Спорофіт щитника чоловічого – багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина – товсте дерев’янисте чорно-буре кореневище із численними додатковими коренями. Надземна частина – листки (вайї) – великі двічіперисторозсічені із череками, що вкриті тонкими коричневими лусочками. Ростуть повільно. На верхівці закладаються корененивища і протягом першого року залишаються зачатковими. Наступного літа мають вигляд равликоподібно скручех спіралей, густовкритих коричневими лусками. Навесні третього року, наростаючи верхівкою, вони звільняються від лусок і швидко розгортаються. Восени великі листки щитника відмирають, залишаючи на кореневищі основи своїх черешків. Спороносні органи – соруси – купки спорангіїв, що утворюються влітку на нижньому боці листків і зверху прикриті тонким покривальцем – індузієм. Спорангій – має гребенеподібну смужку клітин із потовщеними оболонками, що забезпечують його розкривання. Найчастіше у кожному спорангії формується по 64 однакових спори. Спори – кожна має по дві оболонки: тонку внутрішню та товсту зовнішню. На вологому грунті спора проростає та утворює заросток (гаметофіт). Будова та особливості гаметофіту папоротеподібних Спори рівноспорової папороті дають початок вільноживучим двостатевим гаметофітам. Вони можуть бути автотрофними зеленими, або гетеротрофними. Гетеротрофні гаметофіти розвиваються у симбіозі з грибами. Автотрофні гаметофіти – заростки більшості папороті пластинчаті з ризоїдами та мають серцевидну форму, розміром не більше 5 мм. Антеридії з’являються раніше у області ризоїдів, архегонії пізніше у області виймання на передньому кінці гаметофіту. Різниця у часі формування двох типів гаметангії сприяє перехресному заплідненню. У різноспорової папороті одностатеві гаметофіти розвиваються під оболонками мікроспор та макроспор і сильно спрощені. Розмноження попоротеподібних У вологу погоду спіральні багатоджгутикові сперматозоїди виходять із антеридіїв та, проникнувши у черевця архегоніїв, запліднюють яйцеклітини. Із зиготи без періоду спокою розвивається зародок – спорофіт. Деякий час він живиться за рахунок гаметофіта.
Все вышеуказанные субстанции имеют крайне негативное воздействие на наследственный аппарат любой клетки. Однако при их непосредственном воздействии происходит также и один процесс, который можно расценивать в качестве положительного - клетки постепенно повышают свою степень устойчивости к эффектам, которые вызываются каждой из ней.
Никотин нарушению в работе сердечно-сосудистой и дыхательных систем, что служит причиной нарушения оксигенации крови, уменьшения скорости и стабильности кровотока, а также замедлению метаболических процессов. В результате этого происходит существенное замедление процессов редупликации хромосом, что автоматически увеличению длительности интерфазы.
Алкоголь - расширяет сосуды, ускоряет течение метаболических процессов постепенному уничтожению печени и многих других органов. В результате воздействия алкоголя происходит увеличение интенсивности процессов синтеза ДНК, что увеличивает темп деления клеток и приводит к более быстрому достижения ними лимита Хейфлика и множеству нарушений в структуре ДНК.
Влияние наркотических средств же столько неописуемо многогранно и разрушительно на самые разнообразные аспекты наследственного аппарата клетки, что мы просто ограничимся упоминанием о том, что их употребление совершенно не уместно для любого организма.
Спорофіт щитника чоловічого – багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина – товсте дерев’янисте чорно-буре кореневище із численними додатковими коренями. Надземна частина – листки (вайї) – великі двічіперисторозсічені із череками, що вкриті тонкими коричневими лусочками. Ростуть повільно. На верхівці закладаються корененивища і протягом першого року залишаються зачатковими. Наступного літа мають вигляд равликоподібно скручех спіралей, густовкритих коричневими лусками. Навесні третього року, наростаючи верхівкою, вони звільняються від лусок і швидко розгортаються. Восени великі листки щитника відмирають, залишаючи на кореневищі основи своїх черешків. Спороносні органи – соруси – купки спорангіїв, що утворюються влітку на нижньому боці листків і зверху прикриті тонким покривальцем – індузієм. Спорангій – має гребенеподібну смужку клітин із потовщеними оболонками, що забезпечують його розкривання. Найчастіше у кожному спорангії формується по 64 однакових спори. Спори – кожна має по дві оболонки: тонку внутрішню та товсту зовнішню. На вологому грунті спора проростає та утворює заросток (гаметофіт). Будова та особливості гаметофіту папоротеподібних Спори рівноспорової папороті дають початок вільноживучим двостатевим гаметофітам. Вони можуть бути автотрофними зеленими, або гетеротрофними. Гетеротрофні гаметофіти розвиваються у симбіозі з грибами. Автотрофні гаметофіти – заростки більшості папороті пластинчаті з ризоїдами та мають серцевидну форму, розміром не більше 5 мм. Антеридії з’являються раніше у області ризоїдів, архегонії пізніше у області виймання на передньому кінці гаметофіту. Різниця у часі формування двох типів гаметангії сприяє перехресному заплідненню. У різноспорової папороті одностатеві гаметофіти розвиваються під оболонками мікроспор та макроспор і сильно спрощені. Розмноження попоротеподібних У вологу погоду спіральні багатоджгутикові сперматозоїди виходять із антеридіїв та, проникнувши у черевця архегоніїв, запліднюють яйцеклітини. Із зиготи без періоду спокою розвивається зародок – спорофіт. Деякий час він живиться за рахунок гаметофіта.
Все вышеуказанные субстанции имеют крайне негативное воздействие на наследственный аппарат любой клетки. Однако при их непосредственном воздействии происходит также и один процесс, который можно расценивать в качестве положительного - клетки постепенно повышают свою степень устойчивости к эффектам, которые вызываются каждой из ней.
Никотин нарушению в работе сердечно-сосудистой и дыхательных систем, что служит причиной нарушения оксигенации крови, уменьшения скорости и стабильности кровотока, а также замедлению метаболических процессов. В результате этого происходит существенное замедление процессов редупликации хромосом, что автоматически увеличению длительности интерфазы.
Алкоголь - расширяет сосуды, ускоряет течение метаболических процессов постепенному уничтожению печени и многих других органов. В результате воздействия алкоголя происходит увеличение интенсивности процессов синтеза ДНК, что увеличивает темп деления клеток и приводит к более быстрому достижения ними лимита Хейфлика и множеству нарушений в структуре ДНК.
Влияние наркотических средств же столько неописуемо многогранно и разрушительно на самые разнообразные аспекты наследственного аппарата клетки, что мы просто ограничимся упоминанием о том, что их употребление совершенно не уместно для любого организма.