Решите это (я незн соч это или сор решите​

У рослин поряд з типовими часто розвиваються видозмінені пагони, що пов'язане з виконанням ними інших функцій.

Видозміни пагонів — це видозміни частин стебла — пристосування, які допомагають рослинам вижити і пристосуватися до несприятливих обставин.

Своєрідні підземні комори мають деякі багаторічні трав'янисті рослини. Надземні частини цих рослин щорічно до осені відмирають. У ґрунті залишаються коріння і видозмінені підземні пагони — кореневища, бульби і цибулини. Саме у них відкладаються на зиму запаси органічних речовин.

 

1. Кореневище — багаторічний підземний пагін, після зимівлі дає нові пагони. Кореневище має велике значення при вегетативному розмноженні, тому що у нього є бруньки, з яких може вирости нова рослина.

Приклад:

Кореневище є у багатьох рослин, у тому числі у кропиви, пирію, ірису, конвалії.

 

Convallaria_majalis_-_Köhler–s_Medizinal-Pflanzen-045.png

hepatica_herb_img.png

У конвалії є кореневище.

Всі частини рослини отруйні.  

    Печіночниця звичайна  

           може розквітати ранньою весною, тому що використовує накопичені в кореневищі поживні речовини.

 

irisrhizome.png

 

Іриси — широко поширені декоративні рослини, які розмножуються за до кореневищ.

 

2. Бульба — це потовщена частина стебла, в якій накопичуються поживні речовини.

Приклад:

Бульби зустрічаються, наприклад, у картоплі, рясту, кормової рослини топінамбура (земляної груші).

 

pic66.png

 

Підземні пагони, на яких розвиваються бульби картоплі, відростають від основ надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульби — це верхівкові потовщення столонів. На бульбах знаходяться бруньки, які називають «вічками». Вічок більше на тій стороні бульби, яку називають верхівкою. Протилежною стороною — основою — бульба з'єднана зі столоном. З листя картоплі через стебла в столони постійно відтікають органічні речовини та у вигляді крохмалю відкладаються у верхівках. Верхівки столонів ростуть, збільшуються і до осені перетворюються в великі бульби.

 

3. Цибулина складається з основи цибулини і безлічі близько розташованих листя і придаткових коренів. У нижній частині цибулини ріпчастої цибулі розташований майже плоске стебло — дінце (якщо цибулину посадити в землю, на нижньому боці дінця формується мичкувата коренева система). На дінці є видозмінені листки — луски. Зовнішні сухі луски і шкірясті, а внутрішні — м'ясисті і соковиті. В них знаходяться запаси води з розчиненими в ній цукром та іншими речовинами. Наявність на дінці бруньок, розташованих у пазухах лусок, підтверджує, що цибулина — це видозмінений пагін.

луковица.png

Приклад:

Цибулини утворюють багаторічні рослини — цибуля ріпчаста, лілія, тюльпан, нарцис, дикоросла гусяча цибуля.

1163005895_0371.png

210807006.png

З верхівкової бруньки цибулини розвивається надземний пагін, наприклад, стебло, листя і квітка тюльпана.

 

Іноді з бруньок розвиваються молоді цибулинки, звані дітками. З кожної цибулинки-дітки може зрости самостійна рослина. На малюнку зображено утворення нових цибулин гіацинта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надземними видозмінами пагона є колючки дикої яблуні, груші, глоду, захищають рослини від поїдання тваринами.

У кольрабі є надземний видозмінений пагін, який представляє собою потовщення міжвузлів стебла.

Вусики утворюються з різних наземних частин рослини.

Приклад:

Вусики винограду, огірка, гарбуза, дині — видозмінені пагони. У гороху видозмінюються деякі листочки складних листків (їх вусики — це видозмінені листки).

За до вусиків горох прикріплюється до опори і «дереться вгор.

Объяснение:

У инфузории-туфельки есть бесполое и половое размножение (половой процесс). Бесполое размножение — поперечное деление в активном состоянии. Оно сопровождается сложными процессами регенерации. Например, одна из особей заново образует клеточный рот с околоротовой цилиатурой, каждая достраивает недостающую сократительную вакуоль, происходит размножение базальных телец и образование новых ресничек и т. п. Половой процесс, как и у других инфузорий, происходит в форме конъюгации[6]. Туфельки, относящиеся к разным клонам, временно «склеиваются» ротовыми сторонами, и между клетками образуется цитоплазматический мостик. Затем макронуклеусы конъюгирующих инфузорий разрушаются, а микронуклеусы делятся путём мейоза. Из образовавшихся четырёх гаплоидных ядер три погибают, а оставшаяся делится митозом[6]. В каждой инфузории теперь есть два гаплоидных пронуклеуса — один из них женский (стационарный), а другой — мужской (мигрирующий). Инфузории обмениваются мужскими пронуклеусами, а женские остаются в «своей» клетке. Затем в каждой инфузории «свой» женский и «чужой» мужской пронуклеусы сливаются, образуя диплоидное ядро — синкарион. При делении синкариона образуется два ядра. Одно из них становится диплоидным микронуклеусом, а второе превращается в полиплоидный макронуклеус. Реально этот процесс происходит сложнее и сопровождается специальными постконъюгационными делениями.