Несмотря, однако, на полициклический характер размножения, пик половой активности у сизого голубя приходится на весну. Большинство голубей приступают к размножению в апреле. Образованию пары всегда предшествует занятие самцом гнездового участка, который он охраняет от вторжения других особей. После этого самец начинает активно разыскивать самку. В поисках самки в сельской местности самцы отлетают на расстояние до 6—8 км, в городе — не более 1,5—3 км. На гнездовом участке самец подолгу воркует и время от времени совершает токовые полёты. Заметив пролетающую мимо самку, он, громко хлопая крыльями, взлетает ей навстречу, набирает высоту и, широко распустив хвост и подняв над спиной крылья, планирующим полётом медленно опускается, приглашая её опуститься вместе с ним. Опустившись на гнездовой участок, самец начинает поспешно перед ней ворковать, совершая круговые повороты то в одну, то в другую сторону. В это время хвост у него бывает широко распущен и направлен вниз под углом 45°, зоб сильно раздувается, а голова слегка опущена вниз. В момент наиболее активного воркования самка принимает приглашающую позу, и птицы спариваются.
Шкіра захищає тіло від пошкоджень та інфекцій. Її пігменти затримують шкідливе для клітин випромінювання. Кровоносні капіляри та потові залози беруть участь у терморегуляції. Шкіра риб та амфібій приймає участь в диханні та осморегуляції. Тут же розміщені дотикові, температурні та больові рецептори, а в риб ще й смакові. Кігті та копита слугують як «спеціальними інструментами» так і зброєю. Шкірні залози деяких амфібій виділяють сильні захисні отрути. Шкіра – носій особливого кольорового візерунку та різних візуальних «міток» - гребні у півнів, сідничі мозолі у мавп, які є ключовими стимулами, важливими у міжвидових та внутрішньовидових відносинах.
ить до залоз «будівельний матеріал» молока – амінокислоти, глюкозу, оцтову кислоту. В самих залозах відбувається синтез, накопичення та виділення трьох поживних компонентів молока: білка, лактози та жиру, відсоток якого у різних видів неоднаковий.
Забарвлення шкіри
Забарвлення може виникати за рахунок наповнення шкірних судин кров’ю, (наприклад, пташиний гребінь), за рахунок тоненьких пластинок та решіток, а також завдяки пігментам. Фізична будова пір’я обумовлює переливне синювато-голубувате забарвлення. Основне про покриви тіла хребетних тварин. Зелений пігмент у хребетних зустрічається рідко, наприклад, у жаб та папуг. Він виникає за рахунок комбінації жовтого та синього «структурного» кольорів. Білий колір пір’їн та волосся пов’язаний із відсутністю пігмента та ефектом повного відображення падаючих світлових променів. До пігментів, що накопичуються у вигляді зернистих структур, відносяться жовті, коричневі, чорні меланіни та оранжеві каротиноїди. У тварин, які можуть змінювати забарвлення у залежності від оточуючого середовища, зміна кольору зумовлена переміщенням пігментних гранул всередині хроматофорів. Такі зміни керуються нервовою системою або антагоністичними гормонами гіпофізу та епіфізу. Птахи та ссавці реагують на зміну освітленості значно повільніше завдяки пристосуванням швидкості синтезу меланіну у пігментних клітинах.
Несмотря, однако, на полициклический характер размножения, пик половой активности у сизого голубя приходится на весну. Большинство голубей приступают к размножению в апреле. Образованию пары всегда предшествует занятие самцом гнездового участка, который он охраняет от вторжения других особей. После этого самец начинает активно разыскивать самку. В поисках самки в сельской местности самцы отлетают на расстояние до 6—8 км, в городе — не более 1,5—3 км. На гнездовом участке самец подолгу воркует и время от времени совершает токовые полёты. Заметив пролетающую мимо самку, он, громко хлопая крыльями, взлетает ей навстречу, набирает высоту и, широко распустив хвост и подняв над спиной крылья, планирующим полётом медленно опускается, приглашая её опуститься вместе с ним. Опустившись на гнездовой участок, самец начинает поспешно перед ней ворковать, совершая круговые повороты то в одну, то в другую сторону. В это время хвост у него бывает широко распущен и направлен вниз под углом 45°, зоб сильно раздувается, а голова слегка опущена вниз. В момент наиболее активного воркования самка принимает приглашающую позу, и птицы спариваются.
Шкіра захищає тіло від пошкоджень та інфекцій. Її пігменти затримують шкідливе для клітин випромінювання. Кровоносні капіляри та потові залози беруть участь у терморегуляції. Шкіра риб та амфібій приймає участь в диханні та осморегуляції. Тут же розміщені дотикові, температурні та больові рецептори, а в риб ще й смакові. Кігті та копита слугують як «спеціальними інструментами» так і зброєю. Шкірні залози деяких амфібій виділяють сильні захисні отрути. Шкіра – носій особливого кольорового візерунку та різних візуальних «міток» - гребні у півнів, сідничі мозолі у мавп, які є ключовими стимулами, важливими у міжвидових та внутрішньовидових відносинах.
ить до залоз «будівельний матеріал» молока – амінокислоти, глюкозу, оцтову кислоту. В самих залозах відбувається синтез, накопичення та виділення трьох поживних компонентів молока: білка, лактози та жиру, відсоток якого у різних видів неоднаковий.
Забарвлення шкіри
Забарвлення може виникати за рахунок наповнення шкірних судин кров’ю, (наприклад, пташиний гребінь), за рахунок тоненьких пластинок та решіток, а також завдяки пігментам. Фізична будова пір’я обумовлює переливне синювато-голубувате забарвлення. Основне про покриви тіла хребетних тварин. Зелений пігмент у хребетних зустрічається рідко, наприклад, у жаб та папуг. Він виникає за рахунок комбінації жовтого та синього «структурного» кольорів. Білий колір пір’їн та волосся пов’язаний із відсутністю пігмента та ефектом повного відображення падаючих світлових променів. До пігментів, що накопичуються у вигляді зернистих структур, відносяться жовті, коричневі, чорні меланіни та оранжеві каротиноїди. У тварин, які можуть змінювати забарвлення у залежності від оточуючого середовища, зміна кольору зумовлена переміщенням пігментних гранул всередині хроматофорів. Такі зміни керуються нервовою системою або антагоністичними гормонами гіпофізу та епіфізу. Птахи та ссавці реагують на зміну освітленості значно повільніше завдяки пристосуванням швидкості синтезу меланіну у пігментних клітинах.