Генетика людини — галузь, яка тісно пов'язана з антропологією і медициною. Генетику людини умовно поділяють на антропогенетику, що вивчає спадковість і мінливість нормальних ознак людського організму, і медичну генетику, яка вивчає його спадкову патологію (хвороби, дефекти, потворність та ін.). Генетика людини пов'язана також з теорією еволюції, оскільки досліджує конкретні механізми еволюції людини і їх місце в природі з психологією, філософією, соціологією. З напрямів генетики людини найінтенсивніше розвиваються цитогенетика, біохімічна генетика, імуногенетика, генетика вищої нервової діяльності, фізіологічна генетика.
Природні умови па території України значно змінилися за історичний період під впливом господарської діяльності людини. Великих змін зазнали біотичні компоненти природних ландшафтів, рельєф, води. Змінилися газовий склад атмосфери, інтенсивність фізико-географічних процесів (стік, ерозія, заболочення, засолення), ландшафтна структура промислових і сільськогосподарських районів. Вторгнення людини в природні ландшафти зумовило зміну зв’язків і залежностей між їхніми складовими, створило нові співвідношення між ними. Як відмічає Ф. Енгельс, «…людина не тільки перемістила різні види рослин і тварин, але змінила також зовнішній вигляд і клімат свого місця проживання, змінила навіть самі рослини і тварин до такої міри, що результати її діяльності можуть зникнути лише разом з загальним омертвінням земної кулі» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 336). Дослідженнями встановлено, що людина на території України почала впливати на природу з часів палеоліту (понад 200 тис. років тому). У той час людські поселення були у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї. У середньому палеоліті розселення людей охопило більшу частину сучасної території України, а у пізньому палеоліті воно охопило вже всю її територію. В неоліті (V—III тисячоліття до н. є.) відбулося одомашнення багатьох тварин (бика, вівці, кози, спині, коня), почали розвиватися скотарство і землеробство. На території України тоді уже сіяли ячмінь, пшеницю, овес, коноплі, виготовляли глиняний посуд, знали примітивне прядіння та ткацтво. Таким чином, вплив діяльності людини на природні умови території України активно почав проявлятися вже з пізнього палеоліту, з того часу, коли людина, використовуючи вогонь, випалювала лісові ділянки в лісовій зоні для полів, па яких вирощувала хлібні злаки, а також використовувала ліс для будівництва примітивних жител, для випалювання глиняного посуду, готування їжі та опалювання житла. Збільшення кількості свійських тварин посилило вплив людини на природну степову рослинність. Через інтенсивне випасання відбувалось збіднення видового складу, зниження густоти і висоти рослинного покриву, а також ущільнення ґрунту. Дальший розвиток людського суспільства характеризувався зростанням засобів виробництва і ускладненням виробничих відносин, розширенням впливу людини на природу. Помітні зміни природи відбувалися у давні та середні віки, коли на території України поширюється землеробство, виникають ремесла, на берегах річок будуються міста і різноманітні поселення, прокладаються шляхи, створюються нові транспортні засоби. При цьому значно змінюється рослинний покрив внаслідок вирубування лісів і розорювання цілинних степів. Людина починав змінювати і рельєф, розробляючи корисні копалини — залізні і мідні руди, будівельні матеріали. Зростання технічного озброєння людини різко прискорювало освоєння території, збільшувало можливість цілеспрямованого впливу на природу. В умовах феодального ладу і капіталістичного (особливо його вищої стадії — імперіалізму) природні ресурси використовуються по-хижацькому без врахування результатів господарської діяльності людини. Не дивно, що при такому господарюванні, яке має на меті досягнення найвищого зиску, природі завдається непоправна шкода. Вже з XII —XIII ст. на території України ться характерний напрям зміни природних умов під впливом господарської діяльності людини — зменшення площ лісів і цілинних земель, зростання поселень різних розмірів. З розвитком капіталізму в Росії загострюється екологічна ситуація (знищення степів і лісів, руйнування природних ландшафтів навколо вугільних шахт і рудних копалень, пилові і газові викиди металургійних заводів Юзовки, Катеринослава, машинобудівних заводів Харкова, Києва, Одеси та інших міст). Приватна власність на землю давала змогу поміщикам і капіталістам по-хижацькому використовувати природні багатства. Дальший розвиток науки і техніки сприяє технічному озброєнню людини і зростанню її впливу на природу. Зростають розміри міст, збільшується кількість їх, урізноманітнюються промисловість і транспорт. Інтенсивно
Відповідь:
Пояснення:
Генетика людини — галузь, яка тісно пов'язана з антропологією і медициною. Генетику людини умовно поділяють на антропогенетику, що вивчає спадковість і мінливість нормальних ознак людського організму, і медичну генетику, яка вивчає його спадкову патологію (хвороби, дефекти, потворність та ін.). Генетика людини пов'язана також з теорією еволюції, оскільки досліджує конкретні механізми еволюції людини і їх місце в природі з психологією, філософією, соціологією. З напрямів генетики людини найінтенсивніше розвиваються цитогенетика, біохімічна генетика, імуногенетика, генетика вищої нервової діяльності, фізіологічна генетика.
Відповідь:
Пояснення:
Природні умови па території України значно змінилися за історичний період під впливом господарської діяльності людини. Великих змін зазнали біотичні компоненти природних ландшафтів, рельєф, води. Змінилися газовий склад атмосфери, інтенсивність фізико-географічних процесів (стік, ерозія, заболочення, засолення), ландшафтна структура промислових і сільськогосподарських районів. Вторгнення людини в природні ландшафти зумовило зміну зв’язків і залежностей між їхніми складовими, створило нові співвідношення між ними. Як відмічає Ф. Енгельс, «…людина не тільки перемістила різні види рослин і тварин, але змінила також зовнішній вигляд і клімат свого місця проживання, змінила навіть самі рослини і тварин до такої міри, що результати її діяльності можуть зникнути лише разом з загальним омертвінням земної кулі» (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 336). Дослідженнями встановлено, що людина на території України почала впливати на природу з часів палеоліту (понад 200 тис. років тому). У той час людські поселення були у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї. У середньому палеоліті розселення людей охопило більшу частину сучасної території України, а у пізньому палеоліті воно охопило вже всю її територію. В неоліті (V—III тисячоліття до н. є.) відбулося одомашнення багатьох тварин (бика, вівці, кози, спині, коня), почали розвиватися скотарство і землеробство. На території України тоді уже сіяли ячмінь, пшеницю, овес, коноплі, виготовляли глиняний посуд, знали примітивне прядіння та ткацтво. Таким чином, вплив діяльності людини на природні умови території України активно почав проявлятися вже з пізнього палеоліту, з того часу, коли людина, використовуючи вогонь, випалювала лісові ділянки в лісовій зоні для полів, па яких вирощувала хлібні злаки, а також використовувала ліс для будівництва примітивних жител, для випалювання глиняного посуду, готування їжі та опалювання житла. Збільшення кількості свійських тварин посилило вплив людини на природну степову рослинність. Через інтенсивне випасання відбувалось збіднення видового складу, зниження густоти і висоти рослинного покриву, а також ущільнення ґрунту. Дальший розвиток людського суспільства характеризувався зростанням засобів виробництва і ускладненням виробничих відносин, розширенням впливу людини на природу. Помітні зміни природи відбувалися у давні та середні віки, коли на території України поширюється землеробство, виникають ремесла, на берегах річок будуються міста і різноманітні поселення, прокладаються шляхи, створюються нові транспортні засоби. При цьому значно змінюється рослинний покрив внаслідок вирубування лісів і розорювання цілинних степів. Людина починав змінювати і рельєф, розробляючи корисні копалини — залізні і мідні руди, будівельні матеріали. Зростання технічного озброєння людини різко прискорювало освоєння території, збільшувало можливість цілеспрямованого впливу на природу. В умовах феодального ладу і капіталістичного (особливо його вищої стадії — імперіалізму) природні ресурси використовуються по-хижацькому без врахування результатів господарської діяльності людини. Не дивно, що при такому господарюванні, яке має на меті досягнення найвищого зиску, природі завдається непоправна шкода. Вже з XII —XIII ст. на території України ться характерний напрям зміни природних умов під впливом господарської діяльності людини — зменшення площ лісів і цілинних земель, зростання поселень різних розмірів. З розвитком капіталізму в Росії загострюється екологічна ситуація (знищення степів і лісів, руйнування природних ландшафтів навколо вугільних шахт і рудних копалень, пилові і газові викиди металургійних заводів Юзовки, Катеринослава, машинобудівних заводів Харкова, Києва, Одеси та інших міст). Приватна власність на землю давала змогу поміщикам і капіталістам по-хижацькому використовувати природні багатства. Дальший розвиток науки і техніки сприяє технічному озброєнню людини і зростанню її впливу на природу. Зростають розміри міст, збільшується кількість їх, урізноманітнюються промисловість і транспорт. Інтенсивно