История окультуривания человеком дикорастущих растений насчитывает не один десяток тысячелетий. Принято связывать начало данной эпохи с появлениям у человека оседлого образа жизни. Именно тогда он впервые понял принцип того, как выращивать растения и стал заниматься этим ради собственного пропитания.
Сперва культивации подвергались только однолетние пищевые культуры: различные злаки, бобовые и паслёновые. Однако позже человек научился также использовать в своих целях также разнообразные древесные и кустарниковые формы растений. Это значительно расширило возможности человека и привело к формированию садово-парковой культуры.
Постепенно человек начал отмечать, что одни особи демонстрировать более весомые показатели, нежели другие. Он начал скрещивать их между собой, чтобы получить не менее плодородное поколение. Это стало начальным этапом развития такой отрасли растительноводства, как селекция.
С развитие генной инженерии человечество научилось встраивать важные для проявления тех или иных свойств организмами гены в генотип растений. Это значительным образом расширило список доступных к культивации растений, а также наделило их значительным количеством разнообразных полезных при
Природні заповідники. Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник - вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.
У зоні мішаних лісів - Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів. У Лісостепу - Канівський (Черкаська область), Медобори (Тернопільська область), Розточчя (Львівської область). Охороняються ландшафти Лісостепу.
У Степу - Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської область), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська область), Луганський (Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у Донецькі область, цілина в Сумській область, Кам'яні могили в Запорізькій область), Дунайські плавні (Одеської область). Об'єктами охорони є степові ландшафти. У Карпатах - Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового, субальпійського та альпійського поясів. У Криму - Кримський, Ялтинський, Опукський, Карадазький, Казантипський, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність середземноморського типу. А також: «Горгани» (Івано-Франківська область), «Єланецький степ» (Миколаївська область), Канівський (Черкаська область), Луганський (Луганська область), Рівненський (Рівненська область), «Розточчя» (Львівська область), Черемський (Волинська область).
Біосферні заповідники. Біосферні заповідники мають міжнародне значення. У них охороняються найбільш типові природні комплекси біосфери, а також здійснюється фоновий (глобальний) екологічний моніторинг, вивчаються процеси та змін у навколишньому середовищі. Біосферний заповідник виконує три головні функції:
- збереження біорізноманіття
- підвищення екологічної освіти
- забезпечення сталого розвитку місцевих громад.
Біосферні заповідники створюються на основі природних заповідників та національних природних парків, але до їх складу можуть також входити інші категорії природно заповідного фонду. Важливо, що біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резерватів. Біосферний заповідник є українським відповідником «біосферному резервату».
У біосферних заповідниках виділяються такі зони як: заповідна, буферна та зона антропогенних ландшафтів. Так, заповідна зона призначена для охорони та збереження природних комплексів, а буферна - для запобігання негативного впливу на заповідну зону. У буферній зоні дозволяється екотуристична та екоосвітня діяльність, є екологічні стежки. У зоні антропогенних ландшафтів розташовуються населені пункти та ведеться господарська діяльність, яка має бути дружньою довкіллю та не шкодити природі. Детальніше про зонування біосферних заповідників можна прочитати у розділі «Зонування». В Україні зараз є чотири біосферні заповідники: Асканія-Нова (Херсонська область), Карпатський (Закарпатська область), Дунайський (Одеська область), Чорноморський (Херсонська та Миколаївська області).
Національні природні парки. Національні природні парки України - заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів. В Україні налічується 18 національних природних парків, які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Найбільше знаходиться у західних областях - 10, на півдні - 2, на півночі - 4 і 2 на сході України. Азово-Сиваський (Херсонська область), «Великий Луг» (Запорізька область), Вижницький (Чернівецька область), Галицький, «Гуцульщина», Карпатський (Івано-Франківська область), «Голосіївський» (Київська область), «Гомільшанські ліси» (Харківська область), Деснянсько-Старогутський (Сумська область), Ічнянський, Мезинський (Чернігівська область), «Подільські Товтри» (Хмельницька область), «Святі гори» (Донецька область), «Синевир», Ужанський (Закарпатська область), «Сколівські Бескиди», Яворівський (Львівська область), Шацький (Волинська область),
Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природніх парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».
История окультуривания человеком дикорастущих растений насчитывает не один десяток тысячелетий. Принято связывать начало данной эпохи с появлениям у человека оседлого образа жизни. Именно тогда он впервые понял принцип того, как выращивать растения и стал заниматься этим ради собственного пропитания.
Сперва культивации подвергались только однолетние пищевые культуры: различные злаки, бобовые и паслёновые. Однако позже человек научился также использовать в своих целях также разнообразные древесные и кустарниковые формы растений. Это значительно расширило возможности человека и привело к формированию садово-парковой культуры.
Постепенно человек начал отмечать, что одни особи демонстрировать более весомые показатели, нежели другие. Он начал скрещивать их между собой, чтобы получить не менее плодородное поколение. Это стало начальным этапом развития такой отрасли растительноводства, как селекция.
С развитие генной инженерии человечество научилось встраивать важные для проявления тех или иных свойств организмами гены в генотип растений. Это значительным образом расширило список доступных к культивации растений, а также наделило их значительным количеством разнообразных полезных при
Природні території та об'єкти
Объяснение:
Природні заповідники. Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник - вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.
У зоні мішаних лісів - Поліський на півночі Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів. У Лісостепу - Канівський (Черкаська область), Медобори (Тернопільська область), Розточчя (Львівської область). Охороняються ландшафти Лісостепу.
У Степу - Асканія-Нова і Чорноморський (Херсонської область), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська область), Луганський (Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у Донецькі область, цілина в Сумській область, Кам'яні могили в Запорізькій область), Дунайські плавні (Одеської область). Об'єктами охорони є степові ландшафти. У Карпатах - Карпатський. Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового, субальпійського та альпійського поясів. У Криму - Кримський, Ялтинський, Опукський, Карадазький, Казантипський, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність середземноморського типу. А також: «Горгани» (Івано-Франківська область), «Єланецький степ» (Миколаївська область), Канівський (Черкаська область), Луганський (Луганська область), Рівненський (Рівненська область), «Розточчя» (Львівська область), Черемський (Волинська область).
Біосферні заповідники. Біосферні заповідники мають міжнародне значення. У них охороняються найбільш типові природні комплекси біосфери, а також здійснюється фоновий (глобальний) екологічний моніторинг, вивчаються процеси та змін у навколишньому середовищі. Біосферний заповідник виконує три головні функції:
- збереження біорізноманіття
- підвищення екологічної освіти
- забезпечення сталого розвитку місцевих громад.
Біосферні заповідники створюються на основі природних заповідників та національних природних парків, але до їх складу можуть також входити інші категорії природно заповідного фонду. Важливо, що біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резерватів. Біосферний заповідник є українським відповідником «біосферному резервату».
У біосферних заповідниках виділяються такі зони як: заповідна, буферна та зона антропогенних ландшафтів. Так, заповідна зона призначена для охорони та збереження природних комплексів, а буферна - для запобігання негативного впливу на заповідну зону. У буферній зоні дозволяється екотуристична та екоосвітня діяльність, є екологічні стежки. У зоні антропогенних ландшафтів розташовуються населені пункти та ведеться господарська діяльність, яка має бути дружньою довкіллю та не шкодити природі. Детальніше про зонування біосферних заповідників можна прочитати у розділі «Зонування». В Україні зараз є чотири біосферні заповідники: Асканія-Нова (Херсонська область), Карпатський (Закарпатська область), Дунайський (Одеська область), Чорноморський (Херсонська та Миколаївська області).
Національні природні парки. Національні природні парки України - заповідні території, що є частиною природно-заповідного фонду України; в які дозволено доступ туристів. В Україні налічується 18 національних природних парків, які розташовані у 12 з 24 областей і Автономній Республіці Крим. Найбільше знаходиться у західних областях - 10, на півдні - 2, на півночі - 4 і 2 на сході України. Азово-Сиваський (Херсонська область), «Великий Луг» (Запорізька область), Вижницький (Чернівецька область), Галицький, «Гуцульщина», Карпатський (Івано-Франківська область), «Голосіївський» (Київська область), «Гомільшанські ліси» (Харківська область), Деснянсько-Старогутський (Сумська область), Ічнянський, Мезинський (Чернігівська область), «Подільські Товтри» (Хмельницька область), «Святі гори» (Донецька область), «Синевир», Ужанський (Закарпатська область), «Сколівські Бескиди», Яворівський (Львівська область), Шацький (Волинська область),
Правові основи організації, охорони та ефективного використання національних природніх парків України, як частини природно-заповідного фонду України, визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України».