Ефективність селекції залежить не лише від форми штучного добору, а й від правильного вибору тієї чи іншої системи схрещування організмів – гібридизації. Гібридизація – це процес одержання нащадків внаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Схрещування можливе як у межах одного виду (внутрішньовидова гібридизація), так і між особинами різних видів (міжвидова, або віддалена гібридизація). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспоріднеким.
Споріднена гібридизація (інбридинг) – це внутрішньовидове схрещування близькоспоріднених форм, яке веде до підвищення гомозиготності нащадків. Застосовують цю форму гібридизації для того, щоб виявити в популяції цінні сполучення генів і закріпити їх у нащадків. При цьому треба враховувати і негативні наслідки: часте виникнення інбридної депресії (пригнічення життєдіяльності внаслідок переходу більшості генів у гомозиготний стан) і небезпека втрати цінних генів, які були у предків. З кожним новим поколінням гомозиготність нащадків підвищується (самозапилення призводить майже до повної (99,9%) гомозиготизації вже в 10-му поколінні). Інбридинг забезпечує розкладання популяції на ряд генетично різних чистих ліній.
Неспоріднена гібридизація (аутбридинг) – це внутрішньовидове схрещування ліній, сортів, порід, яке зазвичай веде до підвищення гетерозиготності нащадків. Використовується аутбридинг для поєднання в нащадків цінних спадкових властивостей різних ліній (міжлінійне схрещування), сортів (міжсортова гібридизація), порід (міжпорідна гібридизація). Одним з результатів неспорідненої гібридизації є підвищененя гетерозиготності нащадків. Унаслідок пригнічення дії шкідливих рецесивних генів (депресії), які були в батьківських форм у гомозиготному стані, у гібридів першого покоління виникає гетерозис.
Міжвидова (віддалена) гібридизація – схрещування особин, які належать до різних видів і навіть родів з метою поєднання в гібридів цінних спадкових ознак представників різних видів. Ця форма гібридизації часто супроводжується безплідністю гібридів, що обумовлено відсутністю можливості кон'югації між гомологічними хромосомами. Неможливість схрещування організмів різних видів долається використанням штучного запліднення, поліплоїдизації, соматичною гібридизацією із застосуванням методів клітинної та генетичної інженерії. Найчастіше використовується в селекції рослин, оскільки більшість рослин не мають статевих хромосом. Подолання стерильності рослинних гібридів можливе за рахунок методу поліплоїдизації. Віддалену гібридизацію застосовують і у тваринництві для створення нових порід тварин. Наприклад, завдяки схрещуванню диких баранів архарів (2n = 54) з тонкорунними вівцями (2n = 54) селекціонер-генетик Μ. М. Батурін одержав нову породу – архаромеринос. Тварини цієї породи поєднують у собі низку господарсько- цінних ознак і відрізняються доброю плодючістю. Проблему розмноження міжвидових тваринних гібридів у селекції тварин розв'язують на сьогодні із застосуванням методів клітинної інженерії, клонування.
Прикладами віддалених гібридів є рафанобросіка (капустяно-редьковий гібрид), культурна слива (алича і терен), тритікале (пшенично-житній гібрид), бістер (білуга і стерлядь), мул (гібрид кобили та осла), ішак (гібрид ослиці та коня), нар (гібрид двогорбого та одногорбого верблюдів), сарлик (гібрид яка і ВРХ), зубробізон (гібрид зубрів з бізонами) та ін.
Многоклеточные организмы, животные и растения, тело которых состоит из многих клеток и их производных (различные виды межклеточного вещества) . Характерный признак Многоклеточные - качественная нepaвнoцeннocть слагающих их тело клеток, их дифференцировка и объединение в комплексы различной сложности (ткани, органы) , выполняющие разные функции в целостном организме. Для Многоклеточные характерно также индивидуальное развитие (онтогенез) , начинающееся в большинстве случаев (исключая вегетативное размножение) с делений и дифференцировки одной клетки (половой клетки, споры или др.) . 1. У многоклеточных животных совершенствование функций происходит путем специализации клеток, тканей и органов. 2. Многоклеточные животные могут достигать гораздо больших размеров, чем одноклеточные. 3. Наиболее вероятными предками многоклеточных животных были колониальные жгутиковые.
Ефективність селекції залежить не лише від форми штучного добору, а й від правильного вибору тієї чи іншої системи схрещування організмів – гібридизації. Гібридизація – це процес одержання нащадків внаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Схрещування можливе як у межах одного виду (внутрішньовидова гібридизація), так і між особинами різних видів (міжвидова, або віддалена гібридизація). Внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспоріднеким.
Споріднена гібридизація (інбридинг) – це внутрішньовидове схрещування близькоспоріднених форм, яке веде до підвищення гомозиготності нащадків. Застосовують цю форму гібридизації для того, щоб виявити в популяції цінні сполучення генів і закріпити їх у нащадків. При цьому треба враховувати і негативні наслідки: часте виникнення інбридної депресії (пригнічення життєдіяльності внаслідок переходу більшості генів у гомозиготний стан) і небезпека втрати цінних генів, які були у предків. З кожним новим поколінням гомозиготність нащадків підвищується (самозапилення призводить майже до повної (99,9%) гомозиготизації вже в 10-му поколінні). Інбридинг забезпечує розкладання популяції на ряд генетично різних чистих ліній.
Неспоріднена гібридизація (аутбридинг) – це внутрішньовидове схрещування ліній, сортів, порід, яке зазвичай веде до підвищення гетерозиготності нащадків. Використовується аутбридинг для поєднання в нащадків цінних спадкових властивостей різних ліній (міжлінійне схрещування), сортів (міжсортова гібридизація), порід (міжпорідна гібридизація). Одним з результатів неспорідненої гібридизації є підвищененя гетерозиготності нащадків. Унаслідок пригнічення дії шкідливих рецесивних генів (депресії), які були в батьківських форм у гомозиготному стані, у гібридів першого покоління виникає гетерозис.
Міжвидова (віддалена) гібридизація – схрещування особин, які належать до різних видів і навіть родів з метою поєднання в гібридів цінних спадкових ознак представників різних видів. Ця форма гібридизації часто супроводжується безплідністю гібридів, що обумовлено відсутністю можливості кон'югації між гомологічними хромосомами. Неможливість схрещування організмів різних видів долається використанням штучного запліднення, поліплоїдизації, соматичною гібридизацією із застосуванням методів клітинної та генетичної інженерії. Найчастіше використовується в селекції рослин, оскільки більшість рослин не мають статевих хромосом. Подолання стерильності рослинних гібридів можливе за рахунок методу поліплоїдизації. Віддалену гібридизацію застосовують і у тваринництві для створення нових порід тварин. Наприклад, завдяки схрещуванню диких баранів архарів (2n = 54) з тонкорунними вівцями (2n = 54) селекціонер-генетик Μ. М. Батурін одержав нову породу – архаромеринос. Тварини цієї породи поєднують у собі низку господарсько- цінних ознак і відрізняються доброю плодючістю. Проблему розмноження міжвидових тваринних гібридів у селекції тварин розв'язують на сьогодні із застосуванням методів клітинної інженерії, клонування.
Прикладами віддалених гібридів є рафанобросіка (капустяно-редьковий гібрид), культурна слива (алича і терен), тритікале (пшенично-житній гібрид), бістер (білуга і стерлядь), мул (гібрид кобили та осла), ішак (гібрид ослиці та коня), нар (гібрид двогорбого та одногорбого верблюдів), сарлик (гібрид яка і ВРХ), зубробізон (гібрид зубрів з бізонами) та ін.
Объяснение:
Многоклеточные организмы, животные и растения, тело которых состоит из многих клеток и их производных (различные виды межклеточного вещества) . Характерный признак Многоклеточные - качественная нepaвнoцeннocть слагающих их тело клеток, их дифференцировка и объединение в комплексы различной сложности (ткани, органы) , выполняющие разные функции в целостном организме. Для Многоклеточные характерно также индивидуальное развитие (онтогенез) , начинающееся в большинстве случаев (исключая вегетативное размножение) с делений и дифференцировки одной клетки (половой клетки, споры или др.) . 1. У многоклеточных животных совершенствование функций происходит путем специализации клеток, тканей и органов. 2. Многоклеточные животные могут достигать гораздо больших размеров, чем одноклеточные. 3. Наиболее вероятными предками многоклеточных животных были колониальные жгутиковые.