Більшість видів веде наземний іб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
Оплодотворение – процесс слияния мужской и женской гамет, приводящее к образованию зиготы. При оплодотворении взаимодействуют мужская и женская гаплоидные гаметы, при этом сливаются их ядра (пронуклеусы), объединяются хромосомы, и возникает первая диплоидная клетка нового организма – зигота. Начало оплодотворения – момент слияния мембран сперматозоида и яйцеклетки, окончание оплодотворения – момент объединения материала мужского и женского пронуклеусов.
Оплодотворение происходит в дистальном отделе маточной трубы и проходит 3 стадии:
I стадия – дистантное взаимодействие, включает в себя 3 механизма:
· хемотаксис – направленное движение сперматозидов навстречу к яйцеклетке (гинигамоны 1,2);
· реотаксис – движение сперматозоидов в половых путях против тока жидкости;
· капацитация – усиление двигательной активности сперматозоидов, под воздействием факторов женского организма (рН, слизь и другие).
II стадия – контактное взаимодействие, за 1,5–2 ч сперматозоиды приближаются к яйцеклетке, окружают ее и приводят к вращательным движениям, со скоростью 4 оборота в минуту. Одновременно из акросомы сперматозоидов выделяются сперматозилины, которые разрыхляют оболочки яйцеклетки. В том месте где оболочка яйцеклетки истончается максимально происходит оплодотворение, оволемма выпячивается и головка сперматозоида проникает в цитоплазму яйцеклетки, занося с собой центриоли, но оставляя снаружи хвостик.
III стадия – проникновение, самый активный сперматозоид приникает головкой в яйцеклетку, сразу после этого в цитоплазме яйцеклетки образуется оболочка оплодотворения, которая препятствуетполиспермии. Затем происходит слияние мужского и женского пронуклеусов, этот процесс носит название синкарион. Этот процесс (сингамия) и есть собственно оплодотворение, появляется диплоидная зигота (новый организм, пока одноклеточный).
Условия необходимые для оплодотворения:
· концентрация сперматозоидов в эякуляте, не менее 60 млн в 1 мл;
· проходимость женских половых путей;
· нормальная температура тела женщины;
· слабощелочная среда в женских половых путях.
Биологическое значение оплодотворения состоит в том, что при слиянии мужских и женских половых клеток, происходящих обычно из разных организмов, образуется новый организм, несущий признаки отца и матери. При образовании половых клеток в гаметы с разным сочетанием хромосом, поэтому после оплодотворения новые организмы могут сочетать в себе признаки обоих родителей в самых различных комбинациях. В результате этого происходит колоссальное увеличение наследственного разнообразия организмов.
Більшість видів веде наземний іб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
Объяснение:
Оплодотворение – процесс слияния мужской и женской гамет, приводящее к образованию зиготы. При оплодотворении взаимодействуют мужская и женская гаплоидные гаметы, при этом сливаются их ядра (пронуклеусы), объединяются хромосомы, и возникает первая диплоидная клетка нового организма – зигота. Начало оплодотворения – момент слияния мембран сперматозоида и яйцеклетки, окончание оплодотворения – момент объединения материала мужского и женского пронуклеусов.
Оплодотворение происходит в дистальном отделе маточной трубы и проходит 3 стадии:
I стадия – дистантное взаимодействие, включает в себя 3 механизма:
· хемотаксис – направленное движение сперматозидов навстречу к яйцеклетке (гинигамоны 1,2);
· реотаксис – движение сперматозоидов в половых путях против тока жидкости;
· капацитация – усиление двигательной активности сперматозоидов, под воздействием факторов женского организма (рН, слизь и другие).
II стадия – контактное взаимодействие, за 1,5–2 ч сперматозоиды приближаются к яйцеклетке, окружают ее и приводят к вращательным движениям, со скоростью 4 оборота в минуту. Одновременно из акросомы сперматозоидов выделяются сперматозилины, которые разрыхляют оболочки яйцеклетки. В том месте где оболочка яйцеклетки истончается максимально происходит оплодотворение, оволемма выпячивается и головка сперматозоида проникает в цитоплазму яйцеклетки, занося с собой центриоли, но оставляя снаружи хвостик.
III стадия – проникновение, самый активный сперматозоид приникает головкой в яйцеклетку, сразу после этого в цитоплазме яйцеклетки образуется оболочка оплодотворения, которая препятствуетполиспермии. Затем происходит слияние мужского и женского пронуклеусов, этот процесс носит название синкарион. Этот процесс (сингамия) и есть собственно оплодотворение, появляется диплоидная зигота (новый организм, пока одноклеточный).
Условия необходимые для оплодотворения:
· концентрация сперматозоидов в эякуляте, не менее 60 млн в 1 мл;
· проходимость женских половых путей;
· нормальная температура тела женщины;
· слабощелочная среда в женских половых путях.
Биологическое значение оплодотворения состоит в том, что при слиянии мужских и женских половых клеток, происходящих обычно из разных организмов, образуется новый организм, несущий признаки отца и матери. При образовании половых клеток в гаметы с разным сочетанием хромосом, поэтому после оплодотворения новые организмы могут сочетать в себе признаки обоих родителей в самых различных комбинациях. В результате этого происходит колоссальное увеличение наследственного разнообразия организмов.