За редкими исключениями, внешние покровы рыб представлены кожей с чешуей (у некоторых рыб чешуя отсутствует). Как и у всех других позвоночных, кожа рыб делится на дерму и эпидермис (верхний слой кожи эктодермального происхождения, состоящий из эпителиальной ткани). Эпидермис у рыб неороговевающий. Железы в эпидермисе секретуют мускусоподобный секрет, который защищает внешние покровы животного.Рыбы (лат. Pisces) — надкласс (в соответствии с современными принципами кладистики — парафилетическая группа) водных позвоночных животных. Обширная группа челюстноротых, для которых характерно жаберное дыхание на всех этапах постэмбрионального развития организма. Рыбы распространены как в солёных, так и в пресных водах, от глубоких океанических впадин до горных ручьев. Рыбы играют важную роль в большинстве водных экосистем как составляющая пищевых цепей. Они имеют большое экономическое значение для человека из-за употребления их в пищу. Передвижение рыб В ходе эволюции у рыб развилась специфическая опорно-двигательная система, позволяющая им осуществлять движения и корректировать своё положение в окружающей среде.Движущая сила при плавании рыб вырабатывается плавниками — парными грудными и брюшными, а также спинным, анальным и хвостовым. Присоединённые к плавникам мышцымогут разворачивать или свёртывать плавники, изменять их ориентацию или генерировать волнообразные движения. У большинства рыб основным генератором движения являет
1. Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку, що складається зі сліпої кишки, ободової, сигмоподібної і прямої кишки. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких яквітаміни, тут же відбувається і формування калових мас. 2. Обробка їжі починається в ротовій порожнині, де відбувається аналіз її смакових якостей, подрібнення в процесі жування за до зубів, змішування зі слиною і формування харчової грудки.Слина виділяється трьома парами слинних залоз і безліччю залозок, розташованих у слизовій оболонці щік. У її склад входять ферменти, неорганічні солі і слиз (муцин). Слина зволожує і ослизнює прийняту їжу, беручи участь тим самим у формуванні харчової грудки і полегшуючи її проковтування. Фермент, що міститься в слині, амілаза, здійснює початковий етап гідролізу вуглеводів, однак їжа в ротовій порожнині знаходиться недовго і дія ферментів слини продовжується в шлунку. У залежності від споживаної їжі склад і кількість слини може змінюватися. Суха їжа викликає більш рясне виділення секрету, чим рідка.З ротової порожнини їжа в результаті ковтання попадає в стравохід. 3. Трипсин, хімотрипсин. 4.В людському організмі головними місцями накопичення глікогену є печінка та скелетні м'язи.
Передвижение рыб
В ходе эволюции у рыб развилась специфическая опорно-двигательная система, позволяющая им осуществлять движения и корректировать своё положение в окружающей среде.Движущая сила при плавании рыб вырабатывается плавниками — парными грудными и брюшными, а также спинным, анальным и хвостовым. Присоединённые к плавникам мышцымогут разворачивать или свёртывать плавники, изменять их ориентацию или генерировать волнообразные движения. У большинства рыб основным генератором движения являет
2. Обробка їжі починається в ротовій порожнині, де відбувається аналіз її смакових якостей, подрібнення в процесі жування за до зубів, змішування зі слиною і формування харчової грудки.Слина виділяється трьома парами слинних залоз і безліччю залозок, розташованих у слизовій оболонці щік. У її склад входять ферменти, неорганічні солі і слиз (муцин). Слина зволожує і ослизнює прийняту їжу, беручи участь тим самим у формуванні харчової грудки і полегшуючи її проковтування. Фермент, що міститься в слині, амілаза, здійснює початковий етап гідролізу вуглеводів, однак їжа в ротовій порожнині знаходиться недовго і дія ферментів слини продовжується в шлунку. У залежності від споживаної їжі склад і кількість слини може змінюватися. Суха їжа викликає більш рясне виділення секрету, чим рідка.З ротової порожнини їжа в результаті ковтання попадає в стравохід.
3. Трипсин, хімотрипсин.
4.В людському організмі головними місцями накопичення глікогену є печінка та скелетні м'язи.