Гриб — это растение, но растение особенное. Нет у него ни ветвей, ни листьев, ни цветов.
Размножаются грибы спорами. Споры — это крошечные частицы, которые прячутся в шляпках грибов. Когда грибы созревают, споры высыпаются на землю, их подхватывает ветер и разносит по лесу или лугу. Из спор вырастают новые молодые грибочки.
У грибов есть грибница. Она похожа на войлочное гнездышко и состоит из огромного числа густо переплетенных нитей. Эти тончайшие, как паутинки, нити называются гифами. Грибные ниточки уходят глубоко в землю. По виду они напоминают корни деревьев и пронизывают подземное пространство вокруг гриба. Через нити-гифы гриб получает из почвы воду и растворенные в ней полезные вещества, нужные ему для роста. Грибницу и расходящиеся во все стороны под землей нити можно сравнить со стволом и корнями дерева. Грибница — ствол, а нити — корни.
Папоротеподі́бні (поліподіофіти) або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Здебільшого це багаторічні (рідше однорічні) трави, інколи дерева із самостійним гаплоїдним та диплоїдним поколіннями з переважанням у циклі розвитку спорофіту[1].
Папороті з'явилися на Землі близько 300 млн років тому, протягом кам'яновугільного періоду (карбону) палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на Землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди.
Беруть участь у формуванні травянистого покриву. З XIX століття папороті популярні як кімнатні рослини. Представники папоротеподі́бних: орляк, щитник чоловічий, страусове перо звичайне, сальвінія плаваюча, диксонія, марсилія, багатоніжка, маратія, платицеріум, азола, адіантум венерин волос.
Гриб — это растение, но растение особенное. Нет у него ни ветвей, ни листьев, ни цветов.
Размножаются грибы спорами. Споры — это крошечные частицы, которые прячутся в шляпках грибов. Когда грибы созревают, споры высыпаются на землю, их подхватывает ветер и разносит по лесу или лугу. Из спор вырастают новые молодые грибочки.
У грибов есть грибница. Она похожа на войлочное гнездышко и состоит из огромного числа густо переплетенных нитей. Эти тончайшие, как паутинки, нити называются гифами. Грибные ниточки уходят глубоко в землю. По виду они напоминают корни деревьев и пронизывают подземное пространство вокруг гриба. Через нити-гифы гриб получает из почвы воду и растворенные в ней полезные вещества, нужные ему для роста. Грибницу и расходящиеся во все стороны под землей нити можно сравнить со стволом и корнями дерева. Грибница — ствол, а нити — корни.
Папоротеподі́бні (поліподіофіти) або просто папороті (Filicopsida або Pteridophyta) — група судинних рослин, належить до групи Moniliformopses. Здебільшого це багаторічні (рідше однорічні) трави, інколи дерева із самостійним гаплоїдним та диплоїдним поколіннями з переважанням у циклі розвитку спорофіту[1].
Папороті з'явилися на Землі близько 300 млн років тому, протягом кам'яновугільного періоду (карбону) палеозойської ери. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на Землі залишилося мало. Сучасні папороті набагато менші за розмірами від тих, котрі існували у попередні геологічні періоди.
Беруть участь у формуванні травянистого покриву. З XIX століття папороті популярні як кімнатні рослини. Представники папоротеподі́бних: орляк, щитник чоловічий, страусове перо звичайне, сальвінія плаваюча, диксонія, марсилія, багатоніжка, маратія, платицеріум, азола, адіантум венерин волос.