Семейство медвежьих объединяет крупнейших хищных зверей. У всех медведей мощное тело, сильные пятипалые лапы с большими когтями и массивная голова с небольшими глазами. Шерсть у этих хищников густая, окрашена однотонно в бурый, черный или белый цвет. У некоторых представителей семейства шерсть вокруг глаз и на груди окрашена в светлый тон, контрастирующий с основным окрасом. Медведи во время передвижения наступают на землю всей ступней, за что их называют стопоходящими. Это отличает их от представителей других семейств отряда хищных (собачьих, кошачьих), которые движутся только на пальцах, за что именуются пальцеходящими. Медведь Распространение Ареал обитания медведей очень широк. Они встречаются в Северной и Южной Америке, в Европе и Азии, в Африке. Нет медведей только на двух континентах – в Австралии и в Антарктиде. Разнообразие Современная классификация выделяет четыре вида медведя – бурого, барибала, белого и белогрудого. Только белый медведь не представлен подвидами, все остальные три вида включают в себя подвиды, отличающиеся внешним видом, поведением и ареалом обитания. Раннее считавшиеся видами медведи в настоящее время понижены в ранг подвида одного из трех видов. Бурый медведь обитает в Евразии и Северной Америке. Этот вид имеет 14 разных подвидов. Особи самых мелких подвидов весят около 100 кг, а кадьяк – самый крупный подвид, живущий на Аляске, имеет вес до 750 кг. Подвиды бурого медведя отличаются и своей окраской: у одних она светло-соломенная, почти белая, у других – коричневая, у третьих – почти черная. Бурый медведь Белый медведь – самый крупный из медведей, да и вообще среди всех наземных хищников. Некоторое экземпляры достигают трех метров в длину и весят целую тонну. Этот вид медведя имеет белую окраску шерсти, которая позволяет ему оставаться незамеченным среди льдов Арктики. Белый медведь Барибал (черный медведь) обитает в Северной Америке, где соседствует с гризли – американским подвидом бурого медведя. Мех у барибала темный, почти черного цвета, морда светлая, желтоватого или даже белого цвета, уши большие, а когти очень длинные. Барибал (черный медведь) Белогрудый медведь обитает в Азии, от своего бурого собрата отличается более стройным телом, узкой мордой и огромными ушами. Также белогрудый медведь имеет характерную окраску. Шерсть у этого медведя черная, а на груди имеется белое V-образное пятно. Белогрудый медведь Образ жизни Медведь ведет одиночный образ жизни, грозным рычанием оглашает окрестности, сообщая своим сородичам, что это его территория. Бурый, черный и белогрудый медведи хорошо лазают по деревьям, а белогрудый еще и любит спать высоко на деревьях. Все медведи – хорошие пловцы, очень любят воду. Но белый медведь – самый лучший пловец. Он наиболее при для плавания. Между пальцами у него есть специальные плавательные перегородки, а полая внутри шерсть дает возможность легче держаться на воде. Белый медведь преодолевать значительные расстояния, проплывая в холодной арктической воде несколько дней подряд. В северных широтах с наступлением холодов и бескормицы медведи впадают в спячку. Начиная с трех – четырехлетнего возраста медведица приносит потомство. Но не каждый год, а с небольшим интервалом, который может колебаться от одного до четырех лет. Одновременно на свет может появляться от одного до пяти детенышей. Медведица с медвежатами Питание медведей Медведи – это всеядные животные. Но одни виды более охотно поедают пищу животного происхождения, а другие предпочитают растительные корма. Например, рацион белых медведей почти полностью состоит из животной пищи. Чаще всего белые медведи охотятся на моржей, морских зайцев, нерп, кроме этого могут ловить рыбу, поедать птичьи яйца и водоросли. Бурые медведи, напротив, больше поедают растительной пищи, чем животной. Их основное меню состоит из орехов, ягод, корней растений, желудей и разных видов трав. Нередко бурые медведи наведываются на поля и лакомятся кукурузой или овсом. Кроме этого они охотно поедают рыбу, насекомых, ящериц, лягушек и мелких грызунов (сусликов, мышей). Иногда охотятся на копытных животных – оленей, косуль и других. Особенности рациона медведей зависит от времени года и от того, какая пища более доступна в тот или иной период времени.
ответ:До типу Кишковопорожнинні належать нижчі багатоклітинні двошарові тварини, їх налічується близько 9 тис. видів. Це переважно морські організми, і лише небагато з них живе в прісних водах. Тіло кишковопорожнинних схоже на мішок. Воно складається з двох добре розвинених шарів - ектодерми і ентодерми. Між ними знаходиться тонкий, майже позбавлений клітин шар - мезоглея (зачаток третього зародкового листка), що виконує опорну функцію. Порожнина тіла цих тварин сполучена із зовнішнім середовищем ротовим отвором.
Для більшості кишковопорожнинних спільною ознакою є наявність жалких клітин та променевої (радіальної) симетрії тіла, тобто радіальне розміщення частин тіла і органів відносно осі тіла. Через тіло таких тварин можна провести багато площин симетрії. Цих тварин названо так тому, що вони мають кишкову, або гастральну, порожнину, яка є одночасно і "порожниною" тіла. Клітини кишковопорожнинних диференційовані не лише морфологічно, а й функціонально. Вперше у них з'являються залозисті, нервові, епітеліально-м'язові й статеві клітини, а також нервова система.
Хоча кишковопорожнинні побудовані досить просто, зовні вони дуже різноманітні. Багато з них утворюють колонії, а окремі їх особини мають форму поліпа чи медузи. Поліпи - малорухливі або прикріплені тварини. Часто вони утворюють колонії. Медузи - це поодинокі плаваючі організми, їхнє тіло має вигляд парасольки зі щупальцями по краях. Розміри різних видів кишковопорожнинних становлять від 1 мм до 2 м у діаметрі.
2. Класифікація кишковопорожнинних
Тип Кишковопорожнинні поділяють на класи: Гідроїдні, або Гідрозої, Сцифоїдні, або Сцифомедузи, і Коралові поліпи.
Клас Гідрозої
Гідра - типовий представник класу - досягає 1 см завдовжки. Форма її тіла циліндрична і має вигляд мішечка. На одному полюсі є рот, оточений віночком із 6-12 щупальців. На протилежному кінці тіла знаходиться підошва, якою вона прикріплюється до водяних рослин, каміння чи інших предметів. Щупальці виконують не лише функцію дотику, а й захоплення поживи - різних дрібних водяних тварин.
В ектодермі гідри є жалкі, або кропив'яні, клітини, які виконують функцію захисту і нападу. Крім цитоплазми та ядра у ній є міхуроподібна жалка капсула, всередині якої згорнута тонка трубочка - жалка нитка. Назовні з клітини стирчить чутлива волосинка. Якщо яка-небудь дрібна тварина доторкнеться до волосинки, тонкі нитки раптово викидаються назовні і, ніби стріли, впинаються в тіло здобичі. При цьому з капсули в ранку виливається отрута, що паралізує жертву. Як правило, вистрелюють одразу багато жалких клітин. Риби та інші тварини гідр не їдять.
Основну масу екто- і ентодерми становлять зовнішні та внутрішні епітеліально-м'язові клітини. Завдяки скороченню м'язових волокон цих клітин гідра пересувається, по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями.
Нервові клітини, що утворюють сітку по всьому тілу, розміщені в мезоглеї, а всередину і назовні тіла гідри відходять їхні відростки. Такий тип будови нервової системи називають дифузним. Особливо багато нервових клітин розміщується в гідри навколо рота, на щупальцях і підошві. Отже, у кишковопорожнинних з'являється координація Функцій.
ответ:До типу Кишковопорожнинні належать нижчі багатоклітинні двошарові тварини, їх налічується близько 9 тис. видів. Це переважно морські організми, і лише небагато з них живе в прісних водах. Тіло кишковопорожнинних схоже на мішок. Воно складається з двох добре розвинених шарів - ектодерми і ентодерми. Між ними знаходиться тонкий, майже позбавлений клітин шар - мезоглея (зачаток третього зародкового листка), що виконує опорну функцію. Порожнина тіла цих тварин сполучена із зовнішнім середовищем ротовим отвором.
Для більшості кишковопорожнинних спільною ознакою є наявність жалких клітин та променевої (радіальної) симетрії тіла, тобто радіальне розміщення частин тіла і органів відносно осі тіла. Через тіло таких тварин можна провести багато площин симетрії. Цих тварин названо так тому, що вони мають кишкову, або гастральну, порожнину, яка є одночасно і "порожниною" тіла. Клітини кишковопорожнинних диференційовані не лише морфологічно, а й функціонально. Вперше у них з'являються залозисті, нервові, епітеліально-м'язові й статеві клітини, а також нервова система.
Хоча кишковопорожнинні побудовані досить просто, зовні вони дуже різноманітні. Багато з них утворюють колонії, а окремі їх особини мають форму поліпа чи медузи. Поліпи - малорухливі або прикріплені тварини. Часто вони утворюють колонії. Медузи - це поодинокі плаваючі організми, їхнє тіло має вигляд парасольки зі щупальцями по краях. Розміри різних видів кишковопорожнинних становлять від 1 мм до 2 м у діаметрі.
2. Класифікація кишковопорожнинних
Тип Кишковопорожнинні поділяють на класи: Гідроїдні, або Гідрозої, Сцифоїдні, або Сцифомедузи, і Коралові поліпи.
Клас Гідрозої
Гідра - типовий представник класу - досягає 1 см завдовжки. Форма її тіла циліндрична і має вигляд мішечка. На одному полюсі є рот, оточений віночком із 6-12 щупальців. На протилежному кінці тіла знаходиться підошва, якою вона прикріплюється до водяних рослин, каміння чи інших предметів. Щупальці виконують не лише функцію дотику, а й захоплення поживи - різних дрібних водяних тварин.
В ектодермі гідри є жалкі, або кропив'яні, клітини, які виконують функцію захисту і нападу. Крім цитоплазми та ядра у ній є міхуроподібна жалка капсула, всередині якої згорнута тонка трубочка - жалка нитка. Назовні з клітини стирчить чутлива волосинка. Якщо яка-небудь дрібна тварина доторкнеться до волосинки, тонкі нитки раптово викидаються назовні і, ніби стріли, впинаються в тіло здобичі. При цьому з капсули в ранку виливається отрута, що паралізує жертву. Як правило, вистрелюють одразу багато жалких клітин. Риби та інші тварини гідр не їдять.
Основну масу екто- і ентодерми становлять зовнішні та внутрішні епітеліально-м'язові клітини. Завдяки скороченню м'язових волокон цих клітин гідра пересувається, по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями.
Нервові клітини, що утворюють сітку по всьому тілу, розміщені в мезоглеї, а всередину і назовні тіла гідри відходять їхні відростки. Такий тип будови нервової системи називають дифузним. Особливо багато нервових клітин розміщується в гідри навколо рота, на щупальцях і підошві. Отже, у кишковопорожнинних з'являється координація Функцій.
Объяснение: