Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis – природа. Поряд із фізіологією існують її розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.).
Фізіологія досліджує процес дихання, оскільки без дихання людина не може обійтися навіть 5 хвилин.
Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами для окислювально-відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого газу.
Дихальна функція здійснюється за до зовнішнього (легеневого) дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну між тканинами і кров'ю.
Кожний дихальний цикл складається з вдиху і видиху. Здорова доросла людина при спокійному диханні вдихає близько 500 мілілітрів повітря. Ця кількість повітря називається дихальним обсягом. Після спокійного вдиху людина може вдихнути близько 1500 мол. повітря. Це так званий резервний обсяг вдиху.
Після спокійного видиху людина може видихнути ще близько 1500 мол. повітря. Це так званий резервний обсяг видиху. Резервний обсяг видиху, дихальний обсяг і резервний обсяг дихання, або максимальна кількість циркулюючого повітря – називається життєвою ємністю легень.
Однак навіть після найглибшого видиху в легенях залишається ще до 1500 мол. повітря – так званий залишковий обсяг. Сума дихального обсягу і резервного обсягу вдиху визначає інспіраторну потужність легень, а сума дихального обсягу і резервного обсягу видиху визначає експіраторну потужність легень.
Дихальний обсяг – це кількість повітря, що проходить через легені при спокійному вдиху (видиху) і рівне 400-500 мол. Резервний обсяг вдиху (1,5-3 л) складає повітря, якім можна вдихнути додатково після звичайного вдиху. Резервним обсягом видиху (1-1,5 л) називається обсяг повітря, що ще можна видихнути після звичайного видиху.
Залишковий обсяг (1-1,2 л) – це кількість повітря, що залишається в легені після максимального видиху і виходить тільки при пневмотораксі.
Сума дихального повітря, резервних обсягів вдиху і видиху складає життєву ємкість легень (ЖЕЛ), рівну 3,5-5 л; у спортсменів вона може досягати 6л і більше.
До складу дихального повітря входить так званий мертвий (шкідливий) простір (120-150 мол), утворене повітроносними шляхами (порожнини рота, носа, ковтки, гортані, трахеї і бронхів), що беруть участь у газообміні повітрям. Однак повітря, що заповнює цей простір, відіграє позитивну роль у підтримці оптимальної вологості і температури альвеолярного газу. У процесі газообміну між організмом і атмосферним повітрям велике значення має вентиляція легень, що забезпечує відновлення сполуки альвеолярного газу.
Інтенсивність вентиляції
Інтенсивність вентиляції залежить від глибини і частоти дихання.
Кількісним показником вентиляції легень служить хвилинний обсяг дихання, обумовлений як добуток дихального об'єму на число подихів у хвилину.
Легенева вентиляція забезпечується роботою дихальних м" язів. Ця робота зв'язана з подоланням еластичного опору легень і опору дихального потоку повітря (нееластичний опір). Видихувальне повітря складається із суміші альвеолярного і повітря шкідливого простору, по сполуці мало відрізняється від атмосферного. Тому видихуване повітря містить більше О2 і менше СО2 у порівнянні з альвеолярним.
Призначення легеневої вентиляції складається в підтримці відносної сталості рівня парціального тиску О2 і СО2 в альвеолярному повітрі. При атмосферному тиску 760 мм. рт. ст. р О2 у ньому дорівнює 159 мм. рт. ст. і р СО2 – 0,2 мм. рт. ст., а в альвеолярному повітрі – 102 мм. рт. ст. і 40 мм. рт. ст., відповідно. Характер легеневої вентиляції визначається градієнтом парціального тиску цих газів у різних відділах дихальних шляхів.
Один з фізіологічних параметрів оцінки стану апарату дихання – хвилинна вентиляція легень – кількість повітря, що проходить через легені протягом 1 хв. Величина хвилинної вентиляції легень різко зростає при фізичних і емоційних напругах, що порозумівається посиленням окисних процесів у тканинах при цих станах.
Фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis – природа. Поряд із фізіологією існують її розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.).
Фізіологія досліджує процес дихання, оскільки без дихання людина не може обійтися навіть 5 хвилин.
Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами для окислювально-відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого газу.
Дихальна функція здійснюється за до зовнішнього (легеневого) дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну між тканинами і кров'ю.
Проверь с кем нибудь
Кожний дихальний цикл складається з вдиху і видиху. Здорова доросла людина при спокійному диханні вдихає близько 500 мілілітрів повітря. Ця кількість повітря називається дихальним обсягом. Після спокійного вдиху людина може вдихнути близько 1500 мол. повітря. Це так званий резервний обсяг вдиху.
Після спокійного видиху людина може видихнути ще близько 1500 мол. повітря. Це так званий резервний обсяг видиху. Резервний обсяг видиху, дихальний обсяг і резервний обсяг дихання, або максимальна кількість циркулюючого повітря – називається життєвою ємністю легень.
Однак навіть після найглибшого видиху в легенях залишається ще до 1500 мол. повітря – так званий залишковий обсяг. Сума дихального обсягу і резервного обсягу вдиху визначає інспіраторну потужність легень, а сума дихального обсягу і резервного обсягу видиху визначає експіраторну потужність легень.
Дихальний обсяг – це кількість повітря, що проходить через легені при спокійному вдиху (видиху) і рівне 400-500 мол. Резервний обсяг вдиху (1,5-3 л) складає повітря, якім можна вдихнути додатково після звичайного вдиху. Резервним обсягом видиху (1-1,5 л) називається обсяг повітря, що ще можна видихнути після звичайного видиху.
Залишковий обсяг (1-1,2 л) – це кількість повітря, що залишається в легені після максимального видиху і виходить тільки при пневмотораксі.
Сума дихального повітря, резервних обсягів вдиху і видиху складає життєву ємкість легень (ЖЕЛ), рівну 3,5-5 л; у спортсменів вона може досягати 6л і більше.
До складу дихального повітря входить так званий мертвий (шкідливий) простір (120-150 мол), утворене повітроносними шляхами (порожнини рота, носа, ковтки, гортані, трахеї і бронхів), що беруть участь у газообміні повітрям. Однак повітря, що заповнює цей простір, відіграє позитивну роль у підтримці оптимальної вологості і температури альвеолярного газу. У процесі газообміну між організмом і атмосферним повітрям велике значення має вентиляція легень, що забезпечує відновлення сполуки альвеолярного газу.
Інтенсивність вентиляції
Інтенсивність вентиляції залежить від глибини і частоти дихання.
Кількісним показником вентиляції легень служить хвилинний обсяг дихання, обумовлений як добуток дихального об'єму на число подихів у хвилину.
Легенева вентиляція забезпечується роботою дихальних м" язів. Ця робота зв'язана з подоланням еластичного опору легень і опору дихального потоку повітря (нееластичний опір). Видихувальне повітря складається із суміші альвеолярного і повітря шкідливого простору, по сполуці мало відрізняється від атмосферного. Тому видихуване повітря містить більше О2 і менше СО2 у порівнянні з альвеолярним.
Призначення легеневої вентиляції складається в підтримці відносної сталості рівня парціального тиску О2 і СО2 в альвеолярному повітрі. При атмосферному тиску 760 мм. рт. ст. р О2 у ньому дорівнює 159 мм. рт. ст. і р СО2 – 0,2 мм. рт. ст., а в альвеолярному повітрі – 102 мм. рт. ст. і 40 мм. рт. ст., відповідно. Характер легеневої вентиляції визначається градієнтом парціального тиску цих газів у різних відділах дихальних шляхів.
Один з фізіологічних параметрів оцінки стану апарату дихання – хвилинна вентиляція легень – кількість повітря, що проходить через легені протягом 1 хв. Величина хвилинної вентиляції легень різко зростає при фізичних і емоційних напругах, що порозумівається посиленням окисних процесів у тканинах при цих станах.