Споровые растения в лесу многие из этих растений, часто мелких, обращают на себя внимание большей формой, и ни одно – яркими цветами, что дало повод назвать их нецветковые. второе название, споровые, они получили за свои органы размножения – споры - одноклеточные микроскопические образования, которые в начале прорастания заросток, встреча мужских и женских клеток, и только потом появляется само зеленое растение.
мир споровых растений включает в себя несколько классов, начиная от высших: папоротники, хвощи, плауны, мхи, и заканчивая низшими – лишайниками. из всего обилия споровых растений тайги самые крупные – папоротники. из них обычны: кочедыжник женский, голокучник линнея, страусник.
с наступлением тепла, когда все растения распускают свои листья, оживают и папоротники, при этом проявляют свою особенность, выпуская вначале из земли стебель в виде зеленых спиралей, чем отличаются от семенных, у которых росток устремляется прямо вверх.
через несколько недель, когда в листьях накопится достаточное количество энергии, наступает пара размножения, и появляются особые образования сорусы, в которых развиваются споры. они располагаются на нижней стороне листьев и сверху не видны. чтобы увидеть их, нужно листья повернуть, и тогда перед глазами они предстанут в виде коричневатых почек или бугорков.
расположение сорусов возле жилок листа, форма их краев, количество - все это служит дополнительным отличительным признаком одного вида папоротника от другого.
из крупных папоротников самый обычный - кочедыжник женский. свое название кочедыжник он получил за крючочки, расположенные в основании листьев, напоминающих своей формой крупные крючки, с которых деревенские жители плели лапти. кочедыжник часто образует заросли из широких, сложно изрезанных, перистых, склоненных к земле листьев. когда проходишь через такие заросли, то как будто на мгновение попадаешь в зеленый мир древнего каменноугольного периода – время господства споровых растений.
 Привіт! Я, Павлюк Тетяна. Я живу на вулиці Шевченка. Обабіч вулиці розкинулись гарно доглянуті будинки, городи, фруктові сади. На моїй вулиці живуть працьовиті люди. Часто на вулиці можна побачити перехожих, велосипедистів та проїжджають машини. Вулиця простора, асфальтована. А носить вона ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Кожна вулиця має свою історію. Вулиця Шевченка одна з найдовших і головних вулиць села Клубівці. Вона пролягає від Могили борців за волю України до нашої церкви Святої Покрови Божої Матері.
< Колись на вулиці Шевченка була найстаріша школа, у війну 1944 року вона згоріла. Про це написано у книзі Йосипа Карпіва "Клубівці". На вулиці є давня каплиця, побудована цілителькою Доркою Лужною. А біля каплиці була читальня "Просвіти". Нашій церкві цього року буде 110 років, біля церки є сільське кладовище. Вулиця Шевченка веде до лісу, в якому є криївка УПА, в уровищі "Провал".
Багато цікавого матеріалу про вулицю Шевченка довідалися у секретаря Клубовецької сільської ради Марії Іванівни Пронюк. На вулиці Шевченка є 65 дворів. Біля старого мосту, який перетинає беріг, вулиця розгалужується на два крила. Також до вулиці Шевченка належать будинки, які знаходяться за колією, а також резиденція, де зараз орендують приміщення під реабілітаційний центр для воїнів АТО. Колія має назву Стара колія (без проживаючих).
 На вулиці Шевченка в обійсті Старчука Йосипа збереглися найстаріші дерева, посаджені ще за панщини. Вулиця стара і основна. Тут жили перші поселенці села Клубівців. Фотографія старої хата, яка вміщена у книзі Й. Капіва з вулиці Шевченка (1800 року).
Колись у 1946 році на вулицю Шевченка поселено багато переселенців із Костяшинців, їм виділені гарні землі. На вулиці був пам'ятний знак про Ярославу Євчук.
Найстаршими мешканцями вулиці Шевченка є: Івасюк Ганна Дмитрівна (1931 р.н.), Берладин Євгенія Стахівна, Шешурак Михайлина Іванівна, Лещук Михайлина Йосипівна, Пронюк Петро Дмитрович з 1935 року.
 По нашій вулиці всі поспішають до Божого храму, молоді пари йдуть брати шлюб, несуть немовлят охрещувати, пhовожають в останню дорогу. У серпні 2012 року по нашій вулиці пройшло 500 паломників прощі мігрантів "Самбір-Зарваниця".
На вулиці встановлені вказівники, які ведуть до клубовецької криївки УПА, приїжджає багато екскурсій. Також грибники поспішають до лісу.
мир споровых растений включает в себя несколько классов, начиная от высших: папоротники, хвощи, плауны, мхи, и заканчивая низшими – лишайниками. из всего обилия споровых растений тайги самые крупные – папоротники. из них обычны: кочедыжник женский, голокучник линнея, страусник.
с наступлением тепла, когда все растения распускают свои листья, оживают и папоротники, при этом проявляют свою особенность, выпуская вначале из земли стебель в виде зеленых спиралей, чем отличаются от семенных, у которых росток устремляется прямо вверх.
через несколько недель, когда в листьях накопится достаточное количество энергии, наступает пара размножения, и появляются особые образования сорусы, в которых развиваются споры. они располагаются на нижней стороне листьев и сверху не видны. чтобы увидеть их, нужно листья повернуть, и тогда перед глазами они предстанут в виде коричневатых почек или бугорков.
расположение сорусов возле жилок листа, форма их краев, количество - все это служит дополнительным отличительным признаком одного вида папоротника от другого.
из крупных папоротников самый обычный - кочедыжник женский. свое название кочедыжник он получил за крючочки, расположенные в основании листьев, напоминающих своей формой крупные крючки, с которых деревенские жители плели лапти. кочедыжник часто образует заросли из широких, сложно изрезанных, перистых, склоненных к земле листьев. когда проходишь через такие заросли, то как будто на мгновение попадаешь в зеленый мир древнего каменноугольного периода – время господства споровых растений.
 Привіт! Я, Павлюк Тетяна. Я живу на вулиці Шевченка. Обабіч вулиці розкинулись гарно доглянуті будинки, городи, фруктові сади. На моїй вулиці живуть працьовиті люди. Часто на вулиці можна побачити перехожих, велосипедистів та проїжджають машини. Вулиця простора, асфальтована. А носить вона ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Кожна вулиця має свою історію. Вулиця Шевченка одна з найдовших і головних вулиць села Клубівці. Вона пролягає від Могили борців за волю України до нашої церкви Святої Покрови Божої Матері.
< Колись на вулиці Шевченка була найстаріша школа, у війну 1944 року вона згоріла. Про це написано у книзі Йосипа Карпіва "Клубівці". На вулиці є давня каплиця, побудована цілителькою Доркою Лужною. А біля каплиці була читальня "Просвіти". Нашій церкві цього року буде 110 років, біля церки є сільське кладовище. Вулиця Шевченка веде до лісу, в якому є криївка УПА, в уровищі "Провал".
Багато цікавого матеріалу про вулицю Шевченка довідалися у секретаря Клубовецької сільської ради Марії Іванівни Пронюк. На вулиці Шевченка є 65 дворів. Біля старого мосту, який перетинає беріг, вулиця розгалужується на два крила. Також до вулиці Шевченка належать будинки, які знаходяться за колією, а також резиденція, де зараз орендують приміщення під реабілітаційний центр для воїнів АТО. Колія має назву Стара колія (без проживаючих).
 На вулиці Шевченка в обійсті Старчука Йосипа збереглися найстаріші дерева, посаджені ще за панщини. Вулиця стара і основна. Тут жили перші поселенці села Клубівців. Фотографія старої хата, яка вміщена у книзі Й. Капіва з вулиці Шевченка (1800 року).
Колись у 1946 році на вулицю Шевченка поселено багато переселенців із Костяшинців, їм виділені гарні землі. На вулиці був пам'ятний знак про Ярославу Євчук.
Найстаршими мешканцями вулиці Шевченка є: Івасюк Ганна Дмитрівна (1931 р.н.), Берладин Євгенія Стахівна, Шешурак Михайлина Іванівна, Лещук Михайлина Йосипівна, Пронюк Петро Дмитрович з 1935 року.
 По нашій вулиці всі поспішають до Божого храму, молоді пари йдуть брати шлюб, несуть немовлят охрещувати, пhовожають в останню дорогу. У серпні 2012 року по нашій вулиці пройшло 500 паломників прощі мігрантів "Самбір-Зарваниця".
На вулиці встановлені вказівники, які ведуть до клубовецької криївки УПА, приїжджає багато екскурсій. Також грибники поспішають до лісу.
Ця вулиця дуже важлива в житті нашого села.