Периферична нервова система - це частина нервової системи. Вона знаходиться позаду головного та спинного мозку, забезпечує двосторонній зв'язок центральних відділів нервової системи з органами та системами організму. До периферичної нервової системи належать черепні та спинномозкові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли (ганглії) та нерви вегетативної (автономної) нервової системи а також ряд елементів нервової системи, за до яких сприймаються зовнішні та внутрішні подразники (рецептори та афектори). Нерви утворюються відростками нервових клітин, тіла яких лежать в межах головного та спинного мозку, а також в нервових вузлах периферичної нервової системи. Зовні нерви покриті пухкою сполучнотканинною оболонкою - епіневрієм. У свою чергу, нерв складається з пучків нервових волокон, покритих тонкою оболонкою - периневрієм, а кожне нервове волокно - ендоневрієм.
Епіневрій, або зовнішня оболонка нерва, складається зі сполучної тканини, в якій містяться кровоносні й лімфатичні судини, жирові елементи, нервові волокна та нервові закінчення.
Периневрій, або зовнішня оболонка окремого нервового пучка, подібно до епіневрію, складається зі сполучної тканини, в якій наявні найдрібніші розгалуження кровоносних і лімфатичних судин, нервових волокон, нервових закінчень і жирових клітин. Навколо нервового пучка є заповнений лімфоподібною рідиною периневральний р, який сполучається із субарахноїдальним спинного мозку.
Ендоневрій складається з безпосередньо прилеглої до периневрія сполучної тканини, що окутує окремі нервові волокна або їх дрібні пучки. У ендоневрії наявні капілярні мережі кровоносних судин та ендоневральні щілини.
Наявність периневральних і ендоневральних в, заповнених циркулюючою рідиною, з одного боку сприяє винесенню продуктів розпаду за межі нервових стовбурів, сплетень і корінців, а з іншого - створює умови для розвитку внутрішньостовбурової гіпертензії, що є одним із чинників виникнення больових феноменів.
Периферичні нерви можуть бути різними за довжиною та товщиною. Найдовшим черепним нервом є блукаючий нерв. Відомо, що периферична нервова система сполучає головний і спинний мозок з іншими системами за до двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (аферентними) нервовими волокнами, друга проводить імпульси від ЦНС до органу - це рухові (еферентні) нервові волокна.
Залежно від органів, які іннервуються, еферентні волокна периферичних нервів можуть виконувати рухову функцію - іннервують м'язову тканину; секреторну - іннервують залози; трофічну - забезпечують обмінні процеси в тканинах. Виділяють нерви рухові, чутливі та змішані.
Руховий нерв утворюється відростками нервових клітин, що знаходяться в ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів.
Чутливий нерв складається з відростків нервових клітин, які формують спинномозкові вузли або вузли черепних нервів.
Змішані нерви містять як чутливі, так і рухові нервові волокна.
Вегетативні нерви та їх гілки сформовані відростками клітин бічних рогів спинного мозку або вегетативними ядрами черепних нервів. Відростки цих клітин є передвузловими нервовими волокнами та йдуть до вегетативних (автономних) вузлів, які входять до складу вегетативних нервових сплетень. Відростки клітин вузлів прямують до органів і тканин та мають назву післявузлові нервові волокна.
Головними структурними елементами периферичного нерва є нервові волокна (мієлінові та безмієлінові). Серед мієлінових нервових волокон розрізняють волокна з товстою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 40—50 м/с, та волокна з тонкою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 10—14 м/с. Швидкість проведення імпульсу безмієліновими нервовими волокнами складає 0,7—1,3 м/с. Волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення складних і глибоких видів чутливості (вібрація, дискримінація, локалізація та ін.), волокна з тонкою мієліновою оболонкою - больову, температурну і тактильну, безмієлінові волокна - больову чутливість. При цьому, волокна з тонкою мієліновою оболонкою стосуються локалізованого болю, безмієлінові - дифузного болю. Мієлінові нервові волокна переважають у соматичних (спинномозкових і черепних) нервах, безмієлінові - у вісцеральних нервах симпатичної частини вегетативної системи. Нерви її парасимпатичної частини (блукаючий, окоруховий, проміжний, великий кам'янистий нерв та ін.) в основному складаються з мієлінових нервових волокон. Нервові волокна утворюють пучки, товщина яких залежить не тільки від кількості, але і від типу волокон. Більш міцні пучки утворені мієліновими волокнами. У зв'язку з тим, що нервові волокна переходять з одного пучка в іншій, утворюються складні внутрішньостовбурові сплетення. Цим пояснюється відсутність чітких зон порушення рухової, чутливої та вегетативної функції при частковому пошкодженні нерва.
Листья однодольных растенийУ однодольных растений вроде подснежника и сансевьеры листья имеют серию продольных жилок. Некоторые из этих растений можно размножать круглый год листовыми черенками, конечно при условии, что они обладают образовывать растения-регенеранты у срезов жилок, а также при наличии подходящих для этого листьев.Черенки из листьев таких растений, как первоцвет, подснежник и белоцветник, довольно быстро увядают, поэтому их нужно высаживать как можно скорее. Для суккулентов вроде сансевьеры потеря воды не так опасна.Листовые черенки луковичных растений, таких, как гиацинты, имеющих нежные листья, очень быстро загнивают и отмирают, если их много трогать руками. Поэтому высаживать их надо как можно аккуратнее и периодически опрыскивать фунгицидом.Перед черенкованием необходимо продезинфицировать все инструменты и оборудование. Сосуд наполняют смесью для черенкования, дощечкой слегка уплотняют ее, чтобы поверхность была на 1 см ниже краев.С маточного растения срезают полностью сформировавшийся неповрежденный лист. Переворачивают его нижней поверхностью вверх и раскладывают на чистом стекле. Разрезают бритвой перпендикулярно жилкам на кусочки шириной 2,5—3 см.Колышком делают неглубокую бороздку и высаживают в нее черенки в вертикальном положении. Нижний срез должен прочно держаться в субстрате. Черенки располагают через 2—3 см, рядками. Устанавливают этикетку. Для защиты от болезней черенки опрыскивают фунгицидом типа каптана или фундозола.Чтобы листья не подсыхали и не завядали, растильню помещают в теплое (21 °С) и влажное место. Черенки должны получать достаточное количество света, однако прямых солнечных лучей, которые могут вызвать у листьев ожоги, следует избегать. Подобные условия можно создать под полиэтиленовой пленкой, но лучше черенки держать в камере, размещенной в теплице; в камере должна поддерживаться идеальная чистота.Время получения регенерантов у различных видов растений варьирует. У сансевьеры они образуются летом, через 6—8 недель. У первоцвета, подснежника и гиацинта, к размножению которых приступают весной, как только сформируются листья, — через 4—6 недель. Когда растения достаточно подрастут, так чтобы их можно было брать руками, их рассаживают в горшки. Устанавливают этикетки. После этого растения закаливают.
Объяснение:
Периферична нервова система - це частина нервової системи. Вона знаходиться позаду головного та спинного мозку, забезпечує двосторонній зв'язок центральних відділів нервової системи з органами та системами організму. До периферичної нервової системи належать черепні та спинномозкові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли (ганглії) та нерви вегетативної (автономної) нервової системи а також ряд елементів нервової системи, за до яких сприймаються зовнішні та внутрішні подразники (рецептори та афектори). Нерви утворюються відростками нервових клітин, тіла яких лежать в межах головного та спинного мозку, а також в нервових вузлах периферичної нервової системи. Зовні нерви покриті пухкою сполучнотканинною оболонкою - епіневрієм. У свою чергу, нерв складається з пучків нервових волокон, покритих тонкою оболонкою - периневрієм, а кожне нервове волокно - ендоневрієм.
Епіневрій, або зовнішня оболонка нерва, складається зі сполучної тканини, в якій містяться кровоносні й лімфатичні судини, жирові елементи, нервові волокна та нервові закінчення.
Периневрій, або зовнішня оболонка окремого нервового пучка, подібно до епіневрію, складається зі сполучної тканини, в якій наявні найдрібніші розгалуження кровоносних і лімфатичних судин, нервових волокон, нервових закінчень і жирових клітин. Навколо нервового пучка є заповнений лімфоподібною рідиною периневральний р, який сполучається із субарахноїдальним спинного мозку.
Ендоневрій складається з безпосередньо прилеглої до периневрія сполучної тканини, що окутує окремі нервові волокна або їх дрібні пучки. У ендоневрії наявні капілярні мережі кровоносних судин та ендоневральні щілини.
Наявність периневральних і ендоневральних в, заповнених циркулюючою рідиною, з одного боку сприяє винесенню продуктів розпаду за межі нервових стовбурів, сплетень і корінців, а з іншого - створює умови для розвитку внутрішньостовбурової гіпертензії, що є одним із чинників виникнення больових феноменів.
Периферичні нерви можуть бути різними за довжиною та товщиною. Найдовшим черепним нервом є блукаючий нерв. Відомо, що периферична нервова система сполучає головний і спинний мозок з іншими системами за до двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (аферентними) нервовими волокнами, друга проводить імпульси від ЦНС до органу - це рухові (еферентні) нервові волокна.
Залежно від органів, які іннервуються, еферентні волокна периферичних нервів можуть виконувати рухову функцію - іннервують м'язову тканину; секреторну - іннервують залози; трофічну - забезпечують обмінні процеси в тканинах. Виділяють нерви рухові, чутливі та змішані.
Руховий нерв утворюється відростками нервових клітин, що знаходяться в ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів.
Чутливий нерв складається з відростків нервових клітин, які формують спинномозкові вузли або вузли черепних нервів.
Змішані нерви містять як чутливі, так і рухові нервові волокна.
Вегетативні нерви та їх гілки сформовані відростками клітин бічних рогів спинного мозку або вегетативними ядрами черепних нервів. Відростки цих клітин є передвузловими нервовими волокнами та йдуть до вегетативних (автономних) вузлів, які входять до складу вегетативних нервових сплетень. Відростки клітин вузлів прямують до органів і тканин та мають назву післявузлові нервові волокна.
Головними структурними елементами периферичного нерва є нервові волокна (мієлінові та безмієлінові). Серед мієлінових нервових волокон розрізняють волокна з товстою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 40—50 м/с, та волокна з тонкою мієліновою оболонкою, які проводять імпульси зі швидкістю 10—14 м/с. Швидкість проведення імпульсу безмієліновими нервовими волокнами складає 0,7—1,3 м/с. Волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення складних і глибоких видів чутливості (вібрація, дискримінація, локалізація та ін.), волокна з тонкою мієліновою оболонкою - больову, температурну і тактильну, безмієлінові волокна - больову чутливість. При цьому, волокна з тонкою мієліновою оболонкою стосуються локалізованого болю, безмієлінові - дифузного болю. Мієлінові нервові волокна переважають у соматичних (спинномозкових і черепних) нервах, безмієлінові - у вісцеральних нервах симпатичної частини вегетативної системи. Нерви її парасимпатичної частини (блукаючий, окоруховий, проміжний, великий кам'янистий нерв та ін.) в основному складаються з мієлінових нервових волокон. Нервові волокна утворюють пучки, товщина яких залежить не тільки від кількості, але і від типу волокон. Більш міцні пучки утворені мієліновими волокнами. У зв'язку з тим, що нервові волокна переходять з одного пучка в іншій, утворюються складні внутрішньостовбурові сплетення. Цим пояснюється відсутність чітких зон порушення рухової, чутливої та вегетативної функції при частковому пошкодженні нерва.