Природоохранная деятельность — процесс сохранения, восстановления и воспроизводства природно-ресурсного потенциала, который должен быть важнейшим компонентом хозяйственной деятельности в целом.
Развитие природоохранной деятельности — необходимая предпосылка выхода из кризисной ситуации в экологии. Природоохранную деятельность часто понимают в довольно узком смысле — как ликвидацию уже нанесенного природе ущерба (улавливание, очистка и т.п.). Однако в современных условиях содержание и направление деятельности по охране природы и сохранению природно-ресурсного потенциала значительно расширились. С целью сохранения этой части национального богатства в процессе природопользования необходимо определить:
§ соответствие имеющихся на планете (в стране, регионе) природных ресурсов, их геологического положения и состояния целям и желаемым темпам экономического развития;
§ возможность развития того или иного производства в зависимости от состояния окружающей среды;
§ изменение темпов роста экономики в связи с ограничением некоторых ресурсов;
§ ограничение потребления некоторых природных ресурсов в интересах будущих поколений;
§ влияние загрязнения окружающей среды на дальнейшее развитие экономики;
§ основные стратегические пути решения экономических и экологических проблем;
§ возможности разведки природных ресурсов и влияние НТП на этот процесс;
§ возможности замены традиционных видов топлива, энергии и других природных ресурсов нетрадиционными и т.п.
В развитых странах значительная часть указанных проблем уже решается с безотходных технологий. В других случаях возможны ограничение или отказ от производства и потребления тех или иных товаров.
Природоохранная деятельность включает целый комплекс направлений и мероприятий:
§ обеспечение сохранности природных ресурсов и предотвращение загрязнения их компонентов;
§ ликвидацию негативных воздействий человеческой деятельности на окружающую среду;
§ воспроизводство компонентов природных ресурсов;
§ восстановление природных ресурсов;
§ рационализацию использования сырьевых и других природных ресурсов, обеспечивающую их минимальное потребление в производстве;
§ минимизацию отходов производства и потребления, их полную утилизацию и оптимальное, экологически приемлемое размещение производства в природной среде;
§ охрану уникальных природных комплексов от уничтожения, загрязнения и других видов деградации.
Главными направлениями природоохранной деятельности, обеспечивающими кардинальное решение многих проблем, являются предотвращение деградации природной среды путем развития безотходных технологий и экологически чистых производств, а также удовлетворение потребностей в природных ресурсах на основе производства заменителей природных материалов, использования нетрадиционных и неисчерпаемых видов энергии.
Результаты природоохранной деятельности имеют свою специфику, и их определение необходимо прежде всего для оценки эффективности производимых затрат экологического назначения, а также для выявления позитивного антропогенного влияния на окружающую среду. Характеристика этих результатов — особая методологическая проблема статистики. Она предполагает также наличие четкой классификации всех направлений природоохранной деятельности. Специфика данной деятельности, во-первых, состоит в том, что эффект от нее, как правило, носит комплексный характер, т.е. выражается в достижении экологических, экономических и социальных последствий, четкое определение которых не всегда возможно. Во-вторых, экологический эффект часто сопровождает проведение тех или иных экономических мероприятий, и его также трудно учесть.
Рационализация природопользования требует четкой организации сбора, обработки и анализа статистической информации. В развитых странах создаются новые информационные центры, в которых действует специальная система обработки и хранения данных для выдачи информации потребителям как государственного, так и частного сектора, В статистической науке и практике выделилась самостоятельная отрасль статистики — статистика окружающей среды.
Прогресивні зміни характерні і для рослин. Вони стосуються не тільки вдосконалення морфологічних особливостей, тому часто замість терміну "ароморфоз" застосовують слово "арогенез", що в перекладі означає "походження".
Поява різних видів водоростей пов'язують з різною комбінацією морфологічних властивостей і здатності до фотосинтезу, проте справжні тканини у них відсутні, тому їх вважають первинно-водними організмами (еволюційні зміни в їх будові відсутні).
Якщо вказувати приклади ароморфоза, то найбільш важливим можна назвати диференціацію тканин, яка призвела до появи наземних вищих рослин. Найбільш примітивні з них - це мохи, оскільки в даних рослин диференціація клітин пройшла слабо, корінь відсутній, а пагони характеризуються примітивною будовою.
Наступним важливим ароморфозом стало розділення тіла рослини на пагін і корінь. Надалі виникли спорові рослини, до яких відносять папороті, хвощі та плавуни, однак у них ще відсутні насіння, а спорофіт розвивається із зародка, який мало диференційований. Оскільки для запліднення потрібна вода, то це певною мірою обмежує широке поширення спорових рослин.
Приклади ароморфоза у рослин
Якщо говорити про радикальні зміни в будові і структурі рослин, то слід згадати відділ Голонасінні, представники якого мають ряд ароморфозов :
у них з'являється семязачаток, в якому розвивається ендосперм (жіночий гаметофіт);
маються пилкові зерна, які проростають у пильцевую трубу; утворюється чоловічий гаметофіт; для запліднення не потрібна вода;
у даних рослин є насіння, які складаються з добре диференційованого зародка, а також ендосперму, який є джерелом поживних речовин для розвитку зародка.
До насіннєвим рослинам належать ще Покритонасінні. Вони виникли в юрський період. Приклади ароморфоза даного відділу рослин наступні:
у них завжди є закритий плодолистик з сім'язачатком (маточка);
існують спеціальні "приманки" - нектар і оцвітини, які забезпечують ентомофілія - запилення за до комах, яке характеризується точністю процесу в межах конкретного виду і дозволяє існувати різним рослинам;
для покритонасінних характерний зародковий мішок з такою структурою, яка дозволяє проходити подвійному запліднення.
Слід зазначити, що дана група рослин нараховує близько 250 видів і знаходиться на шляху біологічного прогресу. Так, покритонасінні представлені різними життєвими формами (це дерева, кущі, ліани, трави, водні представники), які постійно удосконалюються щодо будови та функцій окремих частин.
Природоохранная деятельность — процесс сохранения, восстановления и воспроизводства природно-ресурсного потенциала, который должен быть важнейшим компонентом хозяйственной деятельности в целом.
Развитие природоохранной деятельности — необходимая предпосылка выхода из кризисной ситуации в экологии. Природоохранную деятельность часто понимают в довольно узком смысле — как ликвидацию уже нанесенного природе ущерба (улавливание, очистка и т.п.). Однако в современных условиях содержание и направление деятельности по охране природы и сохранению природно-ресурсного потенциала значительно расширились. С целью сохранения этой части национального богатства в процессе природопользования необходимо определить:
§ соответствие имеющихся на планете (в стране, регионе) природных ресурсов, их геологического положения и состояния целям и желаемым темпам экономического развития;
§ возможность развития того или иного производства в зависимости от состояния окружающей среды;
§ изменение темпов роста экономики в связи с ограничением некоторых ресурсов;
§ ограничение потребления некоторых природных ресурсов в интересах будущих поколений;
§ влияние загрязнения окружающей среды на дальнейшее развитие экономики;
§ основные стратегические пути решения экономических и экологических проблем;
§ возможности разведки природных ресурсов и влияние НТП на этот процесс;
§ возможности замены традиционных видов топлива, энергии и других природных ресурсов нетрадиционными и т.п.
В развитых странах значительная часть указанных проблем уже решается с безотходных технологий. В других случаях возможны ограничение или отказ от производства и потребления тех или иных товаров.
Природоохранная деятельность включает целый комплекс направлений и мероприятий:
§ обеспечение сохранности природных ресурсов и предотвращение загрязнения их компонентов;
§ ликвидацию негативных воздействий человеческой деятельности на окружающую среду;
§ воспроизводство компонентов природных ресурсов;
§ восстановление природных ресурсов;
§ рационализацию использования сырьевых и других природных ресурсов, обеспечивающую их минимальное потребление в производстве;
§ минимизацию отходов производства и потребления, их полную утилизацию и оптимальное, экологически приемлемое размещение производства в природной среде;
§ охрану уникальных природных комплексов от уничтожения, загрязнения и других видов деградации.
Главными направлениями природоохранной деятельности, обеспечивающими кардинальное решение многих проблем, являются предотвращение деградации природной среды путем развития безотходных технологий и экологически чистых производств, а также удовлетворение потребностей в природных ресурсах на основе производства заменителей природных материалов, использования нетрадиционных и неисчерпаемых видов энергии.
Результаты природоохранной деятельности имеют свою специфику, и их определение необходимо прежде всего для оценки эффективности производимых затрат экологического назначения, а также для выявления позитивного антропогенного влияния на окружающую среду. Характеристика этих результатов — особая методологическая проблема статистики. Она предполагает также наличие четкой классификации всех направлений природоохранной деятельности. Специфика данной деятельности, во-первых, состоит в том, что эффект от нее, как правило, носит комплексный характер, т.е. выражается в достижении экологических, экономических и социальных последствий, четкое определение которых не всегда возможно. Во-вторых, экологический эффект часто сопровождает проведение тех или иных экономических мероприятий, и его также трудно учесть.
Рационализация природопользования требует четкой организации сбора, обработки и анализа статистической информации. В развитых странах создаются новые информационные центры, в которых действует специальная система обработки и хранения данных для выдачи информации потребителям как государственного, так и частного сектора, В статистической науке и практике выделилась самостоятельная отрасль статистики — статистика окружающей среды.
Прогресивні зміни характерні і для рослин. Вони стосуються не тільки вдосконалення морфологічних особливостей, тому часто замість терміну "ароморфоз" застосовують слово "арогенез", що в перекладі означає "походження".
Поява різних видів водоростей пов'язують з різною комбінацією морфологічних властивостей і здатності до фотосинтезу, проте справжні тканини у них відсутні, тому їх вважають первинно-водними організмами (еволюційні зміни в їх будові відсутні).
Якщо вказувати приклади ароморфоза, то найбільш важливим можна назвати диференціацію тканин, яка призвела до появи наземних вищих рослин. Найбільш примітивні з них - це мохи, оскільки в даних рослин диференціація клітин пройшла слабо, корінь відсутній, а пагони характеризуються примітивною будовою.
Наступним важливим ароморфозом стало розділення тіла рослини на пагін і корінь. Надалі виникли спорові рослини, до яких відносять папороті, хвощі та плавуни, однак у них ще відсутні насіння, а спорофіт розвивається із зародка, який мало диференційований. Оскільки для запліднення потрібна вода, то це певною мірою обмежує широке поширення спорових рослин.
Приклади ароморфоза у рослин
Якщо говорити про радикальні зміни в будові і структурі рослин, то слід згадати відділ Голонасінні, представники якого мають ряд ароморфозов :
у них з'являється семязачаток, в якому розвивається ендосперм (жіночий гаметофіт);
маються пилкові зерна, які проростають у пильцевую трубу; утворюється чоловічий гаметофіт; для запліднення не потрібна вода;
у даних рослин є насіння, які складаються з добре диференційованого зародка, а також ендосперму, який є джерелом поживних речовин для розвитку зародка.
До насіннєвим рослинам належать ще Покритонасінні. Вони виникли в юрський період. Приклади ароморфоза даного відділу рослин наступні:
у них завжди є закритий плодолистик з сім'язачатком (маточка);
існують спеціальні "приманки" - нектар і оцвітини, які забезпечують ентомофілія - запилення за до комах, яке характеризується точністю процесу в межах конкретного виду і дозволяє існувати різним рослинам;
для покритонасінних характерний зародковий мішок з такою структурою, яка дозволяє проходити подвійному запліднення.
Слід зазначити, що дана група рослин нараховує близько 250 видів і знаходиться на шляху біологічного прогресу. Так, покритонасінні представлені різними життєвими формами (це дерева, кущі, ліани, трави, водні представники), які постійно удосконалюються щодо будови та функцій окремих частин.