1)Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.
Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком.
2)Отже, вищі спорові рослини розмножуються нестатево за до спор, які утворює спорофіт, і статево за участю гамет, які формуються на гаметофіті, а для запліднення їм необхідна вода.
3)Розмноження у всіх голонасінних, а зокрема хвойних, відбувається за до насіння. Розглянемо сосну звичайну, яка як і решта представники класу хвойні, пристосована до розмноження в сухих умовах. Одразу після закінченню зими, з настанням весни на гілках сосен з'являються шишки, або спороносні колоски.
4)У життєвому циклі рослин, крім мохів, переважає нестатеве покоління (спорофіт), клітини якого краще пристосовані до умов довкілля. Спора – це лише одна клітина, з якої за сприятливих умов утворюється гаметофіт, на якому утворюються статеві органи зі статевими клітинами.
5)У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні.
ответ: Во-первых, мы можем просто выделить его из того генома, к которому он принадлежит. Допустим для простоты, что наша вставка — это какой-нибудь ген слона. Тогда нам нужно:
получить образец тканей слона;
извлечь из этого образца ДНК;
вычленить из этой ДНК интересующий нас ген и получить его в больших количествах (для этого используется ПЦР ). [Заметим в скобках, что получение гена с ПЦР возможно, только если мы знаем его нуклеотидную последовательность или хотя бы последовательность его начала и окончания (для того, чтобы можно было синтезировать праймеры). Если же все это нам неизвестно, то придется сначала анализировать слоновий геном.]
Во-вторых, вполне возможно, что нужный нам ген уже был выделен из генома слона и присутствует в библиотеке генов. Тогда нашу вставку можно будет получить оттуда (с этим, на самом деле, тоже придется повозиться, но меньше, чем в первом случае).
И наконец, в-третьих, не обязательно использовать в качестве вставки уже существующий ген. Если исследователь собирается работать с каким-нибудь геном, который является плодом его фантазии и не встречается в природе, то он может синтезировать его искусственно.
Відповідь:
1)Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.
Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком.
2)Отже, вищі спорові рослини розмножуються нестатево за до спор, які утворює спорофіт, і статево за участю гамет, які формуються на гаметофіті, а для запліднення їм необхідна вода.
3)Розмноження у всіх голонасінних, а зокрема хвойних, відбувається за до насіння. Розглянемо сосну звичайну, яка як і решта представники класу хвойні, пристосована до розмноження в сухих умовах. Одразу після закінченню зими, з настанням весни на гілках сосен з'являються шишки, або спороносні колоски.
4)У життєвому циклі рослин, крім мохів, переважає нестатеве покоління (спорофіт), клітини якого краще пристосовані до умов довкілля. Спора – це лише одна клітина, з якої за сприятливих умов утворюється гаметофіт, на якому утворюються статеві органи зі статевими клітинами.
5)У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні.
Пояснення:
Потому что
ответ: Во-первых, мы можем просто выделить его из того генома, к которому он принадлежит. Допустим для простоты, что наша вставка — это какой-нибудь ген слона. Тогда нам нужно:
получить образец тканей слона;
извлечь из этого образца ДНК;
вычленить из этой ДНК интересующий нас ген и получить его в больших количествах (для этого используется ПЦР ). [Заметим в скобках, что получение гена с ПЦР возможно, только если мы знаем его нуклеотидную последовательность или хотя бы последовательность его начала и окончания (для того, чтобы можно было синтезировать праймеры). Если же все это нам неизвестно, то придется сначала анализировать слоновий геном.]
Во-вторых, вполне возможно, что нужный нам ген уже был выделен из генома слона и присутствует в библиотеке генов. Тогда нашу вставку можно будет получить оттуда (с этим, на самом деле, тоже придется повозиться, но меньше, чем в первом случае).
И наконец, в-третьих, не обязательно использовать в качестве вставки уже существующий ген. Если исследователь собирается работать с каким-нибудь геном, который является плодом его фантазии и не встречается в природе, то он может синтезировать его искусственно.