Лист папороті суміщає функції фотосинтезу й спороношення. Влітку на нижній стороні листа з'являються коричневі горбики — соруси (групи спорангіїв), в яких утворюються і дозрівають гаплоїдні спори. Доспілі спори розносяться вітром, проростають, утворюючи серцеподібну зелену пластинку — заросток, який має в поперечнику 2-4 мм. Заросток прикріпляється до ґрунту ризоїдами. На нижній його стороні утворюються статеві органи: архегонії — жіночі, антеридії — чоловічі; у них дозрівають жіночі та чоловічі гамети. Запліднення відбувається за наявності вологи (дощ або рясна роса), котра затримується під заростком.
Із зиготи розвивається зародок, який має первинний корінець, стеблинку та лист. Спочатку зародок прикріплений до заростку й одержує від нього поживні речовини. Потім він зміцнюється в ґрунті та дає початок дорослій рослині.
Таким чином, при розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко розрізняються між собою. Листостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є безстатевим поколінням. Воно у папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — репрезентується невеликою зеленою пластинкою.
Майже всі види тварин використовують декілька джерел їжі, тому, якщо один член біогеоценозу випадає із співтовариства, вся система не порушується. Чим більше видова різноманітність у біогеоценозі, тим він стійкіше. Між всіма компонентами біогеоценозу встановлюється певна динамічна рівновага, підтримувана саморегуляцією — здатністю біогеоценозів відновлювати свій склад після якого-небудь відхилення. Наприклад, масове розмноження гризунів викликає значне збільшення чисельності хижаків і паразитів, які скорочують величину популяції гризунів. Вслід за цим скорочується чисельність хижаків, оскільки вони починають гинути від недоліку їжі (хвилі життя). Таким чином динамічна рівновага відновлюється.
Лист папороті суміщає функції фотосинтезу й спороношення. Влітку на нижній стороні листа з'являються коричневі горбики — соруси (групи спорангіїв), в яких утворюються і дозрівають гаплоїдні спори. Доспілі спори розносяться вітром, проростають, утворюючи серцеподібну зелену пластинку — заросток, який має в поперечнику 2-4 мм. Заросток прикріпляється до ґрунту ризоїдами. На нижній його стороні утворюються статеві органи: архегонії — жіночі, антеридії — чоловічі; у них дозрівають жіночі та чоловічі гамети. Запліднення відбувається за наявності вологи (дощ або рясна роса), котра затримується під заростком.
Із зиготи розвивається зародок, який має первинний корінець, стеблинку та лист. Спочатку зародок прикріплений до заростку й одержує від нього поживні речовини. Потім він зміцнюється в ґрунті та дає початок дорослій рослині.
Таким чином, при розвитку папороті відбувається чергування двох поколінь, що різко розрізняються між собою. Листостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається спорофітом і є безстатевим поколінням. Воно у папороті переважає. Статеве покоління — заросток (гаметофіт) — репрезентується невеликою зеленою пластинкою.
Між всіма компонентами біогеоценозу встановлюється певна динамічна рівновага, підтримувана саморегуляцією — здатністю біогеоценозів відновлювати свій склад після якого-небудь відхилення.
Наприклад, масове розмноження гризунів викликає значне збільшення чисельності хижаків і паразитів, які скорочують величину популяції гризунів. Вслід за цим скорочується чисельність хижаків, оскільки вони починають гинути від недоліку їжі (хвилі життя). Таким чином динамічна рівновага відновлюється.