Искусственная нейронная сеть (ИНС) (англ. Artificial neural network (ANN)) — упрощенная модель биологической нейронной сети, представляющая собой совокупность искусственных нейронов, взаимодействующих между собой.
Рисунок 1. Упрощение биологической нейронной сети
Основные принципы работы нейронных сетей были описаны еще в 1943 году Уорреном Мак-Каллоком и Уолтером Питтсом[1]. В 1957 году нейрофизиолог Фрэнк Розенблатт разработал первую нейронную сеть[2], а в 2010 году большие объемы данных для обучения открыли возможность использовать нейронные сети для машинного обучения.
На данный момент нейронные сети используются в многочисленных областях машинного обучения и решают проблемы различной сложности.
У наш час виокремлюють декілька основних підходів для організації соціального захисту геному людини від шкідливих мутагенних впливів: 1) створення безвідходних технологій, замкнутих циклів виробництва у промисловості; 2) перехід від хімічних засобів боротьби в сільському господарстві до нешкідливих біологічних; 3) створення стійких сортів рослин, що не потребують хімічних засобів захисту; 4) тестування на мутагенність фармацевтичних препаратів, пестицидів; 5) вилучення або нейтралізація мутагенних чинників у навколишньому середовищі та ін.
Искусственная нейронная сеть (ИНС) (англ. Artificial neural network (ANN)) — упрощенная модель биологической нейронной сети, представляющая собой совокупность искусственных нейронов, взаимодействующих между собой.
Рисунок 1. Упрощение биологической нейронной сети
Основные принципы работы нейронных сетей были описаны еще в 1943 году Уорреном Мак-Каллоком и Уолтером Питтсом[1]. В 1957 году нейрофизиолог Фрэнк Розенблатт разработал первую нейронную сеть[2], а в 2010 году большие объемы данных для обучения открыли возможность использовать нейронные сети для машинного обучения.
На данный момент нейронные сети используются в многочисленных областях машинного обучения и решают проблемы различной сложности.
Объяснение:
Объяснение:
У наш час виокремлюють декілька основних підходів для організації соціального захисту геному людини від шкідливих мутагенних впливів: 1) створення безвідходних технологій, замкнутих циклів виробництва у промисловості; 2) перехід від хімічних засобів боротьби в сільському господарстві до нешкідливих біологічних; 3) створення стійких сортів рослин, що не потребують хімічних засобів захисту; 4) тестування на мутагенність фармацевтичних препаратів, пестицидів; 5) вилучення або нейтралізація мутагенних чинників у навколишньому середовищі та ін.