Польза: Молочнокислые бактерии известные своей использовать лактозу и вырабатывать молочную кислоту как побочный продукт жизнедеятельности. Эта ферментировать лактозу делает молочнокислые бактерии важным ингредиентом в приготовлении ферментированных продуктов. Они также являются неотъемлемой частью процесса засаливания, так как молочная кислота может служить в качестве консерванта. Посредством того, что называется ферментацией, осуществляется получение из молока йогурта. Определенные штаммы даже используются для производства йогуртов в промышленных масштабах. У млекопитающих молочнокислые бактерии расщеплению лактозы во время процесса пищеварения. Возникающая в результате кислая среда предотвращает рост других бактерий в тканях организма. Поэтому молочнокислые бактерии – это важная составляющая пробиотических препаратов.
Бифидобактерии
Польза: Как и молочнокислые бактерии, бифидобактерии также вырабатывают молочную кислоту. Кроме того они производят уксусную кислоту. Эта кислота подавляет рост патогенных бактерий, контролируя уровень pH в кишечнике. Бактерия B. longum, разновидность бифидобактерий разрушению трудноусваиваемых растительных полимеров. Бактерии B. longum и предотвращать диарею, кандидоз и даже грибковые инфекции у младенцев и детей. Благодаря этим полезным свойствам, их также нередко включают в продаваемые в аптеках пробиотические препараты.
Кишечная палочка (E. coli)
Польза в расщеплении неусвоенных моносахаридов, таким образом пищеварению. Эта бактерия вырабатывает витамин K и биотин, которые необходимы для различных клеточных процессов.
Стрептомицеты
Польза: Определенные стрептомицеты (Streptomyces spp.) играют важную роль в экологии почвы, осуществляя разложение органических веществ, присутствующих в ней. По этой причине их изучают в качестве биовосстанавливающего агента. S. aureofaciens, S. rimosus, S. griseus, S. erythraeus и S. venezuelae – это коммерчески важные разновидности, которые используются для производства антибактериальных и противогрибковых соединений.
Микоризы/Клубеньковые бактерии
Польза: Бактерии Rhizobium etli, Bradyrhizobium spp., Azorhizobium spp. и многие другие разновидности полезны для фиксации атмосферного азота, в том числе аммиака. Данный процесс делает это вещество доступным для растений. Растения не обладают использовать атмосферный азот и зависят от фиксирующих его бактерий, которые присутствуют в почве.
Цианобактерии
Польза: Цианобактерии, также известные как сине-зеленые водоросли, представляют собой группу бактерий, очень важных для окружающей среды. Они осуществляют фиксацию азота в водной среде. Их к кальцификации и декальцификации делают их важными для поддержания баланса в экосистеме кораллового рифа.
Вредные бактерии
Микобактерии
Заболевания: Микобактерии – это патогены, имеющие длительное время удвоения. M. tuberculosis и M. leprae, наиболее опасные их разновидности, являются возбудителями туберкулеза и проказы, соответственно. M. ulcerans вызывает появление изъязвленных и неизъязвленных узелков на коже. M. bovis может становиться причиной туберкулеза у скота.
Столбнячная палочка
Заболевания: Столбнячная палочка – это возбудитель столбняка. Она попадает в организм через рану, размножается в ней и высвобождает токсины, в частности тетаноспазмин (также известный как спазмогенный токсин) и тетанолизин. Это приводит к мышечным спазмам и дыхательной недостаточности.
Палочка чумы
Заболевания: Палочка чумы вызывает бубонную чуму и чумную пневмонию. Кожная инфекция, вызываемая этой бактерией, принимает бубонную форму, характеризующуюся недомоганием, жаром, ознобом и даже судорогами. Инфекция легких, вызываемая возбудителем бубонной чумы, приводит к чумной пневмонии, вызывающей кашель, затрудненное дыхание и жар. Согласно ВОЗ, в мире ежегодно возникает от 1000 до 3000 случаев чумы. Возбудитель чумы признается и изучается как потенциальное биологическое оружие.
Хеликобактер пилори
Заболевания: Эта бактерия является основной причиной развития гастрита и пептической язвы. Она вырабатывает цитотоксины и аммиак, которые повреждают эпителий желудка, вызывая боль в животе, тошноту, рвоту и вздутие живота. Хеликобактер пилори имеется у половины населения Земли, однако большинство людей остаются асимптоматичными, и гастрит и язвы появляются только у некоторых.
Сибиреязвенная палочка
Заболевания: Результатом инфицирования сибиреязвенной палочкой является смертельное заболевание под названием сибирская язва. Инфицирование происходит в результате вдыхания эндоспор сибиреязвенной палочки. Сибирская язва в основном возникает у овец, коз, крупного рогатого скота и т.д. Однако в редких случаях происходит передача бактерии от домашнего скота человеку. Наиболее распространенными симптомами сибирской язвы является появление язв, жар, головная боль, боль в животе, тошнота, диарея и т.д
Ряд сучасних видів покритонасінних рослин запилюється переважно жуками. Квіти цих рослин великі, поодинокі або дрібні і зібрані в суцвіття. Основною їжею для жуків є сік вегетативних частин рослин, плоди, та гниючі рештки. У жуків нюх розвинений краще, аніж зір, тому запилюючі ними квіти часто білі або зовсім неяскраві, зате мають сильний запах. В основному це фруктовий, пряний або неприємний, що нагадує бродіння. Ці запахи відрізняються від аромату тих квітів, які запилюються бджолами та метеликами. У одних квітів жуки живляться нектаром, у інших пелюстками або особливими поживними тільцями – скупченнями клітин на поверхні різних частин квітки, а також пилком. В усіх випадках насінні зачатки у квіток, що запилюються жуками, добре захищені зав'яззю і знаходяться у недосяжності до жуючих щелеп жуків-запилювачів. Метелики Метелики
Квіти, що запилюються метеликами, дуже схожі на ті, які запилюються бджолами. Головним чином тим, що приваблюють цих комах малюнком та запахом квіток. Але деякі лускокрилі здатні розрізняти червоні кольори, тому рослини, які вони запилюють можуть бути і червоними, і оранжевими. У видів, що запилюються нічними метеликами, квіти завжди білі, білувато-жовті або яскраво-рожеві з дуже запашним ароматом. Найсильніший запах мають різні види тютюну. Для багатьох квітів, які запилюються метеликами характерно те, що їхній сильний солодкий запах проявляється тільки після заходу сонця. У квітках, що запилюються метеликами, нектарники знаходяться біля основи довгої вузької трубочки віночка або спеціальної шпори, звідки тільки ці комахи здатні витягувати нектар смоктальним ротовим апаратом. Бражники, наприклад, не залазять у квітку, як бджоли, а зависають над нею, вставляючи свій довгий хоботок у квіткову трубочку. Ці квіти не мають “посадкової ділянки” як для бджіл, ніяких ловушок і складного внутрішнього обладнання, яке необхідне для перетинчастокрилих. Існує взаємозалежність між розмірами метелика та розмірами квітки. На великі квіти сідають великі метелики, а на дрібні – маленькі метелики. У дрібненьких квітках короткі квіткові трубочки, тому маленьким метеликам немає потреби занурювати свій хоботок. Вони просто повзають по квітці і збирають нектар. Квіти, які запилюються метеликами еволюціонують разом з ними, як і у перетинчастокрилих комах. Птахи
Деякі пернаті регулярно відвідують квіти, живлячись їхніми частинами,нектаром та дрібними комахами, що живуть у квітах. Тому вони також приймають участь у процесі запилення. Квіти, які запилюються птахами, виділяють велику кількість рідкого нектару. Його може бути так багато, що він витікає назовні. Але запах цих рослин слабкий, що пов'язано з погано розвинутим у птахів нюхом. Зате птахи дуже добре сприймають кольори, приблизно у такому ж діапазоні, як і людина. Більшість квітів, які запилюють птахи, мають червоне та жовте забарвлення. Розміри квітів досить великі або зібрані у чималі суцвіття, що пов'язано з необхідністю приваблювати пернатих своїм виглядом і вміщувати велику кількість нектару. Птахи та інші тварини-запилювачі відвідують квітки певного виду рослин на протязі коротких проміжків часу. Ті квіти, які запилюють птахи можуть також запилюватися і метеликами та летючими мишами. Але комахи надають перевагу квітам з сильним ароматом, а птахи навпаки.
Молочнокислые бактерии/палочки Дедерляйна
Польза: Молочнокислые бактерии известные своей использовать лактозу и вырабатывать молочную кислоту как побочный продукт жизнедеятельности. Эта ферментировать лактозу делает молочнокислые бактерии важным ингредиентом в приготовлении ферментированных продуктов. Они также являются неотъемлемой частью процесса засаливания, так как молочная кислота может служить в качестве консерванта. Посредством того, что называется ферментацией, осуществляется получение из молока йогурта. Определенные штаммы даже используются для производства йогуртов в промышленных масштабах. У млекопитающих молочнокислые бактерии расщеплению лактозы во время процесса пищеварения. Возникающая в результате кислая среда предотвращает рост других бактерий в тканях организма. Поэтому молочнокислые бактерии – это важная составляющая пробиотических препаратов.
Бифидобактерии
Польза: Как и молочнокислые бактерии, бифидобактерии также вырабатывают молочную кислоту. Кроме того они производят уксусную кислоту. Эта кислота подавляет рост патогенных бактерий, контролируя уровень pH в кишечнике. Бактерия B. longum, разновидность бифидобактерий разрушению трудноусваиваемых растительных полимеров. Бактерии B. longum и предотвращать диарею, кандидоз и даже грибковые инфекции у младенцев и детей. Благодаря этим полезным свойствам, их также нередко включают в продаваемые в аптеках пробиотические препараты.
Кишечная палочка (E. coli)
Польза в расщеплении неусвоенных моносахаридов, таким образом пищеварению. Эта бактерия вырабатывает витамин K и биотин, которые необходимы для различных клеточных процессов.
Стрептомицеты
Польза: Определенные стрептомицеты (Streptomyces spp.) играют важную роль в экологии почвы, осуществляя разложение органических веществ, присутствующих в ней. По этой причине их изучают в качестве биовосстанавливающего агента. S. aureofaciens, S. rimosus, S. griseus, S. erythraeus и S. venezuelae – это коммерчески важные разновидности, которые используются для производства антибактериальных и противогрибковых соединений.
Микоризы/Клубеньковые бактерии
Польза: Бактерии Rhizobium etli, Bradyrhizobium spp., Azorhizobium spp. и многие другие разновидности полезны для фиксации атмосферного азота, в том числе аммиака. Данный процесс делает это вещество доступным для растений. Растения не обладают использовать атмосферный азот и зависят от фиксирующих его бактерий, которые присутствуют в почве.
Цианобактерии
Польза: Цианобактерии, также известные как сине-зеленые водоросли, представляют собой группу бактерий, очень важных для окружающей среды. Они осуществляют фиксацию азота в водной среде. Их к кальцификации и декальцификации делают их важными для поддержания баланса в экосистеме кораллового рифа.
Вредные бактерии
Микобактерии
Заболевания: Микобактерии – это патогены, имеющие длительное время удвоения. M. tuberculosis и M. leprae, наиболее опасные их разновидности, являются возбудителями туберкулеза и проказы, соответственно. M. ulcerans вызывает появление изъязвленных и неизъязвленных узелков на коже. M. bovis может становиться причиной туберкулеза у скота.
Столбнячная палочка
Заболевания: Столбнячная палочка – это возбудитель столбняка. Она попадает в организм через рану, размножается в ней и высвобождает токсины, в частности тетаноспазмин (также известный как спазмогенный токсин) и тетанолизин. Это приводит к мышечным спазмам и дыхательной недостаточности.
Палочка чумы
Заболевания: Палочка чумы вызывает бубонную чуму и чумную пневмонию. Кожная инфекция, вызываемая этой бактерией, принимает бубонную форму, характеризующуюся недомоганием, жаром, ознобом и даже судорогами. Инфекция легких, вызываемая возбудителем бубонной чумы, приводит к чумной пневмонии, вызывающей кашель, затрудненное дыхание и жар. Согласно ВОЗ, в мире ежегодно возникает от 1000 до 3000 случаев чумы. Возбудитель чумы признается и изучается как потенциальное биологическое оружие.
Хеликобактер пилори
Заболевания: Эта бактерия является основной причиной развития гастрита и пептической язвы. Она вырабатывает цитотоксины и аммиак, которые повреждают эпителий желудка, вызывая боль в животе, тошноту, рвоту и вздутие живота. Хеликобактер пилори имеется у половины населения Земли, однако большинство людей остаются асимптоматичными, и гастрит и язвы появляются только у некоторых.
Сибиреязвенная палочка
Заболевания: Результатом инфицирования сибиреязвенной палочкой является смертельное заболевание под названием сибирская язва. Инфицирование происходит в результате вдыхания эндоспор сибиреязвенной палочки. Сибирская язва в основном возникает у овец, коз, крупного рогатого скота и т.д. Однако в редких случаях происходит передача бактерии от домашнего скота человеку. Наиболее распространенными симптомами сибирской язвы является появление язв, жар, головная боль, боль в животе, тошнота, диарея и т.д
Ряд сучасних видів покритонасінних рослин запилюється переважно жуками. Квіти цих рослин великі, поодинокі або дрібні і зібрані в суцвіття.
Основною їжею для жуків є сік вегетативних частин рослин, плоди, та гниючі рештки. У жуків нюх розвинений краще, аніж зір, тому запилюючі ними квіти часто білі або зовсім неяскраві, зате мають сильний запах. В основному це фруктовий, пряний або неприємний, що нагадує бродіння. Ці запахи відрізняються від аромату тих квітів, які запилюються бджолами та метеликами.
У одних квітів жуки живляться нектаром, у інших пелюстками або особливими поживними тільцями – скупченнями клітин на поверхні різних частин квітки, а також пилком. В усіх випадках насінні зачатки у квіток, що запилюються жуками, добре захищені зав'яззю і знаходяться у недосяжності до жуючих щелеп жуків-запилювачів. Метелики
Метелики
Квіти, що запилюються метеликами, дуже схожі на ті, які запилюються бджолами. Головним чином тим, що приваблюють цих комах малюнком та запахом квіток. Але деякі лускокрилі здатні розрізняти червоні кольори, тому рослини, які вони запилюють можуть бути і червоними, і оранжевими.
У видів, що запилюються нічними метеликами, квіти завжди білі, білувато-жовті або яскраво-рожеві з дуже запашним ароматом. Найсильніший запах мають різні види тютюну. Для багатьох квітів, які запилюються метеликами характерно те, що їхній сильний солодкий запах проявляється тільки після заходу сонця.
У квітках, що запилюються метеликами, нектарники знаходяться біля основи довгої вузької трубочки віночка або спеціальної шпори, звідки тільки ці комахи здатні витягувати нектар смоктальним ротовим апаратом. Бражники, наприклад, не залазять у квітку, як бджоли, а зависають над нею, вставляючи свій довгий хоботок у квіткову трубочку. Ці квіти не мають “посадкової ділянки” як для бджіл, ніяких ловушок і складного внутрішнього обладнання, яке необхідне для перетинчастокрилих.
Існує взаємозалежність між розмірами метелика та розмірами квітки. На великі квіти сідають великі метелики, а на дрібні – маленькі метелики. У дрібненьких квітках короткі квіткові трубочки, тому маленьким метеликам немає потреби занурювати свій хоботок. Вони просто повзають по квітці і збирають нектар.
Квіти, які запилюються метеликами еволюціонують разом з ними, як і у перетинчастокрилих комах.
Птахи
Деякі пернаті регулярно відвідують квіти, живлячись їхніми частинами,нектаром та дрібними комахами, що живуть у квітах. Тому вони також приймають участь у процесі запилення.
Квіти, які запилюються птахами, виділяють велику кількість рідкого нектару. Його може бути так багато, що він витікає назовні. Але запах цих рослин слабкий, що пов'язано з погано розвинутим у птахів нюхом. Зате птахи дуже добре сприймають кольори, приблизно у такому ж діапазоні, як і людина.
Більшість квітів, які запилюють птахи, мають червоне та жовте забарвлення. Розміри квітів досить великі або зібрані у чималі суцвіття, що пов'язано з необхідністю приваблювати пернатих своїм виглядом і вміщувати велику кількість нектару.
Птахи та інші тварини-запилювачі відвідують квітки певного виду рослин на протязі коротких проміжків часу. Ті квіти, які запилюють птахи можуть також запилюватися і метеликами та летючими мишами. Але комахи надають перевагу квітам з сильним ароматом, а птахи навпаки.