Структура популяції, що проявляється особливостями поведінки. а статева б вікова в просторова г етологічна біомаса кожного з наступних рівнів зменшується приблизно в 10 разів тому, що частина енергії а витрачається на утворення нових рослинних тканин б витрачається на життя і розсіюється у вигляді теплоти в виділяється з організмів разом з продуктами обміну г витрачається на розмноження що характерно для штучних екосистем? а різний видовий склад б саморегуляція в однотипність видового складу г висока продуктивність багатьох видів
Хруща травневий. При такому розвитку із яєць виходить личинка, яка ні зовнішнім виглядом, н життя не схожа дорослу особину.При цій формі метаморфозу личинка в міру росту декілька разів линяє. Але для перетворення в дорослу форму (імаго) вона повинна вона повинна пройти стадію лялечки. У деяких комах лялечки рухливі, а у інших нерухомі. В цій стадії личинкові тканини і органи повністю перебудовуються. Більша частина органів руйнується. Зберігається лише нервова система, зачатки статевих залоз і особливі отвори – імагінальні диски, за рахунок яких формуються органи дорослої форми. Але вони залишаються у сплюснутому вигляді, у скрученому етапі.Коли доросла форма залишає покриви лялечки, в сплюснені імагінальні органи надходить кров дорослої комахи. Покриви комахи у цей час м‘які і безбарвні з часом у них з‘являються хітин, вони твердіють і набувають характерного забарвлення.
Яке біологічне значення цього явища? Які переваги та недоліки має розвиток з повним перетворенням?
Объяснение:
Раціональне використання ресурсів. Так удається уникнути надмірного збільшення густоти популяції, що могло б призвести до виснаження ресурсів, необхідних для існування виду.
Функція розселення. Личинки багатьох тварин, які ведуть малорухомий чи прикріплений б життя (губки, коралові поліпи, двостулкові молюски, ланцетники, вусоногі ракоподібні тощо), здатні активно чи пасивно (з до течій, вітру, інших організмів) розселятися, забезпечуючи поширення виду.
Забезпечення зараження хазяїв. Личинки паразитичних видів потрапляють різними шляхами в організм хазяїна. Так, із їжею в організм людини потрапляють личинки котячого сисуна, ціп’яків, стьожака широкого, трихінели; з водою — печінкового сисуна; через шкіру — анкілостоми тощо. В організмі хазяїна вони мігрують до певних тканин чи органів, де завершується їхній розвиток.