Хребе́тні (лат. vertebrata) — підтип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта. разом з комахами, ця група тварин домінує на суші і у воді. решту тварин інколи об'єднують в несистематичну групу безхребетні. використання цього терміну виправдовується тільки важливою роллю, яку відіграють хребетні в сучасному тваринному світі, оскільки в іншому група безхребетних об'єднує організми, які часто не мають практично нічого спільного. група хребетних часто розглядається як вищі хордові. у порівнянні з нижчими хордовими — ланцетниками, та покривниками, вони характеризуються значно вищим рівнем організації, що наочно виражено як в їх будові, так і у фізіологічних характеристиках. серед хребетних немає видів, що ведуть сидячий (прикріплений) спосіб життя. вони постійно переміщуються, активно розшукуючи і захоплюючи їжу, знаходячи для розмноження особини іншої статі та рятуючись від переслідування ворогів. активні переміщення забезпечують хребетним тваринам можливість зміни середовища залежно від змін умов існування і потреб на різних етапах їх життєвого циклу, наприклад при розвитку, статевому дозріванні, розмноженні, зимівлях і т. д. вказані загальні біологічні риси хребетних прямо пов'язані з особливостями їх морфологічної організації та фізіологією. нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. у всіх тварин цієї групи розвинений головний мозок, функціонування якого обумовлює вищу нервову діяльність — основу пристосовної поведінки. для хребетних характерна наявність різноманітних і складно влаштованих органів чуття, що слугують основним зв'язком між живим організмом і зовнішнім середовищем. з розвитком головного мозку і органів чуття пов'язано виникнення черепа, який слугує надійним футляром для цих важливих органів. як основа скелету замість хорди у хребетних існує досконаліший і міцніший хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить в собі спинний мозок. в області переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелета, з яких формується ротовий, а у переважної більшості — щелепний апарат, що забезпечує захоплення та утримання їжі, а у вищих хребетних — і її подрібнення. загальний обмін речовин у хребетних незрівнянно складніший, ніж у нижчих хордових. у зв'язку з цим необхідно вказати на характерні риси організації: наявність серця зумовлює швидкий кровотік; у системі виділення нирки надійно забезпечують виведення з організму збільшеної кількості продуктів обміну. вказані риси життєвої організації зумовили широке розповсюдження хребетних і проникнення їх у всі життєві середовища. ця обставина, а також велика кількість і різноманітність видів хребетних роблять їх найважливішим чинником ічного середовища. хребетні з'явилися на рубежі ордовика — силура, а в юрі існували вже представники всіх нині відомих їх класів. загальне число сучасних видів — близько 40 тис.
1) ароморфоз — прогрессивное эволюционное изменение строения, приводящее к общему повышению уровня организации и интенсификации функций живых организмов. величайшим событием в жизни на земле было приобретение насекомыми способности к полету. предпосылкой к полету стали прыжки с ветки на ветку или вниз во спасение от хищников. при этом преимущество получали те формы, у которых была выше способность к планированию. для этого служили боковые складки - лопасти ceгментов, особенно грудных. такие складки были уже у трилобитов и они первоначально служили защитой от механических повреждений нежных частей тела и защитой от нападения сверху. у насекомых особое развитие получили лопасти среднего и заднего сегментов груди. когда они стали длиннее, их положение стало зависеть от гибких движений грудных сегментов при работе ног - при напряжении мышц, соединяющих спинку сегмента с основаниями ног, лопасти приподнимались. это открыло возможность планированием, а затем складывать лопасти вдоль тела и взмахивать ими. для активного опускания крыльев послужили продольные мышцы, выгибающие вверх спинные участки. складывание крыльев сделало возможным их значительное удлинение и превратило их в конце концов в орган активного полета. так для насекомых открылись огромные эволюционные возможности. летучие мыши-это единственные из млекопитающих, которые по-настоящему умеют летать. появление крыльев у летучих мышей не к поялвению крыльев и способности к полёту у всех млекопитающих. поэтому это нельзя считать ароморфозным событием 3) ну-с, считай, у рыб 2 камерное сердце, один круг, у земноводных 3камерное, два круга, у пресмыкакющихся 3камерное с неполной перегородкой, а у птиц и млекопитающих 4камерное с двумя кругами.
