Таблица эволюция строения и функций органов животных Животные:
1.кишенопостные
2.черви
3. Молюски
4.иглокожие
5.членистоногие
6. Рыбы
7.амфибии
8.рептилии
9 птицы
10. Млекопитающие
Строение тела:
1. Покровы тела
2. Опорной двигательная система
3 дыхательная система
4.пищеворительная система
5. Кровеносная система
6.выделительная система
7.нервная система.Мозг.Органы чувств
8.половая система
Моногібридне схрещування — поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки. Є ще дигібридне схрещування — схрещування двох ознак і полігібридне трьох ознак і більше.
Основні закономірності спадковості були відкриті Грегором Менделем (1865). Метод, що використовував Мендель при виведенні законів, називається гібридологічним. Гібриди — нащадки, одержані внаслідок схрещування двох організмів, що несуть альтернативні ознаки. Для дослідів Мендель вибрав рослину горох з таких міркувань. Горох — самозапильна рослина, і тому легко можна отримати чисту лінію, тобто гомозиготні особини за визначеними ознаками. В горосі є яскраво виражені альтернативні ознаки: колір насінин, форма горошин, забарвлення квіток, розмір рослин і т. д. І, нарешті, велика кількість нащадків дає можливість одержати статистичне достовірні результати.
Альтернативні ознаки — різні стани однієї ознаки, які визначаються різними алелями гену.
Вихідні батьківські особини у дослідах були гомозиготними, а отримані нащадки — гетерозиготними. Для дослідження вибирали тільки одну або дві ознаки, а не їх сукупність.
Моногібридне схрещування — схрещування за однією парою ознак: Закон одноманітності першого покоління (1-й закон Менделя). При схрещуванні двох гомозиготних особин з альтернативними ознаками у першому поколінні всі гібриди однакові за фенотипом і схожі на одного з батьків. У гібридів І покоління проявляється тільки домінантна ознака.
Содержимое эритроцита представлено главным образом дыхательным пигментом гемоглобином, обусловливающим красный цвет крови. Однако на ранних стадиях количество гемоглобина в них мало, и на стадии эритробластов цвет клетки синий; позже клетка становится серой и, лишь полностью созрев, приобретает красную окраску.
Важную роль в эритроците выполняет клеточная (плазматическая) мембрана, пропускающая газы (кислород, углекислый газ) , ионы (Na, K) и воду. Плазмолемму пронизывают трансмембранные белки — гликофорины, которые, благодаря большому количеству остатков сиаловой кислоты, ответственны примерно за 60 % отрицательного заряда на поверхности эритроцитов.
На поверхности липопротеидной мембраны находятся специфические антигены гликопротеидной природы — агглютиногены — факторы систем групп крови (на данный момент изучено более 15 систем групп крови: AB0, резус фактор, Даффи, Келл, Кидд) , обусловливающие агглютинацию эритроцитов при действии специфических агглютининов.
Эффективность функционирования гемоглобина зависит от величины поверхности соприкосновения эритроцита со средой. Суммарная поверхность всех эритроцитов крови в организме тем больше, чем меньше их размеры. У человека диаметр эритроцита составляет 7,2—7,5 мкм, что приблизительно равно диаметру кровеносных капилляров, толщина — 2 мкм, объём — 88 мкм³. Эритроцит складываться» при прохождении по капиллярам, просвет которых меньше диаметра эритроцита.
В одном литре крови содержится эритроцитов:
у мужчин 4,5×1012/л — 5,5×1012/л (4,5—5,5 млн в 1 мм³ крови) ,
у женщин — 3,7×1012/л — 4,7×1012/л (3,7—4,7 млн в 1 мм³),
у новорождённых — до 6,0×1012/л (до 6 млн в 1 мм³),
у пожилых людей — 4,0×1012/л (меньше 4 млн в 1 мм³).