, різною експозицією схилів тощо.
Таким чином зональними називають біоценози, характерні для даної зони, тобто, які займають плакори.
Объяснение:
Біоценоз – сукупність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що заселяють певну ділянку суші або водоймища (біотоп). Всі вони пов’язані як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Біоценоз – це динамічна, здатна до саморегуляції система, компоненти якої (продуценти, редуценти і консументи) взаємозалежать один від одного. В біоценозі виділяють: зооценоз (сукупність тварин), фітоценоз (сукупність рослин), мікоценоз (сукупність грибів), мікроценоз (сукупність мікробів).
Виды водной эрозии: овражная (линейная, струйчатая), плоскостная и ирригационная (поливная).
Эрозия почв наносит огромный вред мировому земледелию. Из-за эрозии на земном шаре уже выбыло из сельскохозяйственного оборота 2 млрд. га сельскохозяйственных угодий, в том числе 50 млн. га — пахотных земель.
Почва представляет собой самовосстанавливающуюся систему, однако для восстановления разрушенного эрозией слоя почвы в 2,5 см естественным путем до исходного состояния потребуется от 300 до 1000 лет, а в 18 см — до 2—7 тысяч лет.