Тема: „Вуглеводи”
В – 1
1. Серед наведених формул сполук формулі глюкози відповідає:
а) С6Н12О5 ;
б) С12Н22О11;
в) С6Н12О6;
г) С6Н10О5.
2. Молекула сахарози складається із залишків:
а) глюкози та фруктози;
б) спирту і фруктози;
в) фруктози й карбонової кислоти;
г) глюкози та спирту.
3. Крохмаль належить до групи речовин:
а) альдегіди;
б) дисахариди;
в) альдегідоспирти;
г) природні полімери.
4. Характерними реакціями целюлози є:
а) горіння;
б) розкладання без доступу повітря;
в) гідроліз;
г) гідрування.
5. До складу молекули глюкози входять функціональні групи:
а) альдегідна і карбоксильна;
б) карбоксильна і гідроксильна;
в) гідроксильна та карбоксильна;
г) альдегідна і гідроксильна.
6. Чим відрізняється молекула фруктози від молекули глюкози:
а) кетонною групою;
б) кількістю гідроксильних груп;
в) карбоксильною групою;
г) альдегідною групою.
7. Яка реакція є якісною на крохмаль з :
а) сульфатною кислотою;
в) йодом;
б) гідроксидом натрію;
г) амоніаковим розчином аргентум оксиду.
8. Серед наведених формул сполук формулі целюлози належить:
а) С6Н10О5;
б) [С6Н7О2 (ОН)3]n
в) С12Н22О11;
г) С6Н12О6.
9. Чи є глюкоза і фруктоза:
а) гомологами;
б) ізомерами;
в) одна і та ж сполука;
г) однотипними.
10. Продуктом спиртового бродіння глюкози є:
а) фруктоза;
б) вода;
в) етанол;
г) сахароза.
Тема: „Вуглеводи”
В – 2
1. Глюкоза належить до класу:
а) кислот;
б) спиртів;
в) альдегідів;
г) альдегідоспиртів.
2. Вкажіть вуглеводні, із залишків яких складається молекула сахарози:
а) мальтоза і лактоза;
б) дві молекули глюкози;
в) дві молекули фруктози;
г) глюкоза і фруктоза.
3. Характерною ознакою реакції взаємодії крохмалю з йодом є:
а) знебарвлення розчину;
б) утворення червоного розчину;
в) утворення речовини синього розчину;
г) поява запаху.
4. З до реакції з купрум (ІІ) гідроксидом без нагрівання можна довести, що глюкоза виявляє властивості:
а) одноатомних спиртів;
б) карбонових кислот;
в) багатоатомних спиртів.
5. До складу яких сполук входить фруктоза:
а) соку з цукрових буряків;
б) меду натурального;
в) клітковини?
6. Процес фотосинтезу описується рівнянням:
а) С6Н12О6 + 6О2 → 6СО2 + 6Н2О;
б) 6СО2 + 6Н2О → С6Н12О6 + 6О2;
в) (С6Н12О5)n + 6nО2 → 6 НСО2 + 5nН2О;
г) С6Н12О6 = 2С2Н5ОН + 2СО2.
7. Серед наведених формул сполук формулі сахарози відповідає:
а) С6Н10О5;
б) С12Н22О11;
в) С6Н12О6 ;
г) С2Н5ОН.
8. З якими кислотами клітковина легко утворює складні ефіри:
а) нітратною кислотою;
б) хлоридною кислотою;
в) карбонатною кислотою?
9. Серед наведених формул сполук формулі крохмалю відповідає:
а) С6Н10О5 ;
б) С12Н22О11;
в) С6Н12О6;
г) (С6Н10О5)n?
10. Як діє на крохмаль гаряча вода:
а) розчиняється;
б) набухає, утворює клейстер;
г) не розчиняється?
ответ:Прыткая ящерица откладывает на суше небольшое число (5—11) крупных яиц, покрытых плотной кожистой оболочкой. Ее яйца отличаются от яиц птиц отсутствием белка.
Осеменение внутреннее, и первые этапы развития до стадии зародыша с зачатками конечностей протекают в яйцеводах самки. Дробление типично дискоидальное. Процесс гаструляции у пресмыкающихся имеет характерные черты, отличающие его от соответствующего процесса у всех других телолецитальных яиц с дискоидальным дроблением. Гастральное утолщение и вворачивание происходит не на краю бластодермического диска, а несколько отступя от его края. Этот процесс связан с образованием мезодермы, а не энтодермы, поэтому полость, образующаяся путем впячивания, называется мезодермальным мешочком. Энтодерма образуется до возникновения мезодермального мешочка путем обособления энтодермальных клеток от желтка. Далее, как и у птиц, на зародышевой пленке обособляется зародыш путем образования нервной полоски и нервных валиков впереди от гастропора (бластопора).
Вместе с развитием нервной пластинки происходит развитие хорды и сегментация мезодермы. Одновременно начинается образование зародышевых органов: амниона и серозной оболочки, развивающихся в виде амниотической складки, окружающей зародыш и постепенно смыкающейся над ним, и аллантоидного пузыря. На стадии откладки яиц зародыш уже обособляется от желточного мешка, с которым он остается связан при на этой стадии еще очень широкого) пупочного канатика. Голова составляет значительную часть всего зародыша благодаря сильному развитию головного мозга, изогнутого в петли и расчлененного на отделы, а также благодаря большим глазам. На вентральной стороне зародыша помещается крупное петлеобразное сердце, а впереди него — ряд жаберных щелей, соответствующих жаберным щелям водных позвоночных. Непосредственно позади сердца закладываются передние конечности, а в задней части туловища — задние. При дальнейшем развитии желток постепенно поглощается зародышем, и из яйца вылупляется уже вполне сформировавшееся молодое животное, отличающееся от взрослого главным образом маленькими размерами.
Объяснение:
КА АКОМОДАЦІЯ ОКА (лат. ассоmmodatio — пристосування) — здатність ока чітко бачити предмети, що знаходяться від нього на різній відстані. А.о. здійснюється завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, внаслідок чого змінюється заломлювальна сила всієї оптичної системи ока. Фізіологічний механізм А.о. такий: при скороченні волокон закладеного у війковому тілі акомодаційного м’яза (m. ciliaris) відбувається розслаблення цинової зв’язки (zonula Zinni), за до якої кришталик, укладений в капсулу, прикріплений до війкового тіла. Зменшення натягнення волокон цієї зв’язки послаблює, у свою чергу, ступінь натягнення капсули кришталика, внаслідок чого кришталик завдяки своїм еластичним властивостям набуває більш опуклої форми. При розслабленні м’яза акомодації відбувається зворотний процес. Доведено, що при А.о. кришталик змінює свою форму нерівномірно: особливо опуклим він робиться в центральній, протизіничній зоні, що має основне значення для оптики ока; по периферії він сплющується. У підвищенні заломлювальної здатності кришталика у процесі А.о. відіграє роль не тільки чинник зміни кривизни його поверхні, але й взаємне переміщення волокон кришталикової субстанції, які мають різний коефіцієнт заломлення, завдяки чому заломлювальна сила його центральної частини збільшується. У процесі А.о. кришталик дещо опускається донизу. А.о. може здійснюватися лише у відомих межах, які визначаються, з одного боку, так званою найближчою точкою ясного зору (punctum proximum), а з іншого — найдальшою точкою ясного зору (punctum reraotum).
Подробнее - на -