Пагін – вегетативний орган, який унаслідок галуження утворює надземну систему і забезпечує життя рослини у повітряному середовищі. На відміну від кореня, пагін має стебло, бруньки, листки. Стебло є віссю пагона і воно здійснює пересування речовин по стеблу та зв'язок між частинами рослини. Стебло утримує на собі листки, основними функціями яких є фотосинтез, транспірація та газообмін. Завдяки брунькам пагін галузиться й утворює систему пагонів, збільшуючи площу живлення рослин. У більшості рослин на стеблі добре помітні вузли й міжвузля. Вузлом називають ділянку стебла, де прикріплюється листок чи листки. У квіткових рослин, крім листків, вузли можуть нести пазушні бруньки, які утворюються в листкових пазухах. Листковою пазухою називають кут між листком і стеблом. Міжвузля – це ділянка між двома сусідніми вузлами. Звичайно пагін має кілька вузлів і міжвузль. Таке повторювання відрізків пагона, що мають однойменні органи, називають метамерією.
Отже, будова пагона пристосована до здійснення таких основних функцій, як:
• фотосинтезуюча (виконують листки та зелені стебла);
• газообмін і транспірація (через продихи листків);
• транспортна (переміщення органічних та неорганічних речовин по стеблу та листках);
• утворення генеративних органів (на пагонах формуються шишки у хвойних, квіти у покритонасінних).
Різноманітність пагонів
Пагони рослин відрізняються за багатьма ознаками. За походженням виокремлюють головний і бічні пагони. Головним називають перший пагін рослини, який розвивається із зародкового пагона насінини. Пагони, які утворюються на головному, називаються бічними. Залежно від функцій пагони поділяють на вегетативні та репродуктивні. Вегетативні пагони виконують основні життєві функції рослини (дихання, живлення, виділення тощо), а репродуктивні – здійснюють розмноження. За довжиною міжвузль пагони можуть бути видовженими (наприклад, плодові пагони яблуні) і вкороченими (наприклад, безплідні пагони яблуні). У деяких рослин міжвузля настільки короткі, що листки утворюють прикореневу розетку (наприклад, кульбаба, подорожник). Такі вкорочені пагони називають розетковими. Вкорочені пагони плодових дерев (яблуні, груші), на яких формуються квіти і плоди, називають плодушками і ретельно зберігають на деревах. А видовжені пагони на цих деревах, які називають вовчками, є безплідними і їх намагаються негайно видаляти. За напрямком росту розрізняють вертикальні та горизонтальні пагони. Вертикальні (або прямостоячі) пагони – це пагони, які ростуть вгору (наприклад, головні пагони дерев). А повзучі пагони суниць, лежачі пагони дині, кавуна, бічні гілки дерев є прикладом горизонтально ростучих пагонів. Зустрічаються в рослин і пагони, які спочатку ростуть горизонтально, а потім – вертикально (наприклад, у пирію, глухої кропиви).
Отже, різноманітність пагонів учені пов'язують з їх походженням, функціями, довжиною міжвузль, напрямком росту тощо.
Пагін, особливості його будови та функції
Пагін – вегетативний орган, який унаслідок галуження утворює надземну систему і забезпечує життя рослини у повітряному середовищі. На відміну від кореня, пагін має стебло, бруньки, листки. Стебло є віссю пагона і воно здійснює пересування речовин по стеблу та зв'язок між частинами рослини. Стебло утримує на собі листки, основними функціями яких є фотосинтез, транспірація та газообмін. Завдяки брунькам пагін галузиться й утворює систему пагонів, збільшуючи площу живлення рослин. У більшості рослин на стеблі добре помітні вузли й міжвузля. Вузлом називають ділянку стебла, де прикріплюється листок чи листки. У квіткових рослин, крім листків, вузли можуть нести пазушні бруньки, які утворюються в листкових пазухах. Листковою пазухою називають кут між листком і стеблом. Міжвузля – це ділянка між двома сусідніми вузлами. Звичайно пагін має кілька вузлів і міжвузль. Таке повторювання відрізків пагона, що мають однойменні органи, називають метамерією.
Отже, будова пагона пристосована до здійснення таких основних функцій, як:
• фотосинтезуюча (виконують листки та зелені стебла);
• газообмін і транспірація (через продихи листків);
• транспортна (переміщення органічних та неорганічних речовин по стеблу та листках);
• утворення генеративних органів (на пагонах формуються шишки у хвойних, квіти у покритонасінних).
Різноманітність пагонів
Пагони рослин відрізняються за багатьма ознаками. За походженням виокремлюють головний і бічні пагони. Головним називають перший пагін рослини, який розвивається із зародкового пагона насінини. Пагони, які утворюються на головному, називаються бічними. Залежно від функцій пагони поділяють на вегетативні та репродуктивні. Вегетативні пагони виконують основні життєві функції рослини (дихання, живлення, виділення тощо), а репродуктивні – здійснюють розмноження. За довжиною міжвузль пагони можуть бути видовженими (наприклад, плодові пагони яблуні) і вкороченими (наприклад, безплідні пагони яблуні). У деяких рослин міжвузля настільки короткі, що листки утворюють прикореневу розетку (наприклад, кульбаба, подорожник). Такі вкорочені пагони називають розетковими. Вкорочені пагони плодових дерев (яблуні, груші), на яких формуються квіти і плоди, називають плодушками і ретельно зберігають на деревах. А видовжені пагони на цих деревах, які називають вовчками, є безплідними і їх намагаються негайно видаляти. За напрямком росту розрізняють вертикальні та горизонтальні пагони. Вертикальні (або прямостоячі) пагони – це пагони, які ростуть вгору (наприклад, головні пагони дерев). А повзучі пагони суниць, лежачі пагони дині, кавуна, бічні гілки дерев є прикладом горизонтально ростучих пагонів. Зустрічаються в рослин і пагони, які спочатку ростуть горизонтально, а потім – вертикально (наприклад, у пирію, глухої кропиви).
Отже, різноманітність пагонів учені пов'язують з їх походженням, функціями, довжиною міжвузль, напрямком росту тощо.
Объяснение: