с биологией НУЖНО. Задание на фотке.

Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність – сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спин- ному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна ниж- ча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкір- ка. Кора півкуль – це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Під- кірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться цен- три найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів – підвищення їхньої активності. Виникає збудженняв нервових центрах, а потім по- ширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збуд- ження або запобігає йому. Збуд- ження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їх- ніх відростків, активність вну- трішніх процесів є різними. Типи ВНД визначають типи темпераменту в людини. Темперамент – сукупність індивідуальних особливостей, що виявляються у силі, швидкості та зрівноваженості нервових процесів. Уявлення про тем- перамент виникло давно: давньогрецький лікар Гіппократ є творцем вчення про темперамент, а римський лікар Гален розробив першу кла- сифікацію типів темпераменту. Назви типів темпераменту походять від назв рідин: холеричний (від грец. холе – жовч), сангвінічний (від лат. sanguis – кров), флегматичний (від грец. флегма – слиз), мелан- холічний (від грец. мелан – чорна і жовч). Важливу роль у розвитку теорії темпераменту мали дослідження І.Павлова, який показав взає- мозв’язок темпераменту людини з її типом ВНД.

Моря и океаны можно сравнивать с огромным домом, который заселен от самых верхних до самых нижних этажей. На разных этажах этого дома складываются разные природные сообщества. Знакомство с ними мы начнём с поверхности воды.

Вот плывет небольшое (около 30 см. в длину) странное существо. Синее с красным парусом. Это животное с необычным названием португальский военный кораблик ( в старину португальцы ярко окрашивали свои боевые корабли). Существо это – родственник медуз. Оно не тонет, потому что имеет большой легкий воздушный пузырь. Сверху на этом пузыре есть гребень, который и служит парусом. А в низ, в воду, уходят длинные щупальца. С их кораблик ловит себе еду: рачков, рыбок.

На поверхности воды живут морские водомерки, похожие на пресноводных. Они часто отдыхают на «палубе» парусника. Морские водомерки - насекомые небольшие, обычно они меньше пресноводных. Тело их покрыто мелкими волосками, не смачивающимися водой, потому водомерки и держатся на воде. Хотя при необходимости могут нырять. Возможно, так они от ударов волн.

Летучие рыбы. Длина самых крупных рыбок не превышает 50 см. Находясь в воде, такая рыба достигает скорости около 30 км/час, а на поверхности увеличивает её до 60-65 км/час. Оторвавшись от воды и раскрыв брюшные плавники, она планирует над поверхностью воды. Находится в полёте не более 10 секунд.

Лучевики - исключительно морские животные, ведущие планктонный образ жизни. К этому подклассу относится 7-8 тыс. видов. Они встречаются на всех глубинах. Советские экспедиции находили радиолярий на глубинах, превышавших 8000 м. Наиболее многочисленны они в теплых морях. Большинство радиолярий обладает минеральным сложно устроенным внутренним скелетом. Тело их в большинстве случаев шарообразно, но может быть и другой формы.

Киты. Новорожденный китёнок весит около 2 тонн и выпивает за сутки 90-200 литров молока. Зубов у кита нет. Вместо них на верхней челюсти густо висят роговые пластины - китовый ус. Кит набирает в рот воду с мелкими рачками – крилем – и выпускает её наружу, отцеживая через китовый ус, потом глотает. За день он съедает 2 тонны корма.