Потому что все выводы, к которым приходят палеонтологи, являются относительными. Палеонтология - наука о ископаемых останках древних организмов. Когда учёные находят какие-либо останки, они естественно очень старые и плохо сохранились. Учёным лишь приходится догадываться, сравнивая различные детали, что это за животное, когда оно жило, чьим предком или потомком оно является. И все эти выводы, которые получились в ходе различных исследований останков, являются сугубо относительными, так как нет точной получившейся информации. Нельзя по останкам сказать, сколько их лет, и на 100% быть уверенным в том, кому они принадлежат. Поэтому палеонтология неэффективная наука - она крайне неточная.
Спорофіт щитника чоловічого – багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина – товсте дерев’янисте чорно-буре кореневище із численними додатковими коренями. Надземна частина – листки (вайї) – великі двічіперисторозсічені із череками, що вкриті тонкими коричневими лусочками. Ростуть повільно. На верхівці закладаються корененивища і протягом першого року залишаються зачатковими. Наступного літа мають вигляд равликоподібно скручех спіралей, густовкритих коричневими лусками. Навесні третього року, наростаючи верхівкою, вони звільняються від лусок і швидко розгортаються. Восени великі листки щитника відмирають, залишаючи на кореневищі основи своїх черешків. Спороносні органи – соруси – купки спорангіїв, що утворюються влітку на нижньому боці листків і зверху прикриті тонким покривальцем – індузієм. Спорангій – має гребенеподібну смужку клітин із потовщеними оболонками, що забезпечують його розкривання. Найчастіше у кожному спорангії формується по 64 однакових спори. Спори – кожна має по дві оболонки: тонку внутрішню та товсту зовнішню. На вологому грунті спора проростає та утворює заросток (гаметофіт). Будова та особливості гаметофіту папоротеподібних Спори рівноспорової папороті дають початок вільноживучим двостатевим гаметофітам. Вони можуть бути автотрофними зеленими, або гетеротрофними. Гетеротрофні гаметофіти розвиваються у симбіозі з грибами. Автотрофні гаметофіти – заростки більшості папороті пластинчаті з ризоїдами та мають серцевидну форму, розміром не більше 5 мм. Антеридії з’являються раніше у області ризоїдів, архегонії пізніше у області виймання на передньому кінці гаметофіту. Різниця у часі формування двох типів гаметангії сприяє перехресному заплідненню. У різноспорової папороті одностатеві гаметофіти розвиваються під оболонками мікроспор та макроспор і сильно спрощені. Розмноження попоротеподібних У вологу погоду спіральні багатоджгутикові сперматозоїди виходять із антеридіїв та, проникнувши у черевця архегоніїв, запліднюють яйцеклітини. Із зиготи без періоду спокою розвивається зародок – спорофіт. Деякий час він живиться за рахунок гаметофіта.
Потому что все выводы, к которым приходят палеонтологи, являются относительными. Палеонтология - наука о ископаемых останках древних организмов. Когда учёные находят какие-либо останки, они естественно очень старые и плохо сохранились. Учёным лишь приходится догадываться, сравнивая различные детали, что это за животное, когда оно жило, чьим предком или потомком оно является. И все эти выводы, которые получились в ходе различных исследований останков, являются сугубо относительными, так как нет точной получившейся информации. Нельзя по останкам сказать, сколько их лет, и на 100% быть уверенным в том, кому они принадлежат. Поэтому палеонтология неэффективная наука - она крайне неточная.
Спорофіт щитника чоловічого – багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина – товсте дерев’янисте чорно-буре кореневище із численними додатковими коренями. Надземна частина – листки (вайї) – великі двічіперисторозсічені із череками, що вкриті тонкими коричневими лусочками. Ростуть повільно. На верхівці закладаються корененивища і протягом першого року залишаються зачатковими. Наступного літа мають вигляд равликоподібно скручех спіралей, густовкритих коричневими лусками. Навесні третього року, наростаючи верхівкою, вони звільняються від лусок і швидко розгортаються. Восени великі листки щитника відмирають, залишаючи на кореневищі основи своїх черешків. Спороносні органи – соруси – купки спорангіїв, що утворюються влітку на нижньому боці листків і зверху прикриті тонким покривальцем – індузієм. Спорангій – має гребенеподібну смужку клітин із потовщеними оболонками, що забезпечують його розкривання. Найчастіше у кожному спорангії формується по 64 однакових спори. Спори – кожна має по дві оболонки: тонку внутрішню та товсту зовнішню. На вологому грунті спора проростає та утворює заросток (гаметофіт). Будова та особливості гаметофіту папоротеподібних Спори рівноспорової папороті дають початок вільноживучим двостатевим гаметофітам. Вони можуть бути автотрофними зеленими, або гетеротрофними. Гетеротрофні гаметофіти розвиваються у симбіозі з грибами. Автотрофні гаметофіти – заростки більшості папороті пластинчаті з ризоїдами та мають серцевидну форму, розміром не більше 5 мм. Антеридії з’являються раніше у області ризоїдів, архегонії пізніше у області виймання на передньому кінці гаметофіту. Різниця у часі формування двох типів гаметангії сприяє перехресному заплідненню. У різноспорової папороті одностатеві гаметофіти розвиваються під оболонками мікроспор та макроспор і сильно спрощені. Розмноження попоротеподібних У вологу погоду спіральні багатоджгутикові сперматозоїди виходять із антеридіїв та, проникнувши у черевця архегоніїв, запліднюють яйцеклітини. Із зиготи без періоду спокою розвивається зародок – спорофіт. Деякий час він живиться за рахунок гаметофіта.