Прям . 1. уровни организации животного, начиная с наименьшего. 1) лейкоцит 2) опорно-двигательная система 3) мышечные актив 4) железо в составе гемоглобина 5) эпидемис кожи 6) печень
Врастительной стенке принято выделять три основных компонента: каркас, матрикс и инкрустирующие вещества. каркас клеточной стенки растения состоит из целлюлозы. образованию водородных связей, молекулы целлюлозы образуют прочные микрофибриллы, которые погружены в основное вещества, или матрикс. матрикс клеточной оболочки составляет примерно 60% общей ее массы. он заполняет пространство между микрофибриллами, а также создает прочные связи между макромолекулами, обеспечивает эластичность и прочность этой клеточной структуры. основными компонентами матрикса являются гемицеллюлоза и пектин. гемицеллюлоза представляет собой полисахарид, по структуре своей сходный с целлюлозой, но с более короткими и разветвленными цепями мономеров. пектиновые вещества также относятся к , но в их состав также входят остатки метилового спирта. образованию связей с ионами кальция и магния, пектин берет участие в формировании серединных пластинок — мест, где две соседние клетки соединяются между собой. кстати, большое количество пектина содержится в плодах растений. инкрустирующие вещества в большинстве случаев представлены лигнином, которые составляет примерно 30% сухой массы клеточной стенки. лигнин может откладываться как в виде сплошного слоя, так и в форме отдельных элементов — спиралей, сеток или колец. это вещество действует как цемент — оно скрепляет волокна целлюлозы между собой. лигнификации, клеточная стенка становиться более стойкой и мене водопроницаемой. кстати, именно лигнин отвечает за одревеснение растений. довольно часто на внешнюю поверхность клеточной оболочки откладываются такие вещества, как кутин, суберин и воск. суберин откладывается на внутреннюю сторону клеточной оболочки, обеспечивая процесс опробковения. такая клетка становится абсолютно непроницаемой для влаги, поэтому ее содержимое быстро отмирает, а свободное пространство заполняется воздухом. основная функция восковых веществ и кутикулы — это защита клеток от проникновения инфекции, а также снижение уровня испарения воды. можно сказать, что клеточная стенка — это важный элемент растительной клетки, который обеспечивает ее нормальное развитие. - читайте подробнее на fb.ru:
Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з поглинанням кисню, тому розщеплення органічних речовин пов'язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія йде на синтез АТФ (аденозинтрифосфорна кислота), необхідної для асиміляції.
Таким чином, асиміляція і дисиміляція - це дві протилежні, але взаємопов'язані сторони єдиного процесу - обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується весь обмін речовин.
В організмі людини безперервно проходять водний, сольовий, білковий, жировий і вуглеводний обміни. Безперервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постійно поповнюється.
Проте потрібність у поживних речовинах неоднакова. Більша їх частина використовується організмом для утворення енергії.
У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси безперервно зменшуються, їх поповнення відбувається за рахунок їжі.
Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з поглинанням кисню, тому розщеплення органічних речовин пов'язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія йде на синтез АТФ (аденозинтрифосфорна кислота), необхідної для асиміляції.
Таким чином, асиміляція і дисиміляція - це дві протилежні, але взаємопов'язані сторони єдиного процесу - обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується весь обмін речовин.
В організмі людини безперервно проходять водний, сольовий, білковий, жировий і вуглеводний обміни. Безперервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постійно поповнюється.
Проте потрібність у поживних речовинах неоднакова. Більша їх частина використовується організмом для утворення енергії.
У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси безперервно зменшуються, їх поповнення відбувається за рахунок їжі.