Епітеліальна тканина, або епітелій, майже не містить міжклітинної речовини і складається з шарів клітин, які щільно прилягають одна до одної. Саме тому з епітелію утворені покриви багатоклітинних тварин. Клітини зовнішнього епітеліального шару можуть виділяти слиз (як у червів, риб), щільну речовину хітин (як у раків, комах). До складу покривного епітелію можуть входити кілька шарів клітин, що омертвіли й ороговіли (як у змій, горобців, бегемотів, людини). Зрозуміло, що тканина з такими властивостями є надійним захистом організму.
Але з епітелію складаються не тільки покриви — з нього утворені внутрішні поверхні органів. Будова клітин таких епітеліальних тканин залежить від функції органа . Так, клітини епітелію порожнини носа багатьох ссавців, наприклад кота, собаки, людини, оснащені безліччю війок, що затримують пилинки, які разом із повітрям потрапляють до носа. Клітини епітелію, що вистилає внутрішню поверхню кишечнику, мають вирости — ворсинки. Вони збільшують площу, через яку відбувається транспорт поживних речовин до клітин.
М'язова тканина (мал.) забезпечує різні види рухів тварини, її клітини мають подовжену форму, вони здатні скорочуватися, зменшуючи довжину і потовщуючись. Ця робота вимагає великих витрат енергії, тому в клітинах м'язової тканини міститься багато мітохондрій.
Нервова тканина складається з нейронів — клітин із безліччю відростків (мал.). Завдяки нейронам організм може сприймати впливи навколишнього середовища і зміни власного стану й реагувати на них. Сигналом, який виникає в нейроні у відповідь на дію середовища, є слабкий електричний струм. Він розповсюджується ланцюгом нейронів, з'єднаних між собою відростками
Полость тела млекопитающих поделена плоской куполообразной мышцей — диафрагмой на грудную и брюшную части. При этой мышцы происходит изменение объема грудной полости, в которой располагаются сердце, легкие, пищевод. В брюшной части полости тела находятся желудок, кишечник, печень, почки, половые и другие органы.
Нервная система млекопитающих. В отличие от других позвоночных у млекопитающих особого развития достигает передний мозг и его кора, образованная несколькими слоями тел нервных клеток. Кора покрывает весь передний мозг. У большинства видов млекопитающих она образует мозговые складки и извилины с глубокими бороздами (рис. 330). Установлено, что, чем больше складок и извилин, тем сложнее поведение животного. Так, у кроликов с относительно простым поведением кора почти гладкая, а у собак и обезьян, чей головной мозг обладает большим числом извилин и борозд, поведение гораздо сложнее и разнообразнее.
Поведение млекопитающих определяется не только сложными инстинктами, но и высшей нервной деятельностью, связанной с легким и быстрым образованием большого числа условных рефлексов.
У новорожденного детеныша, даже еще слепого и глухого, инстинктивно нашедшего сосок млечной железы матери и глотнувшего несколько капель молока, образуются пищевые рефлексы на тепло и запах тела матери. Теперь он не тычется в тело матери где попало, а безошибочно находит соски. У прозревшего детеныша образуются рефлексы на вид матери, различные другие раздражители, действующие во время сосания молока. У подрастающего зверька, например лисенка, проявляются врожденные ориентировочные рефлексы («Что такое?»). Лисенок увидел принесенную матерью птицу, понюхал ее, вонзил в нее зубы и, почувствовав вкус мяса, стал рвать добычу на части и глотать куски. При этом вкус мяса сочетался с видом, запахом добычи. Позднее у лисенка, увидевшего птицу или почувствовавшего запах мыши, сразу же проявляются пищевой рефлекс и связанные с ним рефлексы охоты. Постепенно у подрастающего лисенка образуется множество условных рефлексов ему быстро находить добычу, ловить ее, избегать опасности. При этом одни приобретенные рефлексы у него образуются, а другие исчезают. Пробегая вблизи стога сена, лисенок услышал писк мышей. Ему удалось здесь насытиться. Через некоторое время мыши в стогу перевелись и рефлекс на вид этого стога будет постепенно угасать.
Епітеліальна тканина, або епітелій, майже не містить міжклітинної речовини і складається з шарів клітин, які щільно прилягають одна до одної. Саме тому з епітелію утворені покриви багатоклітинних тварин. Клітини зовнішнього епітеліального шару можуть виділяти слиз (як у червів, риб), щільну речовину хітин (як у раків, комах). До складу покривного епітелію можуть входити кілька шарів клітин, що омертвіли й ороговіли (як у змій, горобців, бегемотів, людини). Зрозуміло, що тканина з такими властивостями є надійним захистом організму.
Але з епітелію складаються не тільки покриви — з нього утворені внутрішні поверхні органів. Будова клітин таких епітеліальних тканин залежить від функції органа . Так, клітини епітелію порожнини носа багатьох ссавців, наприклад кота, собаки, людини, оснащені безліччю війок, що затримують пилинки, які разом із повітрям потрапляють до носа. Клітини епітелію, що вистилає внутрішню поверхню кишечнику, мають вирости — ворсинки. Вони збільшують площу, через яку відбувається транспорт поживних речовин до клітин.
М'язова тканина (мал.) забезпечує різні види рухів тварини, її клітини мають подовжену форму, вони здатні скорочуватися, зменшуючи довжину і потовщуючись. Ця робота вимагає великих витрат енергії, тому в клітинах м'язової тканини міститься багато мітохондрій.
Нервова тканина складається з нейронів — клітин із безліччю відростків (мал.). Завдяки нейронам організм може сприймати впливи навколишнього середовища і зміни власного стану й реагувати на них. Сигналом, який виникає в нейроні у відповідь на дію середовища, є слабкий електричний струм. Він розповсюджується ланцюгом нейронів, з'єднаних між собою відростками
Нервная система млекопитающих. В отличие от других позвоночных у млекопитающих особого развития достигает передний мозг и его кора, образованная несколькими слоями тел нервных клеток. Кора покрывает весь передний мозг. У большинства видов млекопитающих она образует мозговые складки и извилины с глубокими бороздами (рис. 330). Установлено, что, чем больше складок и извилин, тем сложнее поведение животного. Так, у кроликов с относительно простым поведением кора почти гладкая, а у собак и обезьян, чей головной мозг обладает большим числом извилин и борозд, поведение гораздо сложнее и разнообразнее.
Поведение млекопитающих определяется не только сложными инстинктами, но и высшей нервной деятельностью, связанной с легким и быстрым образованием большого числа условных рефлексов.
У новорожденного детеныша, даже еще слепого и глухого, инстинктивно нашедшего сосок млечной железы матери и глотнувшего несколько капель молока, образуются пищевые рефлексы на тепло и запах тела матери. Теперь он не тычется в тело матери где попало, а безошибочно находит соски. У прозревшего детеныша образуются рефлексы на вид матери, различные другие раздражители, действующие во время сосания молока. У подрастающего зверька, например лисенка, проявляются врожденные ориентировочные рефлексы («Что такое?»). Лисенок увидел принесенную матерью птицу, понюхал ее, вонзил в нее зубы и, почувствовав вкус мяса, стал рвать добычу на части и глотать куски. При этом вкус мяса сочетался с видом, запахом добычи. Позднее у лисенка, увидевшего птицу или почувствовавшего запах мыши, сразу же проявляются пищевой рефлекс и связанные с ним рефлексы охоты. Постепенно у подрастающего лисенка образуется множество условных рефлексов ему быстро находить добычу, ловить ее, избегать опасности. При этом одни приобретенные рефлексы у него образуются, а другие исчезают. Пробегая вблизи стога сена, лисенок услышал писк мышей. Ему удалось здесь насытиться. Через некоторое время мыши в стогу перевелись и рефлекс на вид этого стога будет постепенно угасать.