Дослідниками визначено, що в основі життєвої активності людини (або тварини) на глибинному рівні лежать інстинкти. Вони є керівництвом для всіх скоєних дій. Другий рівень складають безумовні рефлекси, з якими людина вже народжується. На третьому рівні в поводженні беруть участь умовні рефлекси, що формуються на різних етапах життя.
Відмінність інстинкту від рефлексу полягає в самій суті цих понять. Інстинкт сам по собі не є дією. Він лише подає організму певний сигнал. Скажімо, при появі небезпеки активізується інстинкт самозбереження. Це виражається в тому, що людина внутрішньо напружується (переляк), сили його організму мобілізуються. Але за дії в даній ситуації відповідають уже рефлекси. Вони підказують, як саме можна подолати загрозу: втекти, вступити в сутичку і т. Д. Причому дії виконуються автоматично, без будь-якого аналізу ситуації – на це просто немає часу.
У чому різниця між інстинктом і рефлексом? У тому, що окремий рефлекс – це проста реакція. Інстинкт же виражається в цілій низці рефлекторних дій. Крім того, прояв інстинкту може в якійсь мірі контролюватися свідомістю. Наприклад, підкоряючись інстинкту дослідження, людина робить певні дії, але за своїм бажанням активність в цьому напрямку він здатний на якийсь час припинити. Тим часом колінний рефлекс неодмінно дасть про себе знати в разі удару по відповідній ділянці ноги, хочемо ми того чи ні.
Модификацио́нная изме́нчивость организмов с одинаковым генотипом развиваться по-разному в разных условиях окружающей среды. При этом изменяется фенотип, но не изменяется генотип. В англоязычной литературе до 90-х годов XX в. в аналогичном значении нередко использовалось понятие "адаптивная модификация", в настоящее же время преимущественно используется понятие "фенотипическая пластичность". Именно этот класс явлений в первую очередь лежит в основе «определённой изменчивости», которую описывал Чарльз Дарвин, в противовес «неопределённой изменчивости», основанной, главным образом, на мутациях в генетическом аппарате.
Різниця між інстинктом і рефлексом
Дослідниками визначено, що в основі життєвої активності людини (або тварини) на глибинному рівні лежать інстинкти. Вони є керівництвом для всіх скоєних дій. Другий рівень складають безумовні рефлекси, з якими людина вже народжується. На третьому рівні в поводженні беруть участь умовні рефлекси, що формуються на різних етапах життя.
Відмінність інстинкту від рефлексу полягає в самій суті цих понять. Інстинкт сам по собі не є дією. Він лише подає організму певний сигнал. Скажімо, при появі небезпеки активізується інстинкт самозбереження. Це виражається в тому, що людина внутрішньо напружується (переляк), сили його організму мобілізуються. Але за дії в даній ситуації відповідають уже рефлекси. Вони підказують, як саме можна подолати загрозу: втекти, вступити в сутичку і т. Д. Причому дії виконуються автоматично, без будь-якого аналізу ситуації – на це просто немає часу.
У чому різниця між інстинктом і рефлексом? У тому, що окремий рефлекс – це проста реакція. Інстинкт же виражається в цілій низці рефлекторних дій. Крім того, прояв інстинкту може в якійсь мірі контролюватися свідомістю. Наприклад, підкоряючись інстинкту дослідження, людина робить певні дії, але за своїм бажанням активність в цьому напрямку він здатний на якийсь час припинити. Тим часом колінний рефлекс неодмінно дасть про себе знати в разі удару по відповідній ділянці ноги, хочемо ми того чи ні.
как то так
Модификацио́нная изме́нчивость организмов с одинаковым генотипом развиваться по-разному в разных условиях окружающей среды. При этом изменяется фенотип, но не изменяется генотип. В англоязычной литературе до 90-х годов XX в. в аналогичном значении нередко использовалось понятие "адаптивная модификация", в настоящее же время преимущественно используется понятие "фенотипическая пластичность". Именно этот класс явлений в первую очередь лежит в основе «определённой изменчивости», которую описывал Чарльз Дарвин, в противовес «неопределённой изменчивости», основанной, главным образом, на мутациях в генетическом аппарате.