Складіть аналогічну схему водно-сольового гомеостазу у тварин (за принципом негативного зворотного зв'язку). Вкажіть процеси, що відбуваються — реабсорбція води, зміна вмісту йонів Na+.
К семейству Тыквенные (Cucurbitaceae) относятся растения с очередными листьями. Цветки правильные пятичленные, кроме гинецея. Тычинки сросшиеся пыльниками. Гинецей из трех плодолистиков. Завязь нижняя. Семяпочки с двумя интегументами.
Представители тыквенных — травянистые, реже деревянистые растения, однолетние и многолетние. Листья очередные, на длинных черешках. В пазухе листа развивается усик, укрепляющий ростки вокруг опоры, так как стебель слабый, стелющийся (рис. 402, 1). Таким образом, усик здесь по происхождению является побегом, а не листом, как у гороха, вики и др. При соприкосновении с опорой усик на верхушке развивает небольшие вздутия в эпидермисе и растет медленнее на стороне, обращенной к опоре, и быстрее на свободной стороне; благодаря этому усик закручивается вокруг опоры. В анатомическом строении тыквенные отличаются наличием биколлатеральных пучков. В пазухе листа помещаются цветки. Цветки у тыквенных раздельнополые, крупные, ярко окрашенные. Мужские цветки с пятилистной чашечкой и 5 сросшимися лепестками. Венчик воронковидный, ширококолокольчатый; тычинок 5, срастающихся в одну колонку (у тыквы — рис. 402, 2—4) или попарно, и тогда одна тычинка свободная (например, у бешеного огурца — Ecballium). Женские цветки — с околоцветником того же устройства, что и у мужских цветков (рис. 402, 6). Пестик один из 3 плодолистиков (рис. 402, 3), реже их 4—5; столбик короткий, с трех-, пятираздельным рыльцем, завязь нижняя. Плод — тыквина. Цветки выделяют большое количество нектара. Хорошие медоносы. Пчелы собирают также пыльцу. Материал
Карл Лінней (1707—1778) відомий, насамперед, завдяки своїй книзі Systema Naturae, яка лише за час його життя була перевидана аж 12 разів. В цій праці Лінней розробив та обґрунтував загальні методи класифікації живих істот, що й досі використовуються в ботаніці та зоології.
Відповідно до ліннеївської номенклатури, кожен вид живих істот має унікальне подвійне ім'я — перша частина відповідає роду, який об'єднує кілька споріднених видів, а друга — це специфічний епітет, який вказує на конкретний вид. Для уникнення різночитань при перекладах вся біологічна номенклатура в обов'язковому порядку надається латиною. Таким чином, кожний описаний вид живих істот має біномінальну (таку, що складається з двох слів) латинську назву, а також може (але не завжди) мати і назви на інших мовах; при цьому в науковому обігу використовується латинська назва. Назва роду пишеться з великої літери, а видова назва з маленької, наприклад: Homo sapiens — людина розумна. Повне та повністю коректне наукове видове ім'я за сучасними правилами має також включати прізвище автора, що першим описав даний вид, та рік опису; але ці відомості в науковій літературі не завжди наводяться.
Відповідно до ліннеївської системи кожний таксон розміщується в ієрархічних групах, або рангах. Кожна група вищого рівня складається з декількох (інколи — з однієї) групи нижчого рівня. Біномінальне наукове ім'я, таким чином, дає можливість визначити всі ієрархічні групи, в які входить таксон.
К семейству Тыквенные (Cucurbitaceae) относятся растения с очередными листьями. Цветки правильные пятичленные, кроме гинецея. Тычинки сросшиеся пыльниками. Гинецей из трех плодолистиков. Завязь нижняя. Семяпочки с двумя интегументами.
Представители тыквенных — травянистые, реже деревянистые растения, однолетние и многолетние. Листья очередные, на длинных черешках. В пазухе листа развивается усик, укрепляющий ростки вокруг опоры, так как стебель слабый, стелющийся (рис. 402, 1). Таким образом, усик здесь по происхождению является побегом, а не листом, как у гороха, вики и др. При соприкосновении с опорой усик на верхушке развивает небольшие вздутия в эпидермисе и растет медленнее на стороне, обращенной к опоре, и быстрее на свободной стороне; благодаря этому усик закручивается вокруг опоры. В анатомическом строении тыквенные отличаются наличием биколлатеральных пучков. В пазухе листа помещаются цветки. Цветки у тыквенных раздельнополые, крупные, ярко окрашенные. Мужские цветки с пятилистной чашечкой и 5 сросшимися лепестками. Венчик воронковидный, ширококолокольчатый; тычинок 5, срастающихся в одну колонку (у тыквы — рис. 402, 2—4) или попарно, и тогда одна тычинка свободная (например, у бешеного огурца — Ecballium). Женские цветки — с околоцветником того же устройства, что и у мужских цветков (рис. 402, 6). Пестик один из 3 плодолистиков (рис. 402, 3), реже их 4—5; столбик короткий, с трех-, пятираздельным рыльцем, завязь нижняя. Плод — тыквина. Цветки выделяют большое количество нектара. Хорошие медоносы. Пчелы собирают также пыльцу. Материал
Відповідь:
Карл Лінней (1707—1778) відомий, насамперед, завдяки своїй книзі Systema Naturae, яка лише за час його життя була перевидана аж 12 разів. В цій праці Лінней розробив та обґрунтував загальні методи класифікації живих істот, що й досі використовуються в ботаніці та зоології.
Відповідно до ліннеївської номенклатури, кожен вид живих істот має унікальне подвійне ім'я — перша частина відповідає роду, який об'єднує кілька споріднених видів, а друга — це специфічний епітет, який вказує на конкретний вид. Для уникнення різночитань при перекладах вся біологічна номенклатура в обов'язковому порядку надається латиною. Таким чином, кожний описаний вид живих істот має біномінальну (таку, що складається з двох слів) латинську назву, а також може (але не завжди) мати і назви на інших мовах; при цьому в науковому обігу використовується латинська назва. Назва роду пишеться з великої літери, а видова назва з маленької, наприклад: Homo sapiens — людина розумна. Повне та повністю коректне наукове видове ім'я за сучасними правилами має також включати прізвище автора, що першим описав даний вид, та рік опису; але ці відомості в науковій літературі не завжди наводяться.
Відповідно до ліннеївської системи кожний таксон розміщується в ієрархічних групах, або рангах. Кожна група вищого рівня складається з декількох (інколи — з однієї) групи нижчого рівня. Біномінальне наукове ім'я, таким чином, дає можливість визначити всі ієрархічні групи, в які входить таксон.