Біологія людини. її складові частини біологія людини – це наука про будову, процеси життєдіяльності, розвиток, походження, еволюцію та ічне розселення людей. науки, що вивчають біологію людини, можна поділити на дві групи: теоретичні та прикладні. теоретичні біологічні науки: цитологія, гістологія, анатомія, фізіологія, генетика, біохімія, біофізика. прикладні: медицина, гігієна, валеологія, екологія. анатомія – наука про будову організму й усіх його органів. термін анатомія походить від давньогрецького анатоме – розтинання. це пояснюється тим, що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів. фізіологія – наука про функції і процеси життєдіяльності організму в цілому, його органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми і закономірності життєдіяльності організму. генетика – наука, що вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передачі спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями. антропологія – наукова дисципліна, що досліджує походження й еволюцію людини як особливого соціально-біологічного виду, утворення людських рас. екологія людини – дослідження впливу на людину природних і соціальних факторів навколишнього середовища. гігієна – наука про здоров’я та його збереження. гігієна – галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини. термін гігієна походить від грецького гігієнос – цілющий, той, що приносить здоров’я. знання гігієни та застосування на практиці цих знань є людині зміцнити свій організм, загартувати його, вберегти від різних захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою, здатною до будь-якої праці. на організм людини діють безперервно змінювані фактори навколишнього середовища. проте ці зміни не викликають захворювання, бо організм людини пристосовується до них. між організмом і зовнішнім середовищем існує функціональна рівновага. захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага порушується, тобто на людину діють фактори навколишнього середовища, незвичні по силі і якості. людина не тільки піддається впливові факторів і умов зовнішнього середовища. вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров’я.
☺☺☺☺ Познакомимся с и строения брюхоногих моллюсков на примере прудовика широко распространенного моллюска обитающие в заросших мелкого мелководьях озер рек каналов и прудов тело прудовика как И большинство моллюсков включает три отдела головы туловища и ногу на Нижней стороне головы расположены рот а высота 2 подвижных осязательных щупальца основания которых лежит пара глаз мускулистая нога имеет вид с широкой подошвой на пластинке благодаря волнообразным сокращение мышц ноги моллюск медленно скользит по стеблях и листьях подводных растений расположение ноги на брюшной стороне тела и дало основание для названия класса брюхоногие Toyota Prado река в смеси на спину сторону она открыта кожной складкой мантией между участком мантии и туловищем имеется мантийная полость сообщающие с внешней средой дыхательным отверстием одно окружена кольцевыми мышцами при расслаблении которых отверстие открывается при сокращении закрывается если дотронуться до моллюска его тело полностью втягивается в раковину раковина защищает мягкое тело моллюска повреждений хищников идет опоры для мышц раковина образуется эпителий мантии снаружи раковина покрыта тонким органическим своим от которого зависит окраска под ним расположены два других свои исковые внутренний слой некоторых представителей класса образован горизонтально расположенными известковыми пластинами которые преломляют свет и придают ему Радужный перламутровый блеск многих моллюсков раковина имеет вид башенки колпачка или кольца. в глотке у прудовика из мускулистый язык покрытой тонкой роговой пластинкой с многочисленными зубчиками теркой прудовики ползает по подводным растением выскабливают теркой мягких тканей налет водорослей и заглатывают их из глотки по пищеводу пища попадает в его расширение Затем в желудок от которого отходит кишечник где пища окончательно и окончательно переваривается продвигая есть пищеварительная железа печень непереваренные остатки через задний отдел кишечника или анальное отверстие вводится наружу
