Зародыш эмбрион человека. Зародыш (синоним эмбрион) — организм, развивающийся внутри яйцевых оболочек или в теле матери. Под зародышевым, или эмбриональным, развитием у человека понимается ранний период развития организма (до 8 недель), в течение которого из оплодотворенной яйцеклетки образуется тело, обладающее основными морфологическими признаками человека. После 8 недель развивающийся организм человека называют плодом (см.). Эмбриональное развитие делят на ряд периодов. 1. Период одноклеточного зародыша, или зиготы, кратковременный, протекающий с момента оплодотворения до начала дробления яйца. 2. Период дробления. В этот период происходит размножение клеток, Получившиеся при дроблении клетки называют бластомерами. Вначале образуется кучка бластомеров, напоминающая по форме ягоду малины,— морула, затем шаровидная однослойная бластула; стенка бластулы — бластодерма, полость — бластоцеле. 3. Гаструляция. Однослойный зародыш превращается в двухслойный — гаструлу, состоящую из наружного зародышевого листка — эктодермы и внутреннего — энтодермы. У позвоночных уже в ходе гаструляции возникает и третий зародышевый листок — мезодерма. В ходе эволюции у хордовых процесс гаструляции усложнился возникновением осевого комплекса зачатков (закладка нервной системы, осевого скелета и мускулатуры) на спинной стороне зародыша. 4. Период обособления основных зачатков органов и тканей и их дальнейшее развитие. Одновременно с этими процессами усиливается объединение частей в единое развивающееся целое. Из эктодермы образуется эпителий кожи, нервная система и частично органы чувств, из энтодермы — эпителий пищеварительного канала и его железы; из мезодермы — мышцы, эпителий мочеполовой системы и серозных оболочек, из мезенхимы — соединительная, хрящевая и костная ткани, сосудистая система и кровь. При изменении условий ход развития отдельных частей зародыша может измениться и зародышевые листки могут дать начало не тем органам и тканям, которые должны были бы развиваться из них в обычных условиях. Факторами, которые изменяют условия развития, могут быть окружающая среда (ее химизм, температура и др.), взаимодействие между частями (клетками, зачатками) самого зародыша, а также наследственность. Все эти факторы тесно связаны между собой.
ответ:Навіть у самих примітивних хребетних тварин, наприклад у міноги, є чітко виражений мозок, поділений на частки, кожна з яких виконує певну функцію. Ускладнення організму хребетних супроводжується одночасним збільшенням розмірів і складності мозку, що пов’язано з удосконаленням регуляції різних реакцій організму. Як приклад розглянемо складну нервову систему людини.
Головний мозок. У людини головний мозок досяг високого ступеня розвитку. Мозок людини важить близько 1200 г; відношення ваги мозку до ваги тіла у людини значно вище, ніж у будь-якої тварини. Мозок людиноподібної мавпи горили в два рази менше, ніж у людини, не дивлячись на те, що вага тварини досягає 200-250 кг.
Крім того, в мозку людини значно більше звивин, т. Е. Поверхню мозку більше, ніж у інших хребетних. В результаті діяльність людського мозку значно більш досконала, бо саме його зовнішній шар – кора – регулює всю діяльність організму і встановлює зв’язок між імпульсами, які надходять в мозок, і імпульсами, що виходять з нього.
Мозочок являє собою частину головного мозку, яка найкраще розвинена у птахів. Ця частина мозку «завідує» координацією діяльності м’язів, а для птахів ця функція має дуже велике значення. Пошкодження мозочка призводить до порушення координації рухів і втрати почуття рівноваги. Морська хвороба і «заколисування» при їзді на різних видах транспорту пов’язані, мабуть, з дезорганізацією імпульсів, що виходять з мозочка і регулюючих підтримку рівноваги тіла.
У ссавців з усіх відділів мозку найбільш високо розвинені великі півкулі головного мозку. (У птахів ця область мозку в порівнянні з мозочком невелика). Розвиток великих півкуль пов’язане з появою і вдосконаленням вищої нервової діяльності – пам’яті, свідомості, логічного мислення.
Функції мають певний «представництво» в корі великих півкуль. Це було доведено дослідами на тваринах, у яких руйнували різні ділянки мозку і при цьому гали втрату відповідної функції. Аналогічні відомості отримані і при операціях на головному мозку людини, які часто проводяться під місцевою анестезією; нейрохірурги знають, що при подразненні одного області мозку хворий «бачить» яскраве світло, а при подразненні інший – «чує» сильний шум; роздратуванням інших областей можна викликати руху певних частин тіла.
Зовнішня поверхня великих півкуль, або кора, складається з сірої речовини. Воно утворено безліччю нервових клітин з відростками; ці клітини координують імпульси, що надходять у мозок і виходять з нього. Сіра речовина вистилає також звивини. Наявність звивин, значно збільшують поверхню головного мозку і розміри кори, відрізняє мозок ссавців від гладкого мозку інших хребетних. Внутрішня частина мозку складається з білої речовини; воно утворена нервовими волокнами. Ушкодження цієї частини мозку порушує проведення імпульсів, що призводить до паралічів.
Центром автоматичних реакцій організму є проміжний мозок. Одна частина його – таламус – служить місцем перемикання імпульсів, що йдуть від органів почуттів до великих півкуль. Таламус координує також деякі рухові реакції. Друга частина проміжного мозку – гіпоталамус – являє собою центр регуляції різних пристосувальних реакцій організму. Наприклад, в спеку собака починає часто і важко дихати, у неї висовується мову, підвищується слиновиділення; посилене випаровування слини призводить до зниження температури крові, а, отже, і загальної температури тіла. Якщо у собаки зруйнований гіпоталамус, то ці реакції не виникають. Собака з зруйнованим гіпоталамусом може абсолютно знемагати від спеки, і, тим не менш, у неї не виникне ні одна з реакцій, що ведуть до природному охолодженню організму.
Варолиев міст – ця область мозку складається з безлічі нервових волокон, які з’єднують між собою різні відділи мозку. Крім того, в ньому розташований центр, який бере участь в регуляції дихання. Довгастий мозок, являє собою розширення стовбура спинного мозку; він складається з нервових волокон, які проводять імпульси в мозок і з мозку. Довгастий мозок також служить центром багатьох рефлекторних дій. Крім того, в цьому відділі мозку локалізовані центри регуляції дихання і діяльності серця, однак ці центри знаходяться в свою чергу під контролем верхніх відділів мозку: наприклад, варолиев міст впливає на дихальний центр, а гіпоталамус – на центри, що регулюють діяльність серця.
ответ: «Эмбриональное развитие человека»
Зародыш эмбрион человека. Зародыш (синоним эмбрион) — организм, развивающийся внутри яйцевых оболочек или в теле матери. Под зародышевым, или эмбриональным, развитием у человека понимается ранний период развития организма (до 8 недель), в течение которого из оплодотворенной яйцеклетки образуется тело, обладающее основными морфологическими признаками человека. После 8 недель развивающийся организм человека называют плодом (см.). Эмбриональное развитие делят на ряд периодов. 1. Период одноклеточного зародыша, или зиготы, кратковременный, протекающий с момента оплодотворения до начала дробления яйца. 2. Период дробления. В этот период происходит размножение клеток, Получившиеся при дроблении клетки называют бластомерами. Вначале образуется кучка бластомеров, напоминающая по форме ягоду малины,— морула, затем шаровидная однослойная бластула; стенка бластулы — бластодерма, полость — бластоцеле. 3. Гаструляция. Однослойный зародыш превращается в двухслойный — гаструлу, состоящую из наружного зародышевого листка — эктодермы и внутреннего — энтодермы. У позвоночных уже в ходе гаструляции возникает и третий зародышевый листок — мезодерма. В ходе эволюции у хордовых процесс гаструляции усложнился возникновением осевого комплекса зачатков (закладка нервной системы, осевого скелета и мускулатуры) на спинной стороне зародыша. 4. Период обособления основных зачатков органов и тканей и их дальнейшее развитие. Одновременно с этими процессами усиливается объединение частей в единое развивающееся целое. Из эктодермы образуется эпителий кожи, нервная система и частично органы чувств, из энтодермы — эпителий пищеварительного канала и его железы; из мезодермы — мышцы, эпителий мочеполовой системы и серозных оболочек, из мезенхимы — соединительная, хрящевая и костная ткани, сосудистая система и кровь. При изменении условий ход развития отдельных частей зародыша может измениться и зародышевые листки могут дать начало не тем органам и тканям, которые должны были бы развиваться из них в обычных условиях. Факторами, которые изменяют условия развития, могут быть окружающая среда (ее химизм, температура и др.), взаимодействие между частями (клетками, зачатками) самого зародыша, а также наследственность. Все эти факторы тесно связаны между собой.
Подробнее - на -
Объяснение:
ответ:Навіть у самих примітивних хребетних тварин, наприклад у міноги, є чітко виражений мозок, поділений на частки, кожна з яких виконує певну функцію. Ускладнення організму хребетних супроводжується одночасним збільшенням розмірів і складності мозку, що пов’язано з удосконаленням регуляції різних реакцій організму. Як приклад розглянемо складну нервову систему людини.
Головний мозок. У людини головний мозок досяг високого ступеня розвитку. Мозок людини важить близько 1200 г; відношення ваги мозку до ваги тіла у людини значно вище, ніж у будь-якої тварини. Мозок людиноподібної мавпи горили в два рази менше, ніж у людини, не дивлячись на те, що вага тварини досягає 200-250 кг.
Крім того, в мозку людини значно більше звивин, т. Е. Поверхню мозку більше, ніж у інших хребетних. В результаті діяльність людського мозку значно більш досконала, бо саме його зовнішній шар – кора – регулює всю діяльність організму і встановлює зв’язок між імпульсами, які надходять в мозок, і імпульсами, що виходять з нього.
Мозочок являє собою частину головного мозку, яка найкраще розвинена у птахів. Ця частина мозку «завідує» координацією діяльності м’язів, а для птахів ця функція має дуже велике значення. Пошкодження мозочка призводить до порушення координації рухів і втрати почуття рівноваги. Морська хвороба і «заколисування» при їзді на різних видах транспорту пов’язані, мабуть, з дезорганізацією імпульсів, що виходять з мозочка і регулюючих підтримку рівноваги тіла.
У ссавців з усіх відділів мозку найбільш високо розвинені великі півкулі головного мозку. (У птахів ця область мозку в порівнянні з мозочком невелика). Розвиток великих півкуль пов’язане з появою і вдосконаленням вищої нервової діяльності – пам’яті, свідомості, логічного мислення.
Функції мають певний «представництво» в корі великих півкуль. Це було доведено дослідами на тваринах, у яких руйнували різні ділянки мозку і при цьому гали втрату відповідної функції. Аналогічні відомості отримані і при операціях на головному мозку людини, які часто проводяться під місцевою анестезією; нейрохірурги знають, що при подразненні одного області мозку хворий «бачить» яскраве світло, а при подразненні інший – «чує» сильний шум; роздратуванням інших областей можна викликати руху певних частин тіла.
Зовнішня поверхня великих півкуль, або кора, складається з сірої речовини. Воно утворено безліччю нервових клітин з відростками; ці клітини координують імпульси, що надходять у мозок і виходять з нього. Сіра речовина вистилає також звивини. Наявність звивин, значно збільшують поверхню головного мозку і розміри кори, відрізняє мозок ссавців від гладкого мозку інших хребетних. Внутрішня частина мозку складається з білої речовини; воно утворена нервовими волокнами. Ушкодження цієї частини мозку порушує проведення імпульсів, що призводить до паралічів.
Центром автоматичних реакцій організму є проміжний мозок. Одна частина його – таламус – служить місцем перемикання імпульсів, що йдуть від органів почуттів до великих півкуль. Таламус координує також деякі рухові реакції. Друга частина проміжного мозку – гіпоталамус – являє собою центр регуляції різних пристосувальних реакцій організму. Наприклад, в спеку собака починає часто і важко дихати, у неї висовується мову, підвищується слиновиділення; посилене випаровування слини призводить до зниження температури крові, а, отже, і загальної температури тіла. Якщо у собаки зруйнований гіпоталамус, то ці реакції не виникають. Собака з зруйнованим гіпоталамусом може абсолютно знемагати від спеки, і, тим не менш, у неї не виникне ні одна з реакцій, що ведуть до природному охолодженню організму.
Варолиев міст – ця область мозку складається з безлічі нервових волокон, які з’єднують між собою різні відділи мозку. Крім того, в ньому розташований центр, який бере участь в регуляції дихання. Довгастий мозок, являє собою розширення стовбура спинного мозку; він складається з нервових волокон, які проводять імпульси в мозок і з мозку. Довгастий мозок також служить центром багатьох рефлекторних дій. Крім того, в цьому відділі мозку локалізовані центри регуляції дихання і діяльності серця, однак ці центри знаходяться в свою чергу під контролем верхніх відділів мозку: наприклад, варолиев міст впливає на дихальний центр, а гіпоталамус – на центри, що регулюють діяльність серця.