Результати аналізу днк людини і шимпанзе показали що багато нуклеотидних послідовностей подібні в обох видів.вкажіть правильне пояснення такого результату
а)людина еволюцінувала від шимпанзе
б)шимпанзе еволюціонувала від людини
в)людина і шимпанзе мають спільних предків
г)конвергентна еволюція веде до подібності днк

Боль­шин­ство уче­ных счи­та­ет, что  жизнь на земле  за­ро­ди­лась при­мер­но 3,5 мил­ли­ар­да лет тому назад. из-за того что по­верх­ность земли была по­доб­на рас­ка­лен­ной лаве, а в вод­ном про­стран­стве было не так жарко и на­мно­го спо­кой­нее, ло­гич­но на­пра­ши­ва­ет­ся вывод о том, что пер­вые живые ор­га­низ­мы по­яви­лись в вод­ной среде. из пер­вых ато­мов сфор­ми­ро­ва­лись мо­ле­ку­лы, ко­то­рые непо­сти­жи­мым об­ра­зом при­ве­ли к по­яв­ле­нию пер­вых живых ор­га­низ­мов. раз­ви­тие при­ве­ло к по­яв­ле­нию мно­го­чис­лен­но­го раз­но­об­ра­зия, так, на­при­мер, воз­ник­ли три­ло­би­ты (рис. 1). эти жи­вот­ные – род­ствен­ни­ки раков, они были «одеты» в пан­цирь, пол­за­ли или пла­ва­ли. в морях стали по­яв­лять­ся огром­ные хищ­ни­ки – ры­бы-ди­них­ти­сы (рис. 2). их длина до­сти­га­ла около 10 мет­ров. и толь­ко спу­стя 3 мил­ли­ар­да лет после по­яв­ле­ния жизни на земле из-за того, что в вод­ной среде стало слиш­ком много хищ­ни­ков, и из-за дру­гих вы­нуж­да­ю­щих фак­то­ров ор­га­низ­мы стали за­се­лять раз­лич­ные тер­ри­то­рии нашей пла­не­ты.   рис. 1. три­ло­бит (ис­точ­ник) рис. 2. ры­ба-ди­них­тис (ис­точ­ник) при­мер­но 350 мил­ли­о­нов лет назад на суше уже росли пыш­ные леса. ос­нов­ной вклад вно­си­ли ги­гант­ские па­по­рот­ни­ки, хвощи, пла­у­ны. от­ми­рая, эта пыш­ная рас­ти­тель­ность да­ва­ла за­ле­жи ка­мен­но­го угля. имен­но по­это­му дан­ный пе­ри­од в ис­то­рии на­зы­ва­ют ка­мен­но­уголь­ным. в этом лесу во­ди­лись пауки, мно­го­нож­ки, скор­пи­о­ны, стре­ко­зы. раз­мер кры­льев у неко­то­рых на­се­ко­мых до­сти­гал 1 метра. со вре­ме­нем стали по­яв­лять­ся дру­гие ор­га­низ­мы – зем­но­вод­ные, ко­то­рые во­ди­лись как на суше, так и в воде. через неко­то­рое время на смену зем­но­вод­ным при­шли древ­ние пре­смы­ка­ю­щи­е­ся. они на­зы­ва­ют­ся древ­ние ящеры. имен­но с этого мо­мен­та на­ча­лась эпоха ди­но­зав­ров. ди­но­зав­ры осо­бен­но про­цве­та­ли в юр­ском пе­ри­о­де, около 200–150 млн лет назад. в общей слож­но­сти одних толь­ко ди­но­зав­ров на­счи­ты­ва­лось более 1000 видов. ди­но­зав­ры от­ли­ча­лись огром­ны­ми раз­ме­ра­ми. на­при­мер, чет­ве­ро­но­гие тра­во­яд­ные за­уро­по­ды (рис. 3) и вовсе до­сти­га­ли длины 25–35 мет­ров. вы­мер­ли ди­но­зав­ры при­мер­но 60–65 млн лет назад. вме­сте с ними вы­мер­ли дру­гие древ­ние ящеры. кроме того, в этот же пе­ри­од на­блю­да­лось вы­ми­ра­ние мол­люс­ков. в пе­ри­од рас­цве­та ди­но­зав­ров на земле по­яви­лись и рас­про­стра­ни­лись по ее тер­ри­то­рии цвет­ко­вые рас­те­ния, птицы, мле­ко­пи­та­ю­щие, то есть звери.   рис. 3. за­уро­под (ис­точ­ник) ди­но­зав­ры – это на­зем­ные по­зво­ноч­ные жи­вот­ные, ко­то­рые до­ми­ни­ро­ва­ли на нашей пла­не­те более 160 млн лет и вы­мер­ли при­бли­зи­тель­но 65 млн лет назад. слово «ди­но­завр» пе­ре­во­дит­ся с древ­не­гре­че­ско­го как «страш­ный» или «ужас­ный ящер». пра­ро­ди­те­ля­ми ди­но­зав­ров счи­та­ют­ся древ­ние ящеры. со­глас­но клас­си­фи­ка­ции ди­но­зав­ров, их раз­де­ля­ют на такие под­клас­сы: · яще­ро­та­зо­вые (рис. 4), лоб­ко­вые кости ко­то­рых пер­вич­но на­прав­ле­ны впе­ред; · пти­це­та­зо­вые (рис. 5), лоб­ко­вые кости ко­то­рых пер­вич­но на­прав­ле­ны назад.   рис. 4. яще­ро­та­зо­вые (ис­точ­ник) рис. 5. пти­це­та­зо­вые (ис­точ­ник) про­дол­жи­тель­ность жизни ди­но­зав­ров была более ста лет. они от­кла­ды­ва­ли яйца с  проч­ной скор­лу­пой в гнез­дах, где вы­си­жи­ва­ли потом­ство. в этом они были по­хо­жи на птиц и дру­гих реп­ти­лий.  рас­смот­рим неко­то­рых пред­ста­ви­те­лей. на­при­мер, ан­ки­ло­зав­ры (рис. 6), спина и го­ло­ва ко­то­рых была по­кры­та ко­стя­ны­ми пла­сти­на­ми. а самым тя­же­лым ди­но­зав­ром счи­та­ет­ся ти­та­но­завр – ги­гант­ский ан­тарк­ти­че­ский ящер (рис. 7) весом от 40 до 80 тонн. так, са­мы­ми боль­ши­ми ког­тя­ми, дли­ной до 1 метра, об­ла­дал те­ри­зи­но­завр (рис. 8). а ти­ра­но­завр (рис. 9) счи­тал­ся одним из самых боль­ших и опас­ных хищ­ни­ков весом до 7 тонн и дли­ной 15 мет­ров.

Відповідь:Рослинні клітини — еукаріотичні клітини, однак кількома своїми властивостями вони відрізняються від клітин інших еукаріот. До їх відмінних рис відносять:

Велика центральна вакуоль - простір, заповнений клітинним соком і обмежений мембраною — тонопластом[1][2]. Вакуоля грає ключову роль в підтримці клітинного тургору, контролює переміщення молекул з цитозолю в виділення клітини, зберігає корисні речовини і розщеплює відслужилі старі білки і органели.

Є клітинна стінка, що складається головним чином з целюлози, а також геміцелюлози, пектину і в багатьох випадках лігніну. Вона утворюється протопластом поверх клітинної мембрани. Вона відмінна від клітинної стінки грибів, що складається з хітину, і бактерій, побудованої з пептидоглікану (муреїну). Клітинна стінка має безліч функцій, від яких залежить життя рослини. До таких функцій належать: забезпечення протопласта, або живої клітини, механічним захистом; забезпечення пористого середовища для циркуляції і розподілу води, мінералів та інших дрібних поживних молекул; забезпечення жорсткими будівельними блоками, з яких можуть бути отримані стабільні структури вищого порядку, такі як листя та стебла, і забезпечення середовища регуляторних молекул, які відчувають присутність патогенних мікробів і контролюють розвиток тканин.[3]

Спеціалізовані шляхи зв'язку між клітинами — плазмодесми[4], цитоплазматичні містки: цитоплазма і ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) сусідніх клітин повідомляються через пори в клітинних стінках[5].

Пластиди, у тому числі найважливіші — хлоропласти. Хлоропласти містять хлорофіл, зелений пігмент, який поглинає сонячне світло. Як і мітохондрії, чий геном у рослин містить 37 генів[6], пластиди мають власні геноми (пластому), що складаються з близько 100—120 унікальних генів[7]. Як передбачається, пластиди і мітохондрії виникли як прокаріотичні ендосимбіонти, які оселилися в клітині[8].

Розподіл клітин (мітоз) наземних рослин і деяких водоростей, особливо харових (Charophyta)[9].

Чоловічі статеві клітини мохів і папоротеподібних мають джгутик, схожий зі джгутиком сперматозоїдів тварин[10][11], але у насіннєвих рослин — голонасінних і квіткових — вони позбавлені джгутика[12] і називаються сперміями.

З властивих тваринній клітині органел в рослинній відсутні тільки центриолі[13].

Пояснення: