Первый в мире семенной банк, специальный фонд для хранения семян, был создан по предложению советского селекционера-растениевода Петра Лисицына: ему удалось заинтересовать в этой идее главу советского государства Владимира Ленина. Соответствующий декрет, "О семеноводстве", тот подписал 13 июня 1921 года. В соответствии с декретом был создан Госсортсемфонд. В 1920-е фонд развивался как государственный резерв на случай нехватки посевного материала. Однако уже в 1930-х при Всесоюзном (ныне - Всероссийском) институте растениеводства под руководством академика Николая Вавилова начала формироваться коллекция семян для селекции, куда вошли образцы, собранные ученым в разных странах мира. Этот семенной банк пережил блокаду Ленинграда в 1941-1944 годах и гибель в лагере самого Вавилова в 1943 году.
После Второй мировой войны аналогичные проекты были запущены и в других странах мира. В 1979 году страны Скандинавии создали общий семенной банк - Nordic GeneBank. В 1984 году для его хранения была выбрана одна из заброшенных шахт на Шпицбергене.
В 1989 году начались консультации между правительством Норвегии, Продовольственной и сельскохозяйственной организацией ООН (Food and Agriculture Organization, FAO, ФАО) и Международным советом генетического разнообразия растений о создании на базе GeneBank международного хранилища. Однако тогда проект реализовать не удалось из-за разногласий о принципах его финансирования. Вновь к этой идее вернулись в 2004 году. На этот раз власти Норвегии решили полностью оплатить строительство и работу комплекса.
Работы по возведению Всемирного хранилища семян начались 19 июня 2006 года. В январе 2008 года в него переместили семена из GeneBank. Официальное открытие состоялось 26 февраля того же года в присутствии премьер-министра Норвегии Йенса Столтенберга (ныне - генсек НАТО), председателя Еврокомиссии Жозе Мануэла Баррозу и генсека ФАО Жака Диуфа.
В настоящее время ведется строительство нового тоннеля к хранилищу, поскольку первоначальный вход из-за глобального потепления и растапливания вечной мерзлоты начало затапливать грунтовыми водами.
Відповідь:Першу залізницю було збудовано у Великій Британії в 1825 р. Проте основна залізнична мережа склалася на початку XX ст. Нині залізниці є приблизно в 160 країнах світу, і цей вид транспорту посідає 2-ге місце в світі за вантажо- та пасажирообігом. Існують країни, де залізниць немає зовсім, наприклад Афганістан, Лівія, Чад, Нігер, Папуа Нова Гвінея, деякі країни-архіпелаги, які складаються з дрібних островів.
У наш час загальна довжина залізниць становить 1,37 млн кілометрів. Проте тенденції до зміни протяжності доріг неоднакові в державах різних типів. У країнах, що розвиваються, будуються нові залізничні траси, тоді як у високорозвинутих державах їх довжина навіть почала скорочуватися. Так, за останні півстоліття зросла залізнична мережа в Китаї та Індії, водночас у США та Франції вона скоротилася майже в 1,5 раза, у Великій Британії – удвічі. Залізниці витісняються автошляхами та авіаційними лініями. Проте лідером за довжиною залізниць залишаються США – майже 21,5 % їх світової протяжності. За ними йдуть Китай (14 %), Росія (6,4 %), Індія (4,6 %) та Канада (3,4 %). Серед країн Європи протяжністю залізниць вирізняються Німеччина, Франція, Італія, Україна та Польща. У Європі також залишається найбільшою густота залізниць – понад 100 тис. км².
История
Первый в мире семенной банк, специальный фонд для хранения семян, был создан по предложению советского селекционера-растениевода Петра Лисицына: ему удалось заинтересовать в этой идее главу советского государства Владимира Ленина. Соответствующий декрет, "О семеноводстве", тот подписал 13 июня 1921 года. В соответствии с декретом был создан Госсортсемфонд. В 1920-е фонд развивался как государственный резерв на случай нехватки посевного материала. Однако уже в 1930-х при Всесоюзном (ныне - Всероссийском) институте растениеводства под руководством академика Николая Вавилова начала формироваться коллекция семян для селекции, куда вошли образцы, собранные ученым в разных странах мира. Этот семенной банк пережил блокаду Ленинграда в 1941-1944 годах и гибель в лагере самого Вавилова в 1943 году.
После Второй мировой войны аналогичные проекты были запущены и в других странах мира. В 1979 году страны Скандинавии создали общий семенной банк - Nordic GeneBank. В 1984 году для его хранения была выбрана одна из заброшенных шахт на Шпицбергене.
В 1989 году начались консультации между правительством Норвегии, Продовольственной и сельскохозяйственной организацией ООН (Food and Agriculture Organization, FAO, ФАО) и Международным советом генетического разнообразия растений о создании на базе GeneBank международного хранилища. Однако тогда проект реализовать не удалось из-за разногласий о принципах его финансирования. Вновь к этой идее вернулись в 2004 году. На этот раз власти Норвегии решили полностью оплатить строительство и работу комплекса.
Работы по возведению Всемирного хранилища семян начались 19 июня 2006 года. В январе 2008 года в него переместили семена из GeneBank. Официальное открытие состоялось 26 февраля того же года в присутствии премьер-министра Норвегии Йенса Столтенберга (ныне - генсек НАТО), председателя Еврокомиссии Жозе Мануэла Баррозу и генсека ФАО Жака Диуфа.
В настоящее время ведется строительство нового тоннеля к хранилищу, поскольку первоначальный вход из-за глобального потепления и растапливания вечной мерзлоты начало затапливать грунтовыми водами.
Відповідь:Першу залізницю було збудовано у Великій Британії в 1825 р. Проте основна залізнична мережа склалася на початку XX ст. Нині залізниці є приблизно в 160 країнах світу, і цей вид транспорту посідає 2-ге місце в світі за вантажо- та пасажирообігом. Існують країни, де залізниць немає зовсім, наприклад Афганістан, Лівія, Чад, Нігер, Папуа Нова Гвінея, деякі країни-архіпелаги, які складаються з дрібних островів.
У наш час загальна довжина залізниць становить 1,37 млн кілометрів. Проте тенденції до зміни протяжності доріг неоднакові в державах різних типів. У країнах, що розвиваються, будуються нові залізничні траси, тоді як у високорозвинутих державах їх довжина навіть почала скорочуватися. Так, за останні півстоліття зросла залізнична мережа в Китаї та Індії, водночас у США та Франції вона скоротилася майже в 1,5 раза, у Великій Британії – удвічі. Залізниці витісняються автошляхами та авіаційними лініями. Проте лідером за довжиною залізниць залишаються США – майже 21,5 % їх світової протяжності. За ними йдуть Китай (14 %), Росія (6,4 %), Індія (4,6 %) та Канада (3,4 %). Серед країн Європи протяжністю залізниць вирізняються Німеччина, Франція, Італія, Україна та Польща. У Європі також залишається найбільшою густота залізниць – понад 100 тис. км².
Пояснення: